18.07.2025
ЄУН №337/4084/24
Провадження № 2/337/84/2025
18 липня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ширіній С.А.,
за участю секретаря - Бикової С.Б.,
позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Сивової Я.В.,
представника відповідача - адвоката Череп М.О.,
представника органу опіки та піклування районної адміністрації
Запорізької міської ради по Хортицькому району - Куркової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про позбавлення батьківських прав, суд, -
23.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2018 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 ,було укладено шлюб . Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.05.2020 шлюб було розірвано.Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем без матері з 19 червня 2019 року.Згідно медичного висновку №140/1 про дитину інваліда віком до 18 років та індивідуальну програму реабілітації дитини -інваліда №141/2, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання: «органічний психічний розлад ЗКМ 1 рівня аутистичної формальної поведінки , що приводять до соціальної дезадаптації».Дитина неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні та перебуває на обліку.28.09.2021 Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя з відповідачки стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 567,50 грн., щомісячно, починаючи з 26.03.2021 і до досягнення дитиною трирічного віку.Станом на травень 2024 року відповідачка має заборгованість по аліментам у розмірі 22860,25 грн. Відповідачка ніякої участі у вихованні дитини не приймає . Підтвердженням цього слугує довідка закладу дошкільної освіти №291 «Витязь» ,згідно якої зазначено наступне « мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та навчанні сина. В заклад дошкільної освіти жодного разу не приходила.Зв'язок з вихователем не підтримує досягненнями сина не цікавиться».Останній раз відповідачка бачила дитину в серпні 2021 року.Протягом тривалого часу відповідачка проживає у Польщі.Дитина потребує систематичної реабілітації за допомогою спеціалістів (психіатра, логопеда, психолога, дефектолога та інших).Для зазначеної реабілітації необхідний дозвіл також і відповідачки, який вона не надає.Позивач вважає, що відповідачка ухиляється від своїх батьківських обов'язків. Просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 30.07.2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.
22.10.2024 року на адресу суду надійшов висновок районної адіміністрації по Хортицькому району ЗМР від 21.10.2024 №21.01/03-30/813, відповідно до якого орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1994 р.н. ,відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мотивуючи тим, що батьки малолітньої дитини знаходилися у шлюбі з 05.05.2018 по 26.05.2020. Від сумісного подружнього життя мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення шлюбних відносин залишився проживати з батьком, який наразі займається його вихованням та утриманням. Мати, ОСОБА_2 , з червня 2019 року фактично не приймає участі у вихованні та утриманні сина, так як наразі проживає в Польщі, останній раз бачилася з дитиною в серпні 2021 року. Також станом на лютий 2024 року має заборгованість по аліментам 22860 грн. 25 коп. (відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20.03.2024). Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність по клініко-функціональному діагнозу: органічний психічний розлад, ЗНМ І рівня з аутистичними формами поведінки, що призводять до соціальної дезадаптації.
Згідно з інформацією ЗДО (ясла-садок) № 291 «Витязь» від 01.11.2022 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував групу молодшого дошкільного віку № 8 «Бджілка». Батько, ОСОБА_1 , своєчасно реагував на прохання вихователів, брав активну участь в освітньому процесі за дистанційною формою навчання, завжди цікавився досягненнями своєї дитини, позитивно впливав на її розвиток. Мати, ОСОБА_2 , спеціалістам центру не знайома, за дитиною жодного разу не приходила, зв'язок не підтримувала, розвитком сина не цікавилась.
Відповідно до інформації Громадська організація «Центр соціальної та реабілітаційної допомоги «Прометей» від 24.05.2024 малолітній ОСОБА_3 , 2019 р.н., відвідує ЦСРД «Прометей» з листопада 2023 року. Дитина проходить фізичну, соціальну реабілітацію та усі види корекційно-розвиткових занять. Зі спеціалістами центру підтримує зв'язок батько, ОСОБА_1 , який відповідально ставиться до потреб сина та його виховання. З матір'ю, ОСОБА_2 , спеціалісти центру не знайомі, з дитиною жодного разу не приходила, зв'язок не підтримує, розвитком сина не цікавиться.
21.08.2024 спеціалістом відділу по Хортицькому району служби управління) у справах дітей Запорізької міської ради спільно з фахівцем ВСР по Хортицькому району ЗМЦСС був здійснений вихід за адресою мешкання батька з дитиною: АДРЕСА_1 . В ході відвідування було з'ясовано, що умови проживання задовільні, наявні меблі, необхідна побутова техніка, для дитини створені належні умови для проживання, розвитку та навчання.
