Справа № 588/1095/25
провадження № 2/588/490/25
22 липня 2025 року м. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Лебедь О.В. розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Представниця позивачки ОСОБА_3 у червні 2025 року звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить суд розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 квітня 2025, про що видане свідоцтво серія НОМЕР_1 від 26.04.2025.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї докази, вважаю, що позовна заява підлягає поверненню, зважаючи на таке.
Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
За відомостями відділу з питань державної реєстрації Тростянецької міської ради Сумської області № 3006/2 від 30 червня 2025 встановлено, що інформація про місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня.
Оскільки місце реєстрації відповідача суду невідоме, розгляд справи повинен здійснюватися за зареєстрованим місцем проживання позивачки.
Разом з тим, до позовної заяви не долучено доказів того, що місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вказане позивачкою у позовній заяві є її зареєстрованим місцем перебування у встановленому законом порядку.
За положеннями статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр, зокрема, використовується для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Декларування та реєстрація місця проживання (перебування)особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) статті 3,4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Враховуючи наведене, законодавством чітко встановлений порядок декларування/реєстрації як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов'язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.
Враховуючи наведене, сам по собі факт проживання особи не є таким, що надає право пред'явлення позову за місцем свого фактичного проживання, оскільки цивільний процесуальний закон імперативно визначає можливість пред'явлення такого позову саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або відповідача.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 у справі № справа № 554/7669/21, провадження № 61-5805сво23 визначено, що «положення частини 1 статті 27, частини 1 статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання».
Як встановлено судом, відповідно до відповіді виконавчого комітету Тростянецької міської ради № 0707/5 від 07 липня 2025 ОСОБА_1 на території Тростянецької міської територіальної громади не зареєстрована.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», а й дотримання судом конкретних правил, які регулюють його діяльність, і склад суду (Ezgeta v. Croatia, § 38; Pasquini v. San Marino, §§ 100-102).
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах "Верітас проти України", "Сокуренко та Стригун проти України", суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
21 липня 2025 представниця позивачки Пирогова О.Т. надіслала заяву про усунення недоліків, але вимога суду про надання доказів того, що позовна заява підсудна Тростянецькому районному суду Сумської області не була виконана.
За таких обставин та враховуючи те, що позивачка не зареєстрована на території Тростянецької міської територіальної громади, дана справа не підсудна Тростянецькому районному суду Сумської області.
Ураховуючи викладене, указаний позов підлягає поверненню, оскільки позивачкою не виконано вимоги ЦПК України, а саме не надано доказів підсудності справи Тростянецькому районному суду Сумської області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 185, 260, 261 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- повернути особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В. Лебедь