Вирок від 22.07.2025 по справі 335/3484/24

1Справа № 335/3484/24 1-кп/335/315/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000000308 від 02.02.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 (російською мовою ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москва РФ, громадянина Російської Федерації, документованого паспортом громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_1 , виданого 11.06.2015 відділенням УФМС по місту Москва по району Дмитровський (також наявні відомості про наявність паспорта громадянина РФ серії НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , співробітника ФСБ РФ, який не є особою, щодо якого здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст. 480 КПК України, раніше не судимого, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; профіль у соцмережах: ІНФОРМАЦІЯ_3

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Громадянин РФ ОСОБА_6 , будучи співробітником ФСБ РФ (точна посада та військове звання не встановлені), використовуючи позивний « ОСОБА_6 », з липня 2022 року на тимчасово окупованих територіях Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей здійснював фільтраційні заходи, які полягали у виявленні колишніх учасників АТО/ООС та інших проукраїнськи налаштованих громадян України, незаконному позбавленні їх волі та катуваннях. При цьому останній усвідомлював здійснення РФ збройного вторгнення на територію України та окупацію частини її території, а отже існування міжнародного збройного конфлікту.

Поряд з цим громадянка України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживала у м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області, яке тимчасово окуповано РФ, у Збройних Сил України та інших військових формуваннях України службу не проходила, участі у бойових діях не брала, жодної діяльності, яка б загрожувала представникам російсько-окупаційних військ та окупаційної влади не здійснювала, тобто була цивільною особою у розумінні ст.50 Протоколу І.

Про вказані обставини було достеменно відомо ОСОБА_6 , який принаймні з жовтня 2022 року, був так званим куратором від ФСБ РФ по Василівському району Запорізької області.

Не дивлячись на обізнаність про те, що ОСОБА_9 є цивільною особою, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, ОСОБА_6 вчинив по відношенню до неї протиправні діяння за наступних обставин.

Так, 06.10.2022 приблизно о 17 год. за місцем проживання потерпілої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , діючи умисно, з мотивів ненависті до осіб, які мають проукраїнські погляди, а також виконання поставлених йому керівництвом завдань щодо виявлення і переслідування представників української національної групи та тією ж метою, за попередньою змовою групою осіб з двома невстановленими представниками російсько-окупаційних військ, які були одягнуті у військову форму та мали при собі вогнепальну зброю - автомати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за відсутністю будь-яких підстав, у порушення положень ст. 147 Конвенції, позбавив волі (ув'язнив) ОСОБА_9 , а саме шляхом погроз застосування до потерпілої фізичної сили та вогнепальної зброї заставив її сісти у його автомобіль, на якому доставив її до місця подальшого незаконного утримання, а саме відділу поліції №1 Василівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області) за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Кам'янка-Дніпровська, просп. 9 Травня, буд. 2, де потерпілу утримували всупереч її волі до 21.10.2022.

Зазначеними діями, а саме незаконним позбавленням волі (ув'язненням) цивільної особи ОСОБА_9 , ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з невстановленими представниками російсько-окупаційних військ вчинив порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У подальшому, 06.10.2022 у період часу приблизно з 17 год. і щонайменше до 21 год., а також 07.10.2022 у період з ранку (точний час не встановлено) до 17 год., у одному з кабінетів відділу поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Кам'янка-Дніпровська, просп. 9 Травня, буд. 2, ОСОБА_6 , діючи умисно, з тих самих мотивів і метою, за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими представниками російсько-окупаційних військ, діями яких він керував, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення положень статей 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції та ч. 2 ст. 75 і ст. 76 Протоколу І, маючи намір примусити ОСОБА_9 розповісти про те, де перебуває її чоловік, а також отримати від неї відомості про осіб, які мають проукраїнські погляди та можуть готувати якісь дії проти окупаційної влади (навіть тих хто відкрито не висловлював свої погляди, а був схильний, чи думав про вчинення якихось дій проти окупаційної влади), шляхом заподіяння потерпілій фізичних і моральних страждань застосував щодо потерпілої заходи фізичного впливу та спеціальні засоби.

-нанесли численні удари пластиковою дволітровою пляшкою з водою у потиличну ділянку голови;

-надягали на голову поліетиленовий пакет, краї якого замотувала скотчем на шиї, при цьому затискали рукою ніс потерпілій, позбавляючи її у такий спосіб можливості дихати. Намагаючись отримати доступ до повітря потерпіла вставала, але враховуючи, що її ноги та руки були прив'язані до ніжок стільця падала, у результаті чого травмувала правий плечовий суглоб;

-обмотували шию потерпілої шнуром від електричного чайника та придушували її, позбавляючи у такий спосіб можливості дихати;

-погрожували застосуванням струму, приносили з цією метою і демонстрували спеціальний пристрій невстановленого типу.

Особисто ОСОБА_6 погрожував потерпілій прострелити вогнепальною зброєю (пістолетом невстановленого зразка) їй коліна, при цьому направляв пістолет в ноги і натискав на курок, пістолет клацав, але постріл не відбувався. Він же приставляв пістолет до голови ОСОБА_9 і натискав на курок, пістолет клацав, але самий постріл не відбувався, такі дії ОСОБА_6 називав грою в «російську рулетку». Крім того ОСОБА_6 наніс рукояткою пістолета численні удари у потиличну ділянку голови потерпілої. Окрім цього останній погрожував ОСОБА_9 сексуальним насильством, а саме, що він «віддасть» її на декілька днів 150 «кадирівцям».

В результаті вказаних дій ОСОБА_9 зазнала фізичного болю і страждань, втрачала свідомість, її нудило, їй були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді двох великих ран на потилиці, травму правого плечового суглобу, а також психологічні страждання.

Указаним катуванням (тортурами) цивільної особи ОСОБА_9 . ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими представниками російсько-окупаційних військ вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням.

Одночасно з цим, ОСОБА_6 , діючи умисно, з тих самих мотивів і метою, за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими представниками російсько-окупаційних військ, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення положень статей 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції та ч. 2 ст. 75 і ст. 76 Протоколу І, вчинив наступні дії.

06.10.2022 у період з 16 год. та приблизно до 17 год. під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , погрожував потерпілій 10-річним строком ув'язнення, тим, що він прострелить їй коліна або вб'є її, при цьому вказані погрози супроводжувалися демонстрацією вогнепальної зброї.

07.10.2022 у невстановлений час під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , де періодично проживала потерпіла ОСОБА_9 , знайшовши в підсобному приміщенні прапор України, розгорнув його на землі, після чого штовхнув ОСОБА_9 на вказаний прапор обличчям вниз, придавив її до землі, поставивши свою ногу їй на спину, приставив до її тіла вогнепальну зброю та пригрозив вбивством.