Відповідно до інформації Запорізького міського центру соціальних служб від 30.09.2024 під час спілкування з батьком дитини ОСОБА_1 було з'ясовано, що мати дитини, ОСОБА_2 пішла з родини коли дитині було чотири с половиною місяця. Наразі ОСОБА_2 перебуває за кордоном, сплачує аліменти на утримання сина, але має невелику заборгованість.
Того ж дня фахівець центру намагався з'ясувати думку малолітньої дитини з приводу питання, яке розглядається в суді, але через стан здоров'я дитини, має певні проблеми з мовленням та увагою, провести бесіду не було можливим.
Згідно з інформацією відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей ЗМР від 19.09.2024 спеціалістами відділу був здійснений вихід за адресою реєстрації матері: АДРЕСА_2 , але здійснити обстеження умов проживання не вдалося, оскільки двері ніхто не відчиняв, тому було залишено письмове запрошення до відділу.
На наступний день від ОСОБА_2 на електронну адресу надійшов лист, в якому вона зазначила, що наразі перебуває за кордоном та опікується матір'ю, яка має інвалідність. Залишити свою матір вона не може, так як вона самостійно себе не обслуговує та не ходить. Також зазначила, що своїй дитині допомагає, сплачує аліменти, висилає подарунки, телефонує.
30.09.2024 року спеціалістом відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради також вдалося зв'язатися з ОСОБА_2 за допомогою дзвінка через соцмережу Telegram. В ході бесіди мати повідомила, що категорично проти позбавлення її батьківських прав, вона ніколи не відмовлялась від дитини та не має намір відмовлятися. Також повідомила, що ніколи не заперечувала проти медичного огляду дитини та завжди готова надати згоду в разі потреби на психіатричний огляд дитини, сплачує аліменти, висилає подарунки поштою, хоче частіше спілкуватись зі своєю дитиною, але батько дитини постійно перешкоджає.
Також ОСОБА_2 надала письмове пояснення та підтверджуючі копії чеків щодо сплати аліментів та опису подарунків, які надсилала поштою для дитини.
Під час розгляду питання на комісії, яка відбулась 03.10.2024, членами комісії були розглянуті документи, які містяться у справі, документи, які були зібрані спеціалістами, та копії документів, які були надані ОСОБА_2 . Також під час засідання був вислуханий батько дитини ОСОБА_1 , який повідомив, що мати неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, не приймає участі у вихованні та розвитку свого сина, сплачує аліменти, але має невелику заборгованість, надсилала дитині подарунки, але не так часто, як хотілося би. Також зазначив, що мати не дає згоду на проходження психіатричного огляду дитини, але потім підтвердив, що вона надає, але не в тому форматі, який від неї вимагається.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 19, 164 Сімейного кодексу України, згідно з протоколом засідання комісії з питань захисту прав дитини від 03.10.2024 №20, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1994 р., відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
31.10.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву ,згідно якого представник відповідачки заперечував проти задоволення позову, покликаючись на висновок районної адіміністрації по Хортицькому району ЗМР від 21.10.2024 №21.01/03-30/813.В контексті наявності у Відповідачки невеликої заборгованості за аліментами звертає увагу суду на те, що Відповідачка змушена за власні кошти утримувати хвору матір. Крім того, як було встановлено в тому числі і Висновком, Відповідачка сплачує аліменти по мірі можливостей. При цьому Відповідачка сплачує аліменти та відправляє дитині подарунки цілком усвідомлено і не враховуючи наявність певних судових рішень чи зобов'язань.Надані Позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення Відповідачки від виховання дитини, свідоме нехтування нею батьківськими обов'язками, її винну поведінку щодо дитини. Навпаки, має місце поведінка батька дитини, який обмежує спілкування Відповідачки з дитиною.Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2025 задоволенно клопотання представника позивача та витребувано у КНП «Обласного клінічного закладу з надання психіатричної допомоги» ЗОР м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10-а ), інформацію про проходження лікування в період з 2019-2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Якщо так, чи було встановлено діагноз?
20.03.2025 на адресу суду надійшла відповідь КНП «Обласного клінічного закладу з надання психіатричної допомоги» ЗОР м. Запоріжжя № 1233-дпв від 17.03.2025 згідно якої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.06.2019 по 29.07.2019 з діагнозом : Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії . З 30.07.2019 по 04.10.2019 з діагнозом:Шизофренія недиференційна .
Ухвалою суду від 26.03.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві просили їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначила, що відповідачка проживає в Республіка Польща, де доглядає за своїю хворою матір'ю з якою виїхала на початку повномаштабного вторгнення російських військ в Україну.
