Справа №461/3406/25
Провадження №3/461/1329/25
21 липня 2025 року м. Львів.
Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., за участі: представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Жиравецького Т.М., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 309140 від 23.04.2025 року ОСОБА_3 22.04.2025 року о 22 год. 09 хв. за адресою: м. Львів, вул. Ген. Тарнавського, 118а, керуючи транспортним засобом Volkswagen Tigua, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного інтервалу, у результаті чого здійснила наїзд на транспортний засіб Mini Cooper D, д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв поруч, чим порушила п. 13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст. 124 КУпАП.
Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Жиравецький Т.М. в судовому засіданні заперечив протокол про адміністративне правопорушення. Пояснив суду, що відсутній суб'єкт інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є водієм транспортного засобу Volkswagen Tigua. Тому просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що в момент ДТП перебувала вдома за адресою: м. Львів, вул. Ген. Тарнавського, 118А. У загально-будинковий чат «Viber» надійшло повідомлення, що щось відбувається, та відеозапис. Через двадцять хвилин ОСОБА_1 вийшла на подвір'я, де було багато людей. Вказала, що очевидцем ДТП вона не була, тому не бачила хто керував транспортним засобом. ОСОБА_1 зазначила, що не бачила за кермом жінки та з такою не спілкувалася. Вказала, що був пошкоджений її автомобіль Mini Cooper D, д.н.з. НОМЕР_2 . При складенні протоколу про адміністративне правопорушення була присутня. ОСОБА_1 пояснила, що не може підтвердити, що ОСОБА_2 була за кермом автомобіля Volkswagen Tigua, так як її не бачила. Тому не може стверджувати, що ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 не наполягала на притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки не впевнена, що саме ОСОБА_2 перебувала за кермом автомобіля Volkswagen Tigua та здійснила наїзд на її транспортний засіб.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапис, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висивків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 22.04.2025 року о 22 год. 09 хв. ОСОБА_3 за адресою: м. Львів, вул. Ген. Тарнавського, 118а, керуючи транспортним засобом Volkswagen Tigua, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного інтервалу, у результаті чого здійснила наїзд на транспортний засіб Mini Cooper D, д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв поруч, чим порушила п. 13.1 ПДР України.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 була учасником дорожнього руху та порушила правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є особа, яка вчинила адміністративне правопорушення та яка в силу вказівки ст. 12 КУпАП досягла 16-річного віку, та юридична особа незалежно від форми власності.
Водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії (п. 1.10 Правил дорожнього руху).
Тобто суб'єктом інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути лише водій транспортного засобу, який під час керування транспортного засобу допустив зіткнення з іншим транспортним засобом.
Разом з тим, жоден із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення доказів не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 здійснювала керування транспортним засобом марки Volkswagen Tigua.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 повідомила суду, що не була очевидцем ДТП та їй невідомо, хто саме керував транспортним засобом марки Volkswagen Tigua. Жінки за кермом остання не бачила, з такою не спілкувалася. ОСОБА_1 у судовому засіданні не підтвердила того факту, що ОСОБА_2 була водієм транспортного засобу Volkswagen Tiguа та внаслідок порушень правил дорожнього руху здійснила наїзд на її транспортний засіб.
Крім того, у допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що бачив на подвір'ї за адресою: м. Львів, вул. Ген. Тарнавського, 118а автомобіль марки Volkswagen Tiguа, який швидко рухався. Почув звук ударів ДТП. Підійшовши, останній побачив, що автомобіль марки Volkswagen Tiguа був припаркований через один-два автомобілі від Mini Cooper D. На останньому автомобілі були пошкодження внаслідок ДТП. Через 15 хвилин приїхали працівники поліції. Повідомив, що коли підійшов до автомобіля марки Volkswagen Tiguа - нікого не було за кермом. Момент ДТП і хто керував автомобілем марки Volkswagen Tiguа - не бачив. Зазначив, що не може стверджувати, що за кермом автомобіля марки Volkswagen Tiguа була ОСОБА_2 . Також не міг стверджувати, що ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, вказав, що не знає, чи були на автомобілі Volkswagen Tiguа сліди ДТП.
За змістом закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі
Проте, будь-яких інших даних про вчинення ОСОБА_2 правопорушення немає.
Поясненнями свідка ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_1 спростовуються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Останні не підтвердили факт перебування ОСОБА_2 за кермом Volkswagen Tiguа.
Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обгрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об' єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановления вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтан Везнедароглу проти Турції).
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні толкуватись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обгрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпція факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обгрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може поясною сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відтак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про наявність у діянні ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не надано жодних доказів його вини.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відтак, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7, 247, 251, 283, 285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.Є. Радченко