15.10.2022 у невстановлений час змусив ОСОБА_9 знятися на відео та відповідати на запитання російських журналістів. При цьому сказав потерпілій, що якщо вона «скаже все добре», то її відпустять, а якщо «не так як треба», то він її вб'є. Під час зйомки сюжету ОСОБА_6 та його спільники стояли за спиною кореспондента з направленою в потерпілу зброєю. Знятий та змонтований сюжет демонстрував, що ОСОБА_9 нібито була наводчицею та повідомляла підрозділам Збройних Сил України місцезнаходження об'єктів цивільної інфраструктури, які потім піддавалася обстрілам.

Крім того, позбавивши волі ОСОБА_9 ОСОБА_6 помістив її під варту у приміщення камерного типу відділу поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, Василівський району, м. Кам'янка-Дніпровська, просп. 9 Травня, буд. 2, де її утримували інші особи (місцеві жителі, які сприяли діяльності окупаційної влади, влаштувавшись до окупаційних органів поліції) у період з 06.10.2022 по 21.10.2022, при цьому він усвідомлював, що умови утримання в указаному місці були неналежними.

Так в камері, де утримувалася ОСОБА_9 були лише дерев'яні нари без матрацу та постільної білизни, у камері бігали миші, були відсутні мінімальні гігієнічні умови для утримання людей, необхідну медичну допомогу не надавали, перші два дні утримання потерпілу не годували та не давали води.

Зазначеними діями, а саме негуманним ставленням, насильством над фізичним і психічним станом, залякуваннями і погрозами, образами, брутальним поводженням, утриманням у жахливих умовах, катуванням (тортурами), що викликало у ОСОБА_9 страждання та відчуття приниження людської гідності, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими представниками російсько-окупаційних військ та окупаційної влади вчинив нелюдське поводження з останньою, тобто жорстоке поводження з цивільним населенням.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 (in absentia), обвинувачений показань суду не надавав, жодних клопотань та/або заяв від нього на адресу суду не надходило.

Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисників, які були забезпечені державою з відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: адвоката ОСОБА_10 (доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 18.01.2024 № 004-260000651, видане на підставі наказу директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві від 16.11.2023 № 112-Д), який був захисником на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду та ОСОБА_5 (доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 15.08.2024 № 003-280002878, видане на підставі наказу директора Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 08.08.2023 № 39), який був захисником на стадії судового провадження, які обізнані з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення досудового розслідування.

Відповідно до ухвали суду від 01 травня 2024 вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду. Згідно з ухвалою суду від 25.07.2024 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.

При цьому повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України шляхом опублікування повістки про виклик на офіційному сайті Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя і в газеті «Урядовий кур'єр». В цьому випадку суд звертає увагу на те, що газета «Урядовий кур'єр» має електронний ресурс. Її веб-сайт знаходиться за адресою ukurier.gov.ua. На сайті можна знайти як безкоштовні, так і платні матеріали, зокрема оголошення про виклик осіб у судові засідання. Також повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 оприлюднювалися шляхом опублікування на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Разом з тим, у судові засідання обвинувачений не з'являвся, причини неявки до суду не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань ні особисто, ні через своїх захисників до суду не скеровував.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів (повідомлень) ОСОБА_6 до слідчого (прокурора) та суду, направлених захисникам, оприлюднення повідомлень з приводу прав та обов'язків обвинуваченого, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, зокрема правом на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_6 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Процедури «in absentia» припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004, за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , який у свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в суді, а так само свідчить про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинувачених у судовому засіданні не здійснювався.

Захисник-адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв'язатися з обвинуваченим ОСОБА_6 та з'ясувати в нього правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. При цьому, захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: знайомився з матеріалами кримінального провадження та цивільного позову, приймав участь у допиті потерпілої і свідка та дослідженні письмових доказів, виказував свої доводи та зауваження по суті, виступав у дебатах.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що під час досудового розслідування та судового розгляду вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_6 як на захист, так і на доступ до правосуддя.

При цьому суд зауважує, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_6 був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Так, згідно з положеннями ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 442-1, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого підозрюваним, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Зі змісту ст. 297-4 КПК України слідує те, що за наслідками розгляду клопотання сторони обвинувачення про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя задовольняє таке клопотання, якщо прокурор, слідчий доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Крім того, під час вирішення цього питання слідчий суддя враховує наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 281 цього Кодексу в разі, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суд, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, в своїх висновках виходить з наступного.

Судом визнано загальновідомими і такими, що не потребує доказуванню в межах даного провадження те, що з лютого 2014 року і до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. В ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.

Так, в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв'язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. Наразі воєнний стан неодноразово було продовжено і він діє до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20.02.2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц, висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

В ході бойових дій російсько-окупаційними військами, серед іншого, було окуповано частину Запорізької області, у тому числі м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району.

Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2 цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Згідно з положеннями статті 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу та повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно та захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, та від образ. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.

Відповідно до ст. 29 Конвенції сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Згідно з положеннями ст. 31 Конвенції визначено право цивільних осіб, за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, встановлено, що жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Відповідно до ст. 32 Конвенції забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Відповідно до ст. 33 Конвенції жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.

Згідно зі ст. 147 Конвенції до серйозних порушень, серед іншого, належать тортури, нелюдяне поводження, яке умисно спричиняє великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (далі - Протокол I), який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 серпня 1989 року, заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Статтею 76 Протоколу I передбачено, що жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань.

В населених пунктах України, які у процесі ведення бойових дій перейшли під контроль російсько-окупаційних військ, а також окупованих РФ населених пунктах України, вищим військово-політичним керівництвом РФ організовано систематичну сталу протиправну діяльність, яка спрямована проти цивільного населення, а саме української національної групи, тобто будь-кого хто вважає себе представником української нації, як окремої від росіян нації (говорить українською мовою, має проукраїнські погляди, не вітає окупаційні війська, працював у державних органах України і т.п.).

Представники указаної групи усупереч міжнародного права позбавляються основоположних прав, піддаються катуванням (тортурам), незаконному позбавленню волі (ув'язненню), нелюдському поводженню, заподіянню тяжких страждань, серйозних тілесних ушкоджень і шкоди здоров'ю, зґвалтуванням і іншим формам сексуального насильства та умисним вбивствам.

