Справа№592/7761/25
Провадження №2-о/592/156/25
22 липня 2025 року
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Катрич О.М., за участю секретаря судового засідання - Дядечко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління міграційної служби України в Сумській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
Представник заявника свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 , при народженні прізвище - ОСОБА_3 , відповідно до повторного свідоцтва про народження народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Суми, батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Після народження заявник проживав разом із своєю родиною за адресою: АДРЕСА_1 , проте під час відбування покарання будинок було продано, а заявника знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою. На даний час у заявника відсутнє будь-яке житло на праві власності, заявник мешкає де заманеться, на даний час тимчасово проживає у квартирі знайомої по АДРЕСА_2 .
На даний час заявник не документований ані паспортом громадянина України, ані паспортом громадянина України для виїзду за кордон, раніше документований зазначеними паспортами також не був. 22.10.1997 року заявник був документований тимчасовим посвідченням особи громадянина України № НОМЕР_1 Зарічним РВ УМВС України в Сумській області.Разом із цим, зазначені документи у заявника відсутні, оскільки були втрачені під час відбування покарання.
Заявником 27 листопада 1997 року було укладено шлюб із громадянкою ОСОБА_6 і після реєстрації шлюбу заявник змінив своє прізвище на « ОСОБА_7 ». У подальшому з Ініціативи дружини шлюб було розірвано, 02.05.2001 року Зарічним відділом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис №333 про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу заявник прізвище не змінював, таким чином на данин час прізвище заявника - ОСОБА_7 .
Починаючи від народження і станом на 1991 рік заявник постійно проживав у місті Суми, після проголошення Україною незалежності, за межі Державного кордону України не виїздив жодного разу. Згідно вироку народного суду Зарічного району м. Суми від 06.12.1991 року по справі №1-254/91, залишеним без змін ухвалою Сумського обласного суду від 26.12.1991 року заявника було засуджено за ч.2 ст. 140 КК УРСР і призначено покарання у вигляді виправних робіт строком два роки без позбавлення волі. Заявника було звільнено з-під варти у залі суду і змінено запобіжний захід, а час перебування під вартою з 13 червня 1991 року по 6 грудня 1991 року зараховано до строку відбування покарання. Факт постійного проживання на території України, інакше як у судовому порядку, не може бути встановлено, йому потрібно в належний стан привести свої документи, щоб мати можливість отримувати соціальні та медичні послуги .
Тому просить суд: Встановити факт, що ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Суми, постійно проживав на території України станом на 24.08.1991, тобто на момент проголошення незалежності України та станом на 13.11.1991, тобто на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» від 08.10.1991 № 1636-XII.
У судовому засіданні адвокат Давидов А.Г. підтримав заяву та просить її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав раніше надані письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно пункту 9 Порядку-215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього CPC Р, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року. Паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 не видавався.
Вважає, що задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року наразі є передчасним, оскільки доказами, щодо постійного місця проживання у справі можуть бути витяги з реєстру територіальної громади, передбачені Порядком створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. №265. Також відсутня інформація про постійне місце роботи чи навчання заявника у заявлений період. Варто також зазначити, що для правильного вирішення справи по суті, необхідно враховувати не тільки письмові докази, а й усні (статті 69, 76 Цивільного процесуального кодексу україни), а саме: покази свідків (приведених до присяги), яким відомі обставини, що мають значення для справи.(а.с. 35-36)
Вислухавши пояснення представника заявника, заінтересованої особи, дослідивши подані суду докази, суд вважає що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно повторно виданого свідоцтва про народження від 28.01.2025 року, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7)
27 листопада 1997 року було укладено шлюб із громадянкою ОСОБА_6 і після реєстрації шлюбу заявник змінив своє прізвище на « ОСОБА_7 ». У подальшому з ініціативи дружини шлюб було розірвано, 02.05.2001 року Зарічним відділом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис №333 про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу заявник прізвище не змінював, таким чином на данин час прізвище заявника - ОСОБА_7 . (а.с.8)
У відповідь на адвокатський запит заінтересованою особою надано інформацію, що заявник 22.05.1987 року був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , що видавався Зарічним РВВС у м. Суми. 22.10.1997 року заявник був документований тимчасовим посвідченням особи громадянина України № НОМЕР_1 Зарічним РВ УМВС України в Сумській області. (а.с.9, 11-12)
Разом із цим, зазначені документи у заявника відсутні, оскільки були втрачені під час відбування покарання.
У доповнення інформації про документування заявника, заінтересована особа - Управління ДМС України в Сумській області зазначає, що заява про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_9 не зберіглася, проте оформлення вказаного документа підтверджується згідно облікових даних Книги обліку надходження паспортів та видачі їх громадянам від 1987 року Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області, а також реквізити паспорта вказані на заяві ОСОБА_9 про видачу тимчасового посвідчення особи громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 22.10.1997 року у зв'язку із втратою паспорта. (а.с.10)
Згідно вироку народного суду Зарічного району м. Суми від 06.12.1991 року по справі №1-254/91, залишеним без змін ухвалою Сумського обласного суду від 26.12.1991 року заявника було засуджено за ч.2 ст. 140 КК УРСР і призначено покарання у вигляді виправних робіт строком два роки без позбавлення волі. Заявника було звільнено з-під варти у залі суду і змінено запобіжний захід, а час перебування під вартою з 13 червня 1991 року по 6 грудня 1991 року зараховано до строку відбування покарання.
За таких обставин, вироком Зарічного районного суду міста Суми від 06.12.1991 року беззаперечно встановлено факт перебування заявника станом на 24.08.1991 року, а також станом і на 13.11.1991 року на території України, оскільки у період часу з 13.06.1991 року по 06.12.1991 року заявник перебував під вартою в Сумському слідчому ізоляторі, а крадіжки вчиняв у період з травня-липень 1991 року. Такі обставини були перевірені і досліджені судовою палатою по кримінальним справам Сумського обласного суду під час перегляду вироку, про що вказано в ухвалі від 26.12.1991 року. З анкетних даних, зазначених у судових рішеннях, суд встановив, що на той період часу він проживав у АДРЕСА_1 , на даний час по м. Суми не зареєстрований. (а.с. 13-17, 23)
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з реалізацією права власності.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Тобто, особи, які визначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, а зазначені у п. 2 з 13 листопада 1991 року.
Згідно пп. а, б п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001р. № 215/2001 (далі - Порядок № 215/2001), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту, які проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 р. або 13.11.1991 р.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215. Пунктом 44 вищевказаного Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
На даний час заявник позбавлений можливості отримати паспорт громадянина України, однак представник заявника надав суду достатні докази вважати, що ОСОБА_10 ) постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991 року, тому заяву слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 263, 265, 315,316, ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву представника заявника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Суми, постійно проживав на території України станом на 24.08.1991, тобто на момент проголошення незалежності України та станом на 13.11.1991, тобто на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» від 08.10.1991 № 1636-XII.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Катрич