ЗАОЧНЕ Рішення
ІмЕНЕм України
справа № 521/11563/24
провадження № 2/521/838/25
08 липня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, посилаючись на те, що вони разом із відповідачем є батьками малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про дитину, матеріальної допомоги не надає, позивач вимушена звернутись з позовом до суду.
Позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно їх малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_4 подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі, справу розглянути за відсутності сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради №С-1320 від 08 травня 2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , орган опіки та піклування вважає, що це є доцільним.
Згідно з ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року по справі № 459/3411/17 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Суд на перше місце має ставити «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має грунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів.
З висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради №с-1320 від 08 травня 2025 року вбачається, що уповноваженими особами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради здійснено вихід за місцем проживання матері та дитини, а саме: АДРЕСА_1 . За результатами візиту з'ясовано наступне: квартира розташована на другому поверсі п'ятиповерхового будинку, складається з трьох кімнат. Загальна площа квартири становить 50 кв.м. Зроблений ремонт. В наявності всі необхідні меблі та техніка. Для дитини відведена окрема кімната, в якій є ліжко, одяг та взуття відповідно до віку, засоби особистої гігієни, іграшки та книжки, планшет.
Відповідно до інформації, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Дитяча міська поліклініка №6» Одеської міської ради від 10 січня 2025 року №01-19, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку медичного закладу. Декларація на медичне обслуговування дитини підписана з педіатром Васильєвою Дар'єю Сергіївною . Профілактичні щеплення проведені згідно графіку. Останній візит дитини до лікаря відбувся 08 жовтня 2024 року. Поліклініку дитина відвідує у супроводі матері.
Згідно із довідкою Департаменту надання адміністративних послуг № С5-52212-ф/л від 29.03.2023 року, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 23.09.2016 року.
Відповідно до заяви гр. ОСОБА_1 , остання відома адреса місця проживання батька дитини- гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим уповноваженими особами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради було здійснено відповідний вихід. Під час візиту двері ніхто не відчинив, проте сусідка з квартири №35 повідомила, що в квартирі №35 гр. ОСОБА_2 не проживає. З її слів за вищевказаною адресою проживає подружжя похилого віку.
Відповідно до листа Київського відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06 січня 2025 року №55/24.24-19 за результатами проведеної перевірки по архіву підпорядкованого відділу Державної реєстрації актів цивільного стану та за відомостями державного реєстру актів цивільного стану громадян зазначено, що актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.
Згідно з інформації, наданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 24 грудня 2024 року №488 кРА/01-31, відсутня будь-яка інформація про реєстрацію місця проживання гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території міста Одеси.
Згідно з інформацією, наданою Одеським районним управлінням поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20 березня 2025 року №60-3648, за даними бази ІПНП «Цунамі» гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не притягувався за ст. ст. 184, 173-2 КУпАП, але станом на 24 лютого 2022 року засуджений, який відбував покарання на тимчасово окупованій території та/або російської федерації, перебував у Державній установі «Дар'ївський виправній колонії №10» за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 307,309 Кримінального кодексу України. До адміністративної відповідальності не притягувався.
Відповідно до інформації, наданою Державною установою «Дар'ївська виправна колонія №10» Міністерства юстиції України від 06 січня 2025 року №26/5-36, вказана установа перебувала під окупацією військ російських федерації. Після деокупації частини Херсонської області, території установи, було виявлено відсутність в установі засуджених та осіб, узятих під варту, в тому числі їх облікових документів. Згідно списків засуджених, сформованих з відомостей, які містять Єдиний реєстр засуджених та осіб, взятих під варту, що надійшов на адресу установи з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань станом на 24 лютого 2022 року, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , утримувався в ДВК-10. Станом на 06 січня 2025 року в установі відсутня інформація про теперішнє місце перебування засудженого гр. ОСОБА_2 .
Вироком Святошинського районного суду м. Києва по справі №759/679/21 від 10 вересня 2021 року визнано гр. ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради гр. ОСОБА_2 були направленні листи за останньою відомою адресою місця проживання/перебування, а саме: АДРЕСА_2 , а також АДРЕСА_4 , з проханням прибути до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, для з'ясування обставин виконання ним батьківських обов'язків відносно дитини та встановлення думки стосовно вищезазначеного питання. Проте на лист ніхто не відгукнувся, будь-яких письмових або усних заяв або пояснень не надано.
Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо дитини, не спілкується з нею, від виховання доньки самоусунулася, не відвідує її, не піклується про її фізичний та духовний стан, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, станом її здоров'я не цікавиться, не приділяє уваги розвитку особистості талантів, розумових і фізичних здібностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріальної допомоги не надає.
Згідно ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин суд вважає можливим позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Керуючись ст. 7, 155, 164, 165, 166 СК України, ст. ст. 10, 76-81, 89, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
08.07.25