До указаної протиправної діяльності залучені представники різних відомств держави-агресора, зокрема: Збройних сил, Військової поліції Міністерства оборони, Національної гвардії, Федеральної служби безпеки, Слідчого комітету, Міністерства внутрішніх справ, Федеральної служби виконання покарань, окупаційних та самопроголошених органів влади.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачене міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а саме порушенні ст. ст. 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. 2 ст. 75, ст. 76 Протоколу І, за обставин викладених в обвинувальному акті та визнаних судом доведеними підтверджується сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів:

Заявою ОСОБА_9 про залучення її до провадження як потерпілого у кримінальному провадженні № 42023000000000055 від 23.01.2023 (з врахуванням відомостей про виправлення описки у даті реєстрації кримінального провадження відповідно до постанови від 02.02.2024) за ч. 1 ст. 438 КК України за фактом отримання нею моральних та фізичних страждань внаслідок перебування в полоні від 02.09.2023 (а.с.229, Т.3);

Протоколом слідчого експерименту від 07.11.2023 за участі потерпілої ОСОБА_9 з додатком у вигляді цифрового носія інформації, на якому зафіксована сама слідча дія (відеозапис було відтворено в судовому засіданні). Під час слідчого експерименту потерпіла надала пояснення щодо обставин подій, які мали місце у період з 06.10.2022 по 21.10.2022 у відділі поліції № 1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, Василівський району, м. Кам'янка-Дніпровська, просп. 9 Травня, буд. 2, де її утримували інші особи (місцеві жителі, які сприяли діяльності окупаційної влади, влаштувавшись до окупаційних органів поліції) у період з 06.10.2022 по 21.10.2022, при цьому ОСОБА_6 усвідомлював, що умови утримання в указаному місці були неналежними, а також подальшого її перебування у полоні. Зокрема, потерпіла вказала на те, що 06.10.2022 до її домоволодіння за адресою реєстрації прийшли троє чоловіків, один з них назвався ОСОБА_11 , сказав, що він є співробітником ФСБ РФ та показав своє посвідчення. Двоє інших чоловіків були у військовій формі з автоматами та не представлялися. В її помешканні було ними проведено обшук, після якого її саму забрала до відділу поліції за адресою: просп. 9 Травня, буд. 2, м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області . В цьому приміщенні 06.10.2022 та 07.10.2022 її насильно утримували, били, знущалися як морально, так і фізично. Такі дії відносно неї вчиняв як сам ОСОБА_6 , так і інші особи з його відома чи за його вказівками. Також потерпіла продемонструвала за допомогою статистів дії ОСОБА_6 та його підлеглих направлені на заподіяння їй фізичних і моральних страждань (а.с.236-250, Т. 3);

Протоколом огляду відео, яке знаходиться на носії інформації CD-R 700 MBVerbatim, яке має назву «video5226966072426508021 від 18.09.2023, при вході на вказаний носій інформації було виявлено розміщення 5-ти відеозаписів (зазначені відеозаписи були відтворені в судовому засіданні). При перегляді відеофайлів встановлено, що трьом громадянам України, серед яких встановлена особа громадянки ОСОБА_9 , на камеру громадяни РФ повідомляють про те, що їх згідно наказу військово-громадської адміністрації Запорізької області буде примусово видворено з території Запорізької області без права на повернення через приймання ними участі в дискредитації органів влади Російської Федерації, зокрема військової адміністрації на тимчасово окупованій території Запорізької області та надання координат розташування військ РФ через соціальні мережі. В подальшому на відео з'являється громадянин РФ, який на фоні зображених громадян України, серед яких є громадянка України ОСОБА_9 , повідомляє, що даних осіб видворено з території Запорізької області та вони з документами пішли в бік території, яка підконтрольна Україні. При цій події були присутні представники військової поліції та військові РФ. Такий репортаж відзнято для каналу «РИА НОВОСТИ» (а.с.69-74, Т. 4);

Висновком судово-медичного експерта № 274/Е щодо експертизи проведеної відносно гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якої при огляді виявлено два рубці на волосистій частині голови в тім'яно-потиличній ділянці. Дані рубці є наслідками загоєння ран, які утворилися в термін від 6 до 18 місяців до моменту огляду при виконанні цієї експертизи в результаті не менше 2-х прямих дій тупого(их) твердого(их) предмету(ів), якими могли бути полімерна пляшка наповнена водою (за умови, що площею контакту була вершина пляшки або її дно), рукоятка пістолета або будь-який інший твердий предмет з подібними характеристиками контактуючої (травмуючої) поверхні, що діє з достатньою кінетичною енергією щоб ушкодити шкірні покрити голови. Рани, в результаті загоєння яких виникли встановлені у гр. ОСОБА_9 рубці, могли утворитися в терміни та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи, в наданих медичних документах, в стенограмі допиту потерпілої та з її слів при огляді на виконання цієї експертизи; та за критерієм тривалості розладу здоров'я, відповідно до п.п. 2.3.1.а, 2.3.2.а, 2.3.3, 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день), так як для загоєння ран шкіри такого характеру потрібен вказаний термін. Діагнози, зазначені в наданій медичній документації: «посттравматична енцефалопатія, стан після ЗЧМТ» не підтверджені об'єктивною неврологічною симптоматикою (в медичній документації відсутній опис об'єктивної патологічної неврології, яка виникає при спричиненні черепно-мозкової травми та при її наслідках), «застаріле пошкодження ацетабулярного кільця правого кульшового суглоба, застаріле пошкодження сухожилля надвістьового м'язу правого плеча» - не підтверджені даними об'єктивних методів обстежень (при вивченні консультантом-рентгенологом КЗКОР «КОБСМЕ» наданих рентгенівських та МРТ знімках ознак вказаної патології не виявлено), у зв'язку з чим не можуть прийматися до уваги при визначенні наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Для вирішення питання про те, в якому положенні знаходилася ОСОБА_9 в момент заподіяння тілесних ушкоджень, судово-медичних даних не мається (а.с.78-86, Т.4);

Висновком судово-психіатричного експерта № 1243 від 29.11.2023 за результатами комплексної психолого-психіатричної експертизи, проведеної відносно гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на теперішній час ОСОБА_9 виявляє ознаки «Посттравматичного стресового розладу» (F43.1 МКХ-10). Зазначений психічний розлад виник у ОСОБА_9 в жовтні 2022 року внаслідок пережитих психотравмуючих подій (незаконне затримання, утримання в неналежних для життя умовах, моральне знущання, приниження, тортури, примушення під страхом смерті до рабської праці, сексуальні домагання) та триває по теперішній час. Психічних розладів, які б не були пов'язані з обставинами, викладеними у відповідях на поставлені перед експертом питаннях, у ОСОБА_9 не виявлено. Ситуації катування, нелюдські умови утримання, які застосовувалися до ОСОБА_9 в період перебування в російському полоні, були для потерпілої тривало та інтенсивно психотравмувальними, супроводжувалися переживанням значних больових відчуттів, відчаю, безпорадності, приниження. Наслідки тортур обумовлювали істотні зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер особистості, до теперішнього часу погіршують соціальне функціонування та якість її життя, тобто спричинили ОСОБА_9 психологічні (моральні) страждання. Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяних ОСОБА_9 наслідками катувань, становить 648 мінімальних заробітних плат (а.с.113-118, Т.4);

