Справа № 577/3276/25
Провадження № 2/577/1170/25
07 липня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т. А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою,
Позивач ТОВ «Санфорд Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою С-001-019648-18-980 від 29.03.2018 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки в сумі 86 254 грн. 89 коп., судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 200 грн. 00 коп. Вимоги мотивує тим, що 29.03.2018 року ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду № C-01-019648-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідно до укладеної угоди, ОСОБА_1 приєдналася до публічної пропозиції банку про укладення договору комплексного банківського обслуговування, що затверджено розпорядженням банку і розміщено на інтернет-сторінці банку за адресою www.ideabank.ua. Банк надав ОСОБА_1 кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 20 000,00 грн., з процентною ставкою за користування коштами кредитної лінії 24,00 % річних. ПАТ «Ідея Банк» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши їй можливість користуватись кредитними коштами в сумі 20 000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного угодою. ОСОБА_1 здійснювала користування грошовими коштами кредитного ліміту. Однак, свої зобов'язання за угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією ОСОБА_1 виконала лише частково. Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення угоди і до моменту звернення з позовом, ОСОБА_1 сплатила банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 22 950,20 грн., останній платіж здійснено 08.08.2019 року. Внаслідок чого у ОСОБА_1 сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі 68 018,96 грн., що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 23 942,59 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 44 076,37 грн. В подальшому, 16.11.2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сонаті» набуло право вимоги до боржників, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C-001-019648-18-980 від 29.03.2018 року. В подальшому, 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Отже, до ТОВ «Санфорд Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу 29/12-23 від 29.12.2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C-001-019648-18-980 від 29.03.2018 року у розмірі 68 018,96 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом в сумі 23 942,59 грн., та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 44 076,37 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № C-001-019648-18-980 від 29.03.2018 року перед ТОВ «Санфорд Капітал» не сплачена і складає 68 018,96 грн., яка складається з: суми заборгованості за основним боргом в сумі 23 942,59 грн., та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 44 076,37 грн., вказані нарахування відбувались до отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року. ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «ФК «Сонаті» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Крім того, додатково до суми боргу та процентів, що були нараховані протягом строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, ОСОБА_1 має також сплатити інфляційні втрати в сумі 13 327 грн. 38 коп., три проценти річних в сумі 4 908 грн. 55 коп.
Представник позивача по довіреності Маслюженко М.П. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про проведення судового розгляду без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, від представника відповідача - адвоката Мартинюк М.Р. надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог заперечує, при ухваленні рішення просить врахувати відзив на позовну заяву (а.с. 52-56).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Ст.1077, 1078, 1081 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).
Ст. 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. 77 - 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 5,7 ст. 81ЦПК України).
В судовому засіданні встановлено, що 29.03.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду № C-01-019648-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 20 000 грн. 00 коп., з процентною ставкою за користування коштами кредитної лінії 24,00 % річних (а.с. 9, 10).
Згідно виписки по рахунку відповідача за весь строк з моменту укладення угоди і до моменту звернення з позовом, ОСОБА_1 сплатила банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів 22 950 грн. 20 коп., останній платіж здійснено 08.08.2019 року, внаслідок чого за ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед банком в загальній сумі 68 018,96 грн., що складається з: заборгованості за основним боргом - 23 942 грн. 59 коп; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 44 076 грн. 37 коп.
В подальшому, 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого товариство набуло права грошової вимоги до боржників згідно реєстру.
Про те, позивачем не надано належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження відступлення ПАТ "Ідея Банк" і набуття ТОВ "ФК" Сонаті" права вимоги до ОСОБА_1 за угодою № C-01-019648-18-980 від 29.03.2018 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Позивачем не надано ні акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року, ні самого реєстру боржників до договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року, які є невід'ємною частиною вказаного вище договору.
29.12.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до боржників згідно відповідного реєстру.
Разом з тим, суд звертає увагу, що до матеріалів справи реєстр прав вимоги до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року, який є його невід'ємною частиною, суду також не був наданий.
Наданий представником позивача витяг з реєстру боржників № 1 від 29.12.2023 року до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року, який підписаний в односторонньому порядку, що суперечить умовам договору факторингу є недопустимим доказом, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу.
Зазначені обставини підлягають обов'язковому доведенню, проте позивач не довів належними доказами перехід права вимоги до ОСОБА_1 за угодою № C-01-019648-18-980 від 29.03.2018 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Суд також критично відносить до наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки не надано деталізованого розрахунку відсоткової заборгованості, не зазначено періодів нарахування, розміру процентної ставки, формули обчислення та інших обов'язкових реквізитів, які б дозволили стороні відповідача та суду перевірити правильність та обґрунтованість таких нарахувань.
Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими, а також поданими у строки, встановлені ст. 83 ЦПК України.
Крім того, щодо нарахованих позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 13327 грн. 38 коп. та 3% річних в сумі 4 908 грн. 55 коп. за період з 30.09.2019 року до 23.02.2022 року, суд зазначає, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 за угодою № C-01-019648-18-980 від 29.03.2018 року перейшло до позивача ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» 29.12.2023 року на підставі договору факторингу № 29/12-23, укладеного між ним та ТОВ «ФК «СОНАТІ», тому підстав для стягнення з відповідача вказаних сум немає, так як у зазначений період позивач ще не мав відносно відповідача жодних юридичних прав.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового розгляду не досліджуються судом, оскільки вони жодним чином не входять до предмету доказування у даній справі, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Отож, враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, відсутні правові підстави для стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 513, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою С-001-019648-18-980 від 29 березня 2018 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної лінії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», юридична адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, приміщення 68,69, код ЄДРПОУ 43575686).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Буток Т. А.