Представник третьої особи: Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району в судовому засіданні підтримала висновок районної адіміністрації по Хортицькому району ЗМР від 21.10.2024 №21.01/03-30/813 щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 . Просила суд прийняти рішення з врахуванням інтересів дитини.
З'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено що 05.05.2018 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 ,було укладено шлюб .
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.05.2020 шлюб було розірвано.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено та визнається учасникам справи, що з червня 2019 року , останній постійно проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя з відповідачки стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 567,50 грн., щомісячно, починаючи з 26.03.2021 і до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно розрахунку заборгованості Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі від 20.03.2024 станом на 29.02.2024 року, загальна сума заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за виконавчими документами становить 22860,25 грн.
Згідно довідки ГО «Центр соціальної та реабілітаційної допомоги «Прометей» №29 від 24.05.2024, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з листопада 2023 року відвідує ЦСРД «Прометей». Дитина проходить фізичну, соціальну реабілітацію та усі види корекційно-розвиткових занять.З спеціалістами центру підтримує зв'язок приходить до центру забирає дитину тільки батько. З матір'ю ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , спеціалісти центру не знайомі, за дитиною жодного разу вона не приходила, зв'язок не підтримує, не цікавиться розвитком сина.
Згідно довідки про надані реабілітаційні послуги та результати комплексної реабілітації від 30.11.2023, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив курс реабілітації у період з 19.04.2023 по 30.11.2023 року у відділенні комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Хортицького районного Запорізького міського територіального центру соціального обслуговування .
Згідно медичного висновку №140/1 про дитину інваліда віком до 18 років та індивідуальної програми реабілітації дитини -інваліда №141/2 від 15.03.2023 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання: «органічний психічний розлад ЗКМ 1 рівня аутистичної формальної поведінки , що приводять до соціальної дезадаптації».
Згідно Розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району №130 р. від 25.03.2021 року встановлено порядок побачень ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щовівторка та щоп'ятниці з 17:00 год до 18:30 год, щосуботи з 10:00 до 12:00 год в присутності батька, в інші дні за домовленістю між батьками.
Згідно висновоку районної адіміністрації по Хортицькому району ЗМР від 21.10.2024 №21.01/03-30/813, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1994 р.н. ,відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді КНП «Обласного клінічного закладу з надання психіатричної допомоги» ЗОР м. Запоріжжя № 1233-дпв від 17.03.2025 згідно якої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.06.2019 по 29.07.2019 з діагнозом : Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії . З 30.07.2019 по 04.10.2019 з діагнозом:Шизофренія недиференційна .
Згідно відповіді виконуючого обов'язків голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортмицькому району № к-181-х163 від 25.02.2025, щодо згоди на психіатричний огляд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , районна адміністрація повідомляє, що у ч.2 ст. 11 Закону України «про психіатричну допомогу» зазначено, що у разі незгоди одного з батьків або відсутності батьків,психіатричний огляд особи віком до 14 років проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування.Враховуючи те, що доказів, що мати малолітнього відмовилась дати згоду на психіатричний огляд дитини не надано, а також не надано ніякої можливості з'ясувати її думку з цього приводу, у районної адміністрації відсутні підстави, які передбачені чинним законодавством України про надання згоди на психіатричний огляд .
Згідно висновку спеціаліста-психолога за результатами психологічного обстеження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2024 року ,результати проведеного обстеження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,дозволяють стверджувати, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно нього, не будуть травматичними обставинами для дитини (в процесі обстеження не виявлено емоційного зв'язку та прихильності ОСОБА_3 до матері, ОСОБА_2 ), і не вплине на психологічне благополуччя ОСОБА_4 , бо він сприймає матір ОСОБА_2 , як чужу, незнайому йому людину.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що вона є матір'ю позивача. Відповідчка з дитиною та чоловіком разом проживала до червня 2019 року, а потім пішла з родини, залишивши дитину. Син з невісткою та дитиною в червні 2019 року пішли до лікарні на процедури і в цей час відповідачка втекла, та більше не повернулася.