Інформацією наданою заступником командира військової частини НОМЕР_3 на запит першого заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України щодо громадянина РФ ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_6 (російською мовою ОСОБА_6 ), куратор від ФСБ РФ по Василівському району Запорізької області, позивний « ОСОБА_6 », громадянин РФ. Син колишнього начальника служби безпеки ОСОБА_13 ОСОБА_14 . За наявними даними, у липні 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи на території Херсонської області брав участь у проведенні пошукових та фільтраційних заходів із виявлення учасників АТО, військовослужбовців ЗСУ та інших проукраїнсько налаштованих громадян на території Миколаївської та Херсонської областей. Для успішного проведення вказаних заходів, ОСОБА_6 звертався до свого батька ОСОБА_14 з метою надання допомоги у пошуку вказаних осіб. В результаті ОСОБА_14 надав своєму сину контактні дані проросійських очільників окупаційної влади, які сприяли проведенню пошукових та фільтраційних заходів (а.с.121-122, Т.4);

Інформацією наданою Департаментом розвідки Служби безпеки України на виконання доручення слідчого щодо громадянина РФ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є діючим співробітником ФСБ РФ (точна посада та військове звання встановлюються), що був безпосередньо залучений до проведення фільтраційних заходів на ТОТ Херсонської та Миколаївської областей. Оперативним шляхом отримано дані стосовно громадян України, які потрапили в поле зору ОСОБА_6 як діючі, так і колишні військовослужбовці ЗС України, учасники АТО/ООС, проукраїнські агітатори та інформатори Сил оборони України, які станом на липень-серпень 2022 року перебували на ТОТ Херсонської та Миколаївської областей. Додатково надано фото ОСОБА_6 та фотокопію його паспорта (нетаємно). Зазначені відомості було збережено на інформаційному носієві оптичному диску DVD-R HP б/н (а.с.125-130, Т.4);

Інформацією наданою Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 04.01.2024 №51/25-26 щодо отримання відомостей про громадян України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які після захоплення представниками РФ будівлі Кам'янсько-Дніпровського райвідділу НПУ в Запорізькій області, використовуючи ізолятор тимчасового тримання № 2, разом з іншими невстановленими особами, з числа політичного керівництва та керівництва збройних сил, інших військових формувань та правоохоронних органів РФ, виконуючи функції щодо організації незаконного позбавлення волі в принизливих умовах, утримували полонених. ОСОБА_15 за період з 2019 по 2020 неодноразово відвідував територію РФ. На теперішній час, за інформацією, що містить в інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», оперативно підтверджено, що всі зазначені особи перебувають на тимчасово окупованій території Запорізької області. Крім того, встановлено особу куратора від ФСБ РФ, зокрема ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина РФ 4515198899 від 11.06.2015, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , використовує номери мобільних телефонів: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ), за останні 5 років державний кордон України не перетинав, наразі перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області, а саме в місті Кам'янка-Дніпровська), під керівництвом якого ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вчиняли протиправні діяння. Разом з тим, за інформацією отриманою оперативним шляхом, ОСОБА_6 особисто приймає участь в затриманні проукраїнських громадян, проведенні у них незаконних обшуків, а також проведення допитів, під час яких застосовує катування (а.с.133-134-139, Т.4);

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.10.2023 з ілюстративною таблицею до нього, в якому ОСОБА_9 вказала, що на фотознімку № 3 вона впізнає особу як працівника ФСБ РФ ОСОБА_6 , який надавав вказівки для своїх підлеглих щодо незаконного її затримання, проведення обшуку за місцем її проживання, а також її катування. Також останній імітував її розстріл, демонстрував зброю та натискав курок пістолету, який був направлений у її бік, здійснював погрози сексуального насильства. Відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.10.2023 на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи на інших фотознімках відношення до кримінального провадження не мають (статисти) (а.с.144-148, Т.4);

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.02.2024, проведеного відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва № 757/5593/24-к від 05.02.2024, отримано інформацію у ПрАТ «ВФ Україна», яку записано на оптичний електронний носій DVD-R, на якому зроблено напис GD-24-OД575/кі від 20.02.2024. Інформація стосувалася з'єднання абонентів мобільного зв'язку, які виходили на зв'язок у зоні покриття базових станцій операторів рухомого (мобільного) зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», що дозволило провести аналіз з'єднань абонентських номерів, якими користувалася ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( НОМЕР_8 ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_4 ). Під час аналізу було складено довідки у яких зазначена наступна інформація: IMEI телефонів фізичних осіб, з якими працювали вказані абонентські номери; тривалість, дату, час та в якій послідовності відбувалися факти передачі (отримання) інформації абонентськими номерами; нічні та денні базові станції мобільних терміналів, у яких працювали сім-картки з абонентськими номерами, а також відобразити інші ймовірні номери мобільних телефонів, якими можуть користуватись зазначені особи. З наданої інформації та її аналізу вбачається, що ОСОБА_6 користуючись мобільним номером НОМЕР_4 перебував у період часу з 18:58 28.03.2022 по 10:02 15.02.2023 в зоні покриття базових станцій у період часу з 21:00 по 07:00 (нічні) за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Запорізька, 144 (Аз.275) кількість 1616; м. Херсон, вул. Людвіга Заменгофа, 26-б (Аз.130) кількість 251; м. Херсон, вул. Ілліча, 95 (Аз.230) кількість 88. Базові станції у період часу з 07:00 по 21:00 (денні): Херсонська область, м. Херсон, вул. Запорізька, 144 (Аз.275) кількість 4277; Херсонська область, смт. Білозерка (Аз.170) кількість 1321; м. Херсон, вул. Людвіга Заменгофа, 26-б (Аз.130) кількість 818. Разом з тим, абонентський номер НОМЕР_8 , яким користувалася гр. ОСОБА_19 , у період часу з 08:06 20.02.2022 по 08:51 30.01.2024 перебував в зоні дії базових станцій, що розміщені в Запорізькій області, Василівський район, м. Кам'янка-Дніпровська та в Дніпропетровській області, м. Нікополь (а.с.26-28, 37, 41, 43-61, Т.4);

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.02.2024, проведеного відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва № 757/5593/24-к від 05.02.2024, отримано інформацію у ТОВ «Лайфселл», яку записано на оптичний електронний носій DVD-R, на якому зроблено напис 02097 вк. Інформація стосувалася з'єднання абонентів мобільного зв'язку, які виходили на зв'язок у зоні покриття базових станцій операторів рухомого (мобільного) зв'язку ТОВ «Лайфселл», що дозволило провести аналіз з'єднань абонентських номерів, якими користувалася ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( НОМЕР_8 ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_4 ). Під час аналізу було складено довідки у яких зазначена наступна інформація: IMEI телефонів фізичних осіб, з якими працювали вказані абонентські номери; тривалість, дату, час та в якій послідовності відбувалися факти передачі (отримання) інформації абонентськими номерами; нічні та денні базові станції мобільних терміналів, у яких працювали сім-картки з абонентськими номерами, а також відобразити інші ймовірні номери мобільних телефонів, якими можуть користуватись зазначені особи. З наданої інформації та її аналізу вбачається, що ОСОБА_6 користуючись мобільним номером НОМЕР_4 перебував у період часу з 18:58 28.03.2022 по 10:02 15.02.2023 в зоні покриття базових станцій у період часу з 21:00 по 07:00 (нічні) за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Запорізька, 144 (Аз.275) кількість 1616; м. Херсон, вул. Людвіга Заменгофа, 26-б (Аз.130) кількість 251; м. Херсон, вул. Ілліча, 95 (Аз.230) кількість 88. Базові станції у період часу з 07:00 по 21:00 (денні): Херсонська область, м. Херсон, вул. Запорізька, 144 (Аз.275) кількість 4277; Херсонська область, смт. Білозерка (Аз.170) кількість 1321; м. Херсон, вул. Людвіга Заменгофа, 26-б (Аз.130) кількість 818. Разом з тим, абонентський номер НОМЕР_8 , яким користувалася гр. ОСОБА_19 , у період часу з 08:06 20.02.2022 по 08:51 30.01.2024 перебував в зоні дії базових станцій, що розміщені в Запорізькій області, Василівський район, м. Кам'янка-Дніпровська та в Дніпропетровській області, м. Нікополь (а.с.30-32, 37, 41, 43-61 Т.4);

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.02.2024, проведеного відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва № 757/5593/24-к від 05.02.2024, отримано інформацію у ПрАТ «Київстар», яку записано на оптичний електронний носій СD-R, на якому зроблено напис вх. 3617, вих. 2207/3/кт. Інформація стосувалася з'єднання абонентів мобільного зв'язку, які виходили на зв'язок у зоні покриття базових станцій операторів рухомого (мобільного) зв'язку ПрАТ «Київстар», що дозволило провести аналіз з'єднань абонентських номерів, якими користувалася ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( НОМЕР_8 ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_4 ). Під час аналізу було складено довідки у яких зазначена наступна інформація: IMEI телефонів фізичних осіб, з якими працювали вказані абонентські номери; тривалість, дату, час та в якій послідовності відбувалися факти передачі (отримання) інформації абонентськими номерами; нічні та денні базові станції мобільних терміналів, у яких працювали сім-картки з абонентськими номерами, а також відобразити інші ймовірні номери мобільних телефонів, якими можуть користуватись зазначені особи. З наданої інформації та її аналізу вбачається, що ОСОБА_6 користуючись мобільним номером НОМЕР_4 перебував у період часу з 18:58 28.03.2022 по 10:02 15.02.2023 в зоні покриття базових станцій у період часу з 21:00 по 07:00 (нічні) за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Запорізька, 144 (Аз.275) кількість 1616; м. Херсон, вул. Людвіга Заменгофа, 26-б (Аз.130) кількість 251; м. Херсон, вул. Ілліча, 95 (Аз.230) кількість 88. Базові станції у період часу з 07:00 по 21:00 (денні): Херсонська область, м. Херсон, вул. Запорізька, 144 (Аз.275) кількість 4277; Херсонська область, смт. Білозерка (Аз.170) кількість 1321; м. Херсон, вул. Людвіга Заменгофа, 26-б (Аз.130) кількість 818. Разом з тим, абонентський номер НОМЕР_8 , яким користувалася гр. ОСОБА_19 , у період часу з 08:06 20.02.2022 по 08:51 30.01.2024 перебував в зоні дії базових станцій, що розміщені в Запорізькій області, Василівський район, м. Кам'янка-Дніпровська та в Дніпропетровській області, м. Нікополь (а.с.34-37, 41, 43-61, Т.4);

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій) від 21.03.2023 щодо зняття інформації з електронних інформаційних систем за мобільним номером телефону НОМЕР_9 , який використовується громадянином України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , із застосуванням відповідних технічних засобів з метою відбору та фіксації змісту інформації, що має значення для кримінального провадження. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зі зняття інформації з електронних інформаційних систем, за мобільним номером телефону НОМЕР_9 , який використовується громадянином України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , було знято інформацію з його особистого облікового запису в месенджері «Telegram» та отримані наступні матеріали його листування зв своїми зв'язками, що збережені на матеріальному носії інформації DVD-R, реєстр. №789т/ж16 від 20.02.2023 грифом секретності «таємно», який надійшов з ДОТЗ СБ України 20.03.2023 вх.№2269т/д (на час його дослідження судом матеріали розсекречено). На вказаному диску містяться 7001 системних, текстових та графічних файлів загальним об'ємом 3 922 242 351 байтів. З наявної інформації встановлена причетність ОСОБА_14 до розробки та виробництва БПЛА, які використовував ПВК «Вагнер» для ведення бойових дій на території України (а.с.180-194, Т.4);

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.02.2023 зі зняття інформації з електронних інформаційних систем за мобільним номером телефону НОМЕР_9 , який використовується громадянином України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , було знято інформацію з його особистого облікового запису в месенджері «Telegram» та отримані наступні матеріали його листувань зі своїми зв'язками, що збережені на матеріальному носії інформації DVD-R, реєстр. № 782т/ж.16 від 17.02.2023 з грифом секретності «таємно», який надійшов з ДОТЗ СБ України. На вказаному диску містяться 7620 системних, текстових та графічних файлів загальним об'ємом 3 289 527 844 байтів. Серед інших контактів зазначеної особи встановлено переписку з його сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документованого паспортом громадянина РФ, який є діючим співробітником прикордонної служби ФСБ РФ, посада та військове звання не відомі. ОСОБА_6 був відряджений до ТОТ Херсонської області, де використовував позивний « ОСОБА_6 » та користувався мобільним номером НОМЕР_4 . Наявна в листуванні інформація свідчить про перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території Херсонської області, де він за посередництва ОСОБА_14 , встановив особистий контакт з колишнім головою СБ України ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який очолює т.зв. «державну службу безпеки Херсонської області», що може підтверджувати причетність ОСОБА_6 до кадрового складу ФСБ РФ. Також ОСОБА_14 надавав сприяння ОСОБА_6 у проведенні пошукових заходів з виявлення українських військовослужбовців та ветеранів АТО, а також проукраїнських активістів на окупованих територіях Херсонської та Миколаївської областей. Отримана інформація прямо вказує на причетність ОСОБА_14 та його зв'язків до діяльності, пов'язаної з організацією підготовки осіб до їх залучення до бойових дій на території України, а також підбору осіб для роботи в підрозділах охорони, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України (а.с.24-27, 126-146,Т.6).

Інші досліджені судом та долучені до матеріалів справи документи з матеріалів кримінального провадження (Витяги з ЄРДР, постанови, листи, доручення, клопотання слідчих, ухвали слідчих суддів, зокрема ухвали про надання дозволу на використання матеріалів отриманих в інших кримінальних провадженнях, тимчасових доступів до речей та документів, а також про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, супровідні листи, та інші), не підтверджують і не спростовують винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, однак підтверджують дотримання кримінального процесуального законодавства при проведенні досудового розслідування та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.