Відповідачка іноді телефонувала сину, не пояснювала чого вона залишила дитину.Відповідачка не висловлювала наміру щоб дитина проживала разом з нею.ЇЇ чоловіку ОСОБА_6 на питання чого вона залишила дитину відповіла : «Ви хотіли щоб я його придушила?». В березні 2022 вони дізналися, що відповідачка виїхала за межі України.З вересня 2019 по серпень 2021 відповідач іноді приходила до дитини.Після того, як син звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки аліментів, остання перестала приходити до дитини та телефонувати.Місяць тому відповідач телефонувала сину, коли він був на роботі, він сказав, що потім перетелефонує їй.Син телефонував їй, але вона не брала слухавку.Дитина має захворювання аутизм, не розмовляє. Відповідачка не дає згоду на медичний огляд дитини, вважає що це не потрібно.Вона знає, що дитина має захворювання.Коли відповідачка виїхала з України, вони не знали її номеру телефону, а коли від неї прийшла невелика посилк, вони побачили номер телефону на посилці.Після цього син почав їй телефонувати.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що вона подруга ОСОБА_5 , з її родиною знайома майже 15 років . Вона приїздила до подруги після того, як в березні 2022 року відповідачка виїхала до Республіка Польща. Перший раз відповідачка залишила дитину, коли тій було 2,5 місяці.Відповідачка не займалася дитиною.Вона працювала в реабілітаційному центрі завгоспом і туди відповідачка дитину ніколи не приводила. Приводили дитину тільки позивач та бабця дитини.Відповідачка не намагалася спілкуватися з дитиною, жодного разу вона про це не чула від ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 .Відповідач надсилала у лютому місяці невеличку посилку до дня народження дитини.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що він є батьком позивача. ОСОБА_2 його колишня невістка.У сина з невісткою є син ОСОБА_3 , який мешкає разом з ним, батьком та бабцею. ОСОБА_10 проживала разом з дитиною після народження 2,5 місяці.З травня 2019 року ОСОБА_11 не мешкає з дитиною. ОСОБА_11 не хотіла займатися дитиною.Після того, як ОСОБА_11 втекла під час процедури дитини у лікарні, вона повернулася через тиждень, він запитав у неї: « Навіщо вона це зробила?», а вона відповіла: « Якщо б я його придушила, воно вам треба?». Після того вона ще два місяці мешкала з дитиною, а потім втекла.Дитина їй не потрібна. Дитина потребує лікування .Дозволу на лікування відповідачка не надавала. ОСОБА_11 людина настрою, один день каже, що дасть згоду, а потім каже що ні.Раніше відповідачка декілька разів приходила до дитини.Хлопчик на неї казав «тітка».Останній раз відповідачка була у дитини в серпні 2021 року. Телефонувала відповідачка один раз. Він вважає ,що аліменти від імені відповідачки сплачує ОСОБА_12 -батько відповідачки,тому, що вони перераховуються з виконавчої служби в Україні.Відповідачка не зверталася з вимогою проживати разом з дитиною.Відповідачка обізнана про діагноз дитини.На момент, коли відповідачка залишила дитину, діагнозу ще встановлено не було.Вона відчувала до дитини огиду.За весь час надіслала посилочки на день народження. З батьками відповідачки вони не спілкуються.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що він є батьком відповідачки.Дочка перебувала у шлюбі з ОСОБА_14 , від якого мають дитину ОСОБА_3 .Дитина проживає разом з батьком. З листопада 2019 року донька не проживає з дитиною.Після того, як вона вийшла з лікарні, вона обрала спокійне життя з батьками.Донька після пологів скаржилася на панічні атаки.Коли вона була з дитиною та чоловіком в лікарні, то під час процедури у неї сталася панічна атака.Вона попросила їх з матір'ю ,щоб її поклали до лікарні. Донька лікувалася в лікарні з середини червня до жовтня 2019 року.Після лікарні вона поїхала до батьків.Останній раз донька бачила свого сина восени 2021 року.Донька з дружиною виїхали до Польщі, бо в Україні почалася війна.Він надсилає доньці грошові кошти, з яких донька сплачує аліменти.Донька не працює.Згоду на медичний огляд дитини донька згодна дати, але у неї немає грошей, щоб сплатити за неї та в консульстві України в Польщі великі черги.В Україну донька не хоче приїздити, щоб дати згоду на огляд дитини, оскільки вона боїться, що в зв'язку з тим, що у неї борг по сплаті алементі, її можуть потім не випустити з України.В Польщі донька доглядає за матір'ю.Лікування в Польщі донька не проходить, так як у неї нормальний стан здоров'я.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
Допитані під час судовго засідання свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили, що відповідачка з червня 2021 року стосунки з сином не підтримує, навесні 2022 року виїхала разом зі своєю матір'ю з України до Республіка Польща.
Ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків передбачає систематичне невиконання обов'язку турбуватись про дитину, в чому воно б не виражалося.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачка залишила чотирьохмісячного сина з позивачем, окремо проживала від нього і не виконувала своїх батьківських обов'язків по його вихованню протягом 6 років.