Усі перераховані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Також судом було допитану потерпілу ОСОБА_9 , яка суду пояснила, що вона народилася в м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та мешкала за вказаною адресою до 06.10.2022, а саме до дня її незаконного затримання представниками окупаційної влади Російської Федерації. Працювала в Кам'янко-Дніпровській районній державній адміністрації спочатку в дозвільному центрі, а з часом, коли він став ЦНАПом, працювала там же державним адміністратором. Згодом вона працювала в Енергордарській СМСЧ завідувачкою архіву.

Приблизно з 27.02.2022 року і по сьогодні м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області знаходиться під окупацією збройних сил РФ.

06.10.2022 вона приблизно о 16:00 год., приїхала з роботи додому, та коли зайшла на подвір'я свого будинку, до неї приїхали представники окупаційного органу зі зброєю. Всього було троє чоловіків. Двоє з них були одягнені у військову форму, де булла помітна нашивка «ДНР». А третій чоловік був у чорній формі, він показав заявниці своє посвідчення співробітника ФСБ РФ, його звали ОСОБА_6 . Всі троє чоловіків були озброєні, у двох представників ДНР були автомати, а у представника ФСБ РФ була табельна зброя - пістолет. Так як вона свого часу працювала у дозвільній системі, то їй відомі зразки посвідчень спецслужб інших держав, зокрема РФ. Тому, з врахуванням своїх професійних навичок їй вдалося точно запам'ятати зміст та вигляд того посвідчення, яке було продемонстровано ОСОБА_11 . До того ж він сам назвався співробітником ФСБ РФ.

Під час цих відвідин співробітник ФСБ РФ ОСОБА_6 повідомив їй, що на неї надійшла скарга від сусідів, які вважають її неблагонадійною. При цьому, ці чоловіки їй погрожували зброєю, кричали на неї і погрожували словесно розправою, казали, що тепер їй настане кінець.

Безпосередньо на подвір'ї власного домоволодіння їй повідомили, що на неї надійшла скарга від її сусіда ОСОБА_22 , а також від ОСОБА_23 та її приятеля ОСОБА_24 .

Як усно їй повідомили, то зміст скарги був такий: ОСОБА_9 є дружиною військовослужбовця Збройних сил України (ЗСУ), а отже у неї може бути зброя чи інші вибухонебезпечні речі, що вона є ненадійною особою для співіснування поряд з нею, що підтримує Україну і несе загрозу окупаційній владі тощо.

Зазначені люди здійснили обшук в її будинку, забрали ключі від будинку та господарських споруд, два мобільних телефони, документи (паспорт та ідентифікаційний код), гаманець з грошима і банківськими картками, наділи наручники, посадили в легковий автомобіль червоного кольору без всяких розпізнавальних знаків і відвезли в Кам'янсько-Дніпровський відділ поліції (м. Кам'янка-Дніпровська, проспект 9 Травня, буд. 2).

Так її незаконно позбавили волі та утримували у зазначеному відділі поліції з 06.10.22 по 20 чи 21.10.2022 в камері в антисанітарних умовах.

В перший же день затримання (06.10.2022), відразу коли її привезли у зазначений вище відділ поліцію, то її відправили на допит, який проходив у кабінеті поліцейського відділу. Точного номеру кабінету вона не пам'ятає. Всього на допиті було 6 чоловіків: ОСОБА_6 , двоє озброєних автоматами чоловіків у формі з нашивкою «ДНР», що заарештовували її, та ще троє чоловіків, одягнених у форму з нашивкою «Полк ОСОБА_35». Допитом керував безпосередньо ОСОБА_6 , всі інші чоловіки виконували його команди і накази.

Допит продовжувався щонайменше 4-5 годин.

До цього її завели до кімнати, посадили на стілець, нахилили її тулуб до ніг і примотали скотчем руки до ніжок стільця, а ноги перемотали разом, під час допиту до неї застосовували фізичну силу, катування та психологічний тиск, її сильно били дволітровою полімерною пляшкою повною води по потилиці, по скронях, розбили потилицю в двох місцях, у зв'язку із чим остання втрачала свідомість. Також, ОСОБА_6 бив її рукояткою свого пістолета. Крім того, процес побиття ці особи чергували з удушенням. Вони вдягли їй на голову пластиковий пакет, який на шиї замотували скотчем. Один чоловік притримував скотч на шиї, другий чоловік закривав її ніс, щоб вона взагалі не могла дихати. Також душили дротом від офісного електричного чайника.

ОСОБА_6 погрожував їй зброєю та імітував її розстріл зі своєї табельної зброї як на відстані, так і приставляючи зброю до голови останньої, до її колін і нижніх кінцівок, погрожуючи відстрелити ноги і прострелити голову. Казав, що так він з нею грає у «руську рулетку». Кожного разу, коли він наставляв на неї свій пістолет або приставляв його до її голови чи кінцівок, то курок клацав, але самого пострілу не відбувалося і так було декілька разів.

ОСОБА_6 також погрожував їй сексуальним насильством, кажучи, що віддасть її кадирівцям для згвалтування, що вона сприймала як реальну погрозу.

У неї питали, де служить її чоловік, на що вона відповідала що не має такої інформації, бо військовослужбовцям заборонено надавати родичам таку інформацію. Але вони не вірили їй і знову починали її бити та душити. Також від неї вимагали щоб вона донесла на тих людей, в кого проукраїнська позиція, хто партизанить тощо, на що остання відповідала, що практично не спілкується з людьми, і таких людей не знає, що вона просто працює і займається господарством. Однак особи, які допитували її, не вірили їй і говорили що допоможуть їй згадати, після чого знову били її та душили.

Після допиту у неї сильно погіршилося самопочуття, вона втрачала свідомість, паморочилося в голові, її нудило, плуталися думки та слова, у вухах стояв дзвін, боліли тіло та голова. У неї були пошкоджені правий плечовий та кульшовий суглоби, вона не могла пересуватись, рани кровили два дні, кров йшла рясно настільки, що весь її одяг, нижня білизна були в крові.

Камера, в якій її тримали була розрахована на трьох, але в камері була тільки вона. В камері були антисанітарні умови, бігали миші, не було матраців, постільної білизни, ковдри чи чогось, що можна було підстелити щоб спати на залізних нарах.

Їй відмовили у наданні медичної допомоги чи якихось ліків. Також не було змінного одягу щоб перевдягтись. В камері була раковина, але там не було води щоб промити рани. Вода була технічна в брудних пляшках. В камері був туалет і поряд з ним висіла камера відеоспостереження. Першу ніч вона не могла спати, бо все тіло боліло і пекло.

На наступний день також був допит, на якому питали ті ж самі питання і застосовували катування, фізичну силу і психологічний тиск. Також, 07.10.2022 її вивозили на обшук на її дачу. В будинку на дачі знайшли український прапор. Прапор розстелили на землі. ОСОБА_6 кинув її на нього обличчям вниз, наступив ногою їй на спину і погрожував, що розстріляє її.

Погодували її тільки на другий день ув'язнення увечері супом. В подальшому годували кашею, яку приносили у відрі. Тарілки і ложки не було. Вона знайшла в камері брудну пластикову тарілку, яку помила брудною технічною водою і з неї вже їла.

15.10.2022 ОСОБА_6 , погрожуючи розстрілом, змусив її дати інтерв'ю російським ЗМІ «РИА Новости». При цьому їй пригрозили, що якщо вона скаже щось не те, то ОСОБА_6 її застрелить, вона мала обмовити себе. Їй пообіцяли, що якщо вона скаже, що треба, то її відпустять додому. Для інтерв'ю її відвезли в район консервного заводу, поставили біля старої зруйнованої будівлі гуртожитку, в якій вже 20 років ніхто не мешкав, і під наведеними на неї автоматами вона мала відповідати на запитання журналістів на камеру. По сюжету її кваліфікували як навідницю, начебто це вона наводила вогонь по цій зруйнованій будівлі, також її звинуватили, що вона надавала чоловіку в ЗСУ координати для обстрілів.

У відділі поліції в м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області її утримували до 20-21 жовтня 2022 року, та після перевезли до Ізолятора тимчасового тримання, що розташований в селі Велика Білозерка, де її незаконно утримували до 17.01.2023. Камера, куди її помістили, була приблизно 3х4 метри, кількість людей в ній змінювалася, максимальна кількість була 18 осіб, хоча сама камера розрахована на 4 особи. Умови утримання були жахливі, повна антисанітарія, повсюди бігали миші, холодно, опалення не працювало. Спальних місць на всіх не вистачало, люди спали на підлозі, а коли взагалі не було місця, де спати, спали навприсядки. Була відсутня питна вода, була тільки технічна вода. Біля стола для їжі розташовувався туалет. На прогулянки і свіже повітря не виводили, сонячного світла вона не бачила. Не було душу і можливості здійснити індивідуальний гігієнічний догляд. Засобів гігієни для жінок не давали. В камері були жінки, чоловіків тримали окремо в інших камерах. Годували зазвичай запареною мукою з пшеничної крупи один раз чи двічі вдень, інколи не годували.

В цьому ІТТ її також допитували, погрожували їй стратою, судом, засланням на 20 років до Сибіру. На допитах від неї вимагали надати інформацію про чоловіка, назвати прізвища та імена проукраїнськи налаштованих громадян, учасників Революції Гідності в інформацію про те, хто очолював місцеву адміністрацію в місті Кам'янка-Дніпровська в той період.

В один із днів начальник окупаційної поліції ОСОБА_15 викликав її на допит в окремий кабінет. Він був в дуже сильному алкогольному сп'янінні, погрожував їй фізичною розправою, розмахував і погрожував побити поліцейською гумовою палицею, казав, що переб'є їй коліна і суглоби. Також ОСОБА_15 вимагав від неї дій сексуального характеру, а саме, наказав роздягатись і вимагати від неї, щоб вона сіла оголеною піхвою до кінця на резинову поліцейську палицю, яка була у нього в руках, та якщо вона це зробить, то буде жити. Від тих погроз вона почала роздягатись, але не встигла виконувати наказ ОСОБА_15 до кінця, оскільки в кабінет зайшов заступник ОСОБА_15 і все припинилося; останню повернули до камери.

Психологічне знущання відбувалось весь час. Зокрема, її та інших затриманих змушували вчити гімн РФ та співати його. Якщо допускалась помилка в тексті гімну, то всіх били палицями. Це все могло відбуватись протягом 3-5 годин, навіть вночі. Могли бути обшуки в камерах, було чути як в сусідніх камерах били чоловіків.

Під час перебування в полоні вона втратила в вазі біля 10 кілограм.

Приблизно о 08:00 год. ранку 18.01.2023 за нею приїхали співробітники районного відділку поліції і повезли її в м. Енергодар, де їй наділи на голову мішок, з погрозою що, якщо вона буде намагатися зняти мішок чи з'ясувати куди її везуть, то її застрелять. Зі службового авто її закинули в мікроавтобус типу Renault Trafic, сидіння були зняті, а тому її закинули прямо на підлогу з мішком на голові, туди ж ще кинули двох чоловіків з м. Енергодар, їх прізвища були ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .

Далі її і цих двох чоловіків повезли в м. Василівка Запорізької області на автовокзал, де знаходився пункт фільтрації. У неї та тих двох чоловіків зняли відбитки пальців, сфотографували, потім віддали колаборанту з позивним « ОСОБА_27 », який займається так-званою «процедурою видворення». Він відвіз її і тих двох чоловіків в бік м. Запоріжжя приблизно 100 метрів, де перший блокпост і лежать блоки, там вже були кореспонденти російських ЗМІ (РИА Новости). В цьому місці зробили фейкове відео з начебто видворення її та двох чоловіків на територію, що підконтрольна Україні. Її і тих двох чоловіків поставили обличчям до м.Запоріжжя. «Бетмен» наказав їй стати посередні між тими двома чоловіками, взятися за руки й разом з лівої ноги йти поки їм не скажуть стоп. Двічі їх змушували так ходили на камеру. Потім « ОСОБА_27 » під дулами автоматів військових РФ дав наказ сказати кореспондентам на камери, що нібито вона і ті двоє чоловіків є навідниками обстрілів, на що остання відмовилась казати це, а двоє чоловіків сказали. Згодом «Бетмен» зачитав на камери вирок про «видворення», підписаний Балицьким, після чого помістив її і двох чоловіків в тентований багажник особистого авто (типу Нісан Навара), де всі троє могли сидіти навприсядки. Так їх везли орієнтовно 10 хвилин до наступного блокпоста, що знаходиться в с. Верхня Криниця Запорізької області.

Зупинилось авто біля кафе так званої «Стекляшки», де її і двох чоловіків витягнули з машини та передали командиру підрозділу з позивним « ОСОБА_28 », який сказав їм, що прийшов час попрацювати на благо РФ і змусили їх копати окопи вздовж замінованого поля.

Вона змушена була копати окопи 2 місяці разом із 18 особами, які були мешканцями Запорізької області (Енергодар, Скельки, Кам'янка, Дніпрорудне, Токмак, Мелітополь, Якимівка), та яких незаконно утримували разом в одному будинку в двох кімнатах, всі спали на підлозі, харчувались з солдатських ТВН (польові солдатські термоси). Годували якоюсь рідиною схожою на суп, з однією картоплиною на весь ТВН, іноді давали запарену крупу або макарони. Годували один раз на день. Інших продуктів не було. Засобів зв'язку не було, охоронцям було заборонено давати незаконно утримуваним людям телефонувати. Вікна в будинку були забиті. Цивільних заручників ховали від місцевого населення, не можна було виходити на вулицю. На копання окопів її та інших осіб вивозили під охороною, коли ще було темно і забирали назад, коли було темно щоб ніхто їх не бачив. Це відбувалось у будь-яку погоду і везли їх так на позиції окупаційних військ для копання окопів, бліндажів, вирубки дерев для будування бліндажів. Була встановлена норма на одну людину, а саме одна людина за одну годину повинна була викопати 80 метрів окопу. Спочатку рили сам окоп, потім його обчищали, поглиблювали та розширяли до 2х метрів. Через деякий час її і ще двох жінок почали використовувати на хатніх роботах. Жінок змушували прати військову форму, прибирати в будинках, які зайняли офіцери, готувати їм їжу. Під час перебування в такому трудовому рабстві вона піддавалась фізичному, психологічному та сексуальному насильству (зґвалтуванню). Стан здоров'я її значно погіршився від умов і способу її утримання. Медична допомога була відсутня. Військові РФ погрожували розстрілом або подальшим вивезенням на континентальну частину РФ, де б заручники від тяжкої праці та насильства повинні були померти.