При цьому, мотивом не виконання своїх батьківських обов'язків представник відповідача зазначив у відзиві на позовну заяву те, що відповідачка доглядає свою хвору матір та те, що позивач чине перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Проте, з урахуванням твердження представника відповідача про те, що позивач перешкоджає відповідачу спілкуватися з сином, представником відповідача підтвердження таких фактів, а також доказів не надано. До відповідних органів за захистом свого порушеного права на участь у вихованні дитини, ОСОБА_2 не зверталася.
Отже, заперечуючи проти задоволенні позову, представник відповідача зазначила, що ОСОБА_2 бажає виконувати свої батьківські обов'язки, проте будь-яких доказів того, що це бажання вона втілювала у життя, реалізовувала його та приймала для цього визначені сімейним законодавством України міри, він не надано.
Зокрема, як встановлено під час судового розгляду, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність по клініко-функціональному діагнозу: органічний психічний розглад ЗНМ 1 рівня з аутистичними формами поведінки,що призводить до соціальної дезадаптації та потребує систематичного лікування та медичного огляду.
Відповідно до висновоку районної адіміністрації по Хортицькому району ЗМР від 21.10.2024 №21.01/03-30/813, про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,30.09.2024 року відповідачка під час спілкування зі спеціалістом відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей ЗМР повідомила, що не заперечувала проти медичного обстеження дитини та готова надати згоду на психіатричний огляд дитини.
Проте, протягом десяти місяців відповідач ОСОБА_2 згоду на психіатричний огляд свого сина так і не надала , отже відповідачка без поважних причин відмовляється надати згоду на проведення медичного огляду дитини ,чим перешкоджає реалізації права дитини на охорону здоров'я та належний медичний догляд.Така поведінка суперечить обов'язкам батьків, визначеним ст.150 СК України, та принципу пріоретету найкращіх інтересів дитини, закріпленому ст.7 СК України та ст.3 Конвенції про права дитини.
Судом також було встановлено малолітній ОСОБА_3 має жодних стосунків із своїми дідом та бабою - батьками відповідачки.
Таким чином, по справі достовірно встановлено, що ОСОБА_2 являючись матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , не виконує батьківського обов'язку щодо піклування про здоров'я дитини, духовний та моральний розвиток і взагалі не цікавиться життям сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується із сином, навіть по телефону; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини; не надає згоду на проведення медичного огляду дитини.
Згідно висновку районної адіміністрації по Хортицькому району ЗМР від 21.10.2024 №21.01/03-30/813, відповідно до якого орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1994 р.н. ,відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд з урахуванням всіх встановлених обставин та зібраних по справі доказів, оцінених в сукупності, із застосуванням вищезазначених норм сімейного права, прийшла до висновку, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та що відповідач проти позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина, проте, залишила дитину у чотирьохмісячному віку ,не турбується про стан здоров'я дитини, перешкоджає, шляхом ненадання згоди на медичний огляд його лікуванню,що становить загрозу здоров'ю дитини, не вчинила жодних дій для спілкування з сином з серпня 2021 року, її поведінка являється винною, оскільки встановлено свідоме й навмисне нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками по відношенню до сина ОСОБА_3 протягом шести років, що є підставою для задоволення заявлених вимог про позбавлення батьківських прав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає якнайкращим інтересам дитини. ОСОБА_3 весь час проживав з батьком. Обставин звернення відповідачки до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні сина не встановлено. Тобто фактично мати самоусунулася (ухилилася) від виховання сина, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У цій справі наявні виключні обставини, за яких відповідачка може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Тобто вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, як останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.
Позбавлення судом ОСОБА_2 батьківських прав здійснено згідно із законом - вищенаведеним пунктом 2 частини першої статті 164 СК України.
Таке втручання здійснено для захисту емоційного здоров'я та моралі неповнолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
За матеріалами справи встановлено, що відповідачка, починаючи з майже моменту народження дитини, залишила її проживати з батьком,станом здоров'я дитини не цікавилася, лікуванням дитини не займалася, коштів на утримання та здоровий фізичний та моральний розвиток та зростання дитини у добровільному порядку не надавала.З відповідачки в примусовому порядку стягуються аліменти на уримання дитини у розмірі 567,50 гривень на місяць( прожитковий мінімум для дитини відповідного віку становить 3196 грн на місяць), при цьому має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини у розмірі 22860,25 грн. Подібні дії у сукупності свідчать про свідоме та винне нехтування своїми батьківськими обов'язками, що позбавляють відповідача можливості обґрунтовано заперечувати проти задоволення позову.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Керуючись ст.60,63 ЦК України, ст.7,141,150,155,164,166 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 206, 211, 259,263-265, 354, ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 22 липня 2025 року.
Суддя : С.А. Ширіна