14.03.2023 до будинку, в якому утримували її та інших цивільних заручників, приїхали представники карного розшуку МВС РФ, як вони самі представилися. Вони забрали її та інших осіб і привезли в м. Мелітополь Запорізької області. Цих представників карного розшуку МВС РФ цікавило не факт того, що цивільні особи були незаконно затримані, а все, що стосувалося саме примушення затриманих цивільних осіб до копання окопів. Вони говорили, що свідчення цивільних заручників є важливі для притягнення до кримінальної відповідальності воєнних, які змусили їх працювати. Як їй потім повідомили, то про факт використання праці цивільних заручників стало відомо завдяки тому, що один із заручників зміг подзвонити з телефона солдата своїм рідним, що на окупованій території і ті, в свою чергу поскаржились до Москви. Її та інших цивільних заручників утримували в бомбосховищі військової бази в АДРЕСА_10 , де раніше була загальноосвітня школа.

16.03.2023, після того як вона та інші цивільні заручники надали покази, їх відпустили, посадили на маршрутні автобуси, кожного до свого місця мешкання та попередили щоб вони нікому не розповідали де були, і не дискредитували російську поліцію та владу. Того дня вона повернулася додому в м. Кам'янка-Дніпровська.

Повернувшись додому вона виявила, що будинок був відкритий, порожній, з будинку винесли абсолютно все, що можна було винести, також застрелили її собак. Винесли меблі, речі, посуд. Були вивернуті і викинуті речі. Вона звернулася за допомогою до інших людей, бо жити в порожньому будинку не могла і було страшно. Вона приходила до будинку щоб прибирати безлад, який в ньому створили, перебирала залишки речей, знайшла документи, поховала собак. Вона вважає, що її пограбували ті самі поліцейські, які її затримали, бо у них були ключі від будинку та ОСОБА_6 про це знав. Зі слів знайомих, в її будинку мешкало дві ротації кадирівців.

Оскільки їй було небезпечно залишатись у місті Кам'янка-Дніпровська, бо її розшукували і хотіли усунути як свідка злочинів, то вона 21.04.2023 о 06:00 год. ранку виїхала спочатку до м. Мелітополь, а потім, через пункт фільтрації на територію РФ, а потім через російський кордон в Європу (країни Прибалтики і Польщу), звідки потім заїхала на територію України, а саме до м. Запоріжжя, де вперше звернулась до правоохоронних органів України та за медичною допомогою.

Далі зазначила, що зараз її стан здоров'я погіршується, вона потребує постійного лікування, з чим несе великі матеріальні витрати, повноцінно працювати не може, оскільки отримала ІІ групу інвалідності.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_29 , який суду пояснив, що він з 2016 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 . Наразі він проходить військову службу одному з підрозділів ЗСУ. Після 2014 року приймав участь в АТО/ССО. Вдома був ще до окупації м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області, а саме 18.02.2022. Коли до його з потерпілою будинку прийшли з обшуком, то його вдома не було, оскільки він 06.10.2022 перебував на бойових позиціях та зв'язку з дружиною не мав. Повернувся з позицій 10.10.2022 і йому зателефонувала дочка ОСОБА_30 та сказала, що дружина не виходить на зв'язок. Вже 12.10.2022 дочка йому сказала, що ОСОБА_9 заарештували співробітники ФСБ РФ. ОСОБА_30 йому повідомила, що їй у месенджер «Telegram» прийшло повідомлення про арешт матері і те, що вона перебуває в СІЗО м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області. Тоді він звернувся до свого командування, оскільки не знав, що робити через те, що дружина потрапила у полон. Дані не були передані. Потім донька ОСОБА_30 , яка перебувала в м. Одеса, звернулася до місцевої поліції з заявою про зникнення людини, а саме ОСОБА_9 . Також донька виклала в мереж повідомлення про зникнення матері. Далі їй прийшло повідомлення від СБУ про те, що призначено слідчого у справі щодо зникнення ОСОБА_9 . В подальшому близько 6 місяців він не знав, що з його дружиною і де вона перебуває. Оскільки він був зайнятий по службі, то пошуками ОСОБА_9 займалася донька ОСОБА_30 , з якою він тримав зв'язок. ОСОБА_30 повідомляла, що побачила відеорлик в месенджері «Telegram», де нібито матір депортували на підконтрольну територію. 18.03.2023 ОСОБА_9 зателефонувала йому і сказала, що жива та знаходиться в м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області. Він їй порадив не залишатися в їх будинку самій, оскільки її могли знову заарештувати чи й то гріше - вбити. Через дочку ОСОБА_31 він переслав грошові кошти для дружини щоб вона могла винайняти для себе житло. Зустріч з дружиною влаштували кореспонденти в м. Чугуєві Харківської області. Коли він її зустрів, то жахнувся від її вигляду, вона була дуже худою, сивою, психологічний стан пригнічений, дружина всього боялася. Спочатку вона йому нічого не розказувала, була замкненою, нічого не могла сказати, плакала. До війни його дружина була життєрадісною, займалася садівництвом, птахівництвом, любила собак, яких при обшуку будинку застрелили солдати РФ. Коли дружина зателефонувала з їх будинку, то сказала, що він пограбований, зникли всі речі, майно, яке вони вдвох надбали. Згодом дружина розказала про її затримання співробітником ФСБ РФ ОСОБА_6 та те як він над нею знущався про допитах. Також, вона показувала травми на її голові, які зарубцювалися. Загалом дружина змінилася, її психологічний стан потребує лікування, фізично вона втратила у вазі до 20 кг., має ряд захворювань, які у неї з'явилися після полону.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що як стороною обвинувачення під час досудового провадження кримінального провадження так і судом під час судового провадження здійснено всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання права підозрюваного/обвинуваченого на захист та на доступ до правосуддя. За таких обставин, на переконання суду наявні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 - співробітник ФСБ РФ (точна посада та військове звання не встановлені) держави-агресора, знав та/або повинен був знати про кримінальне переслідування, про підозру та про розгляд обвинувального акту щодо нього за ч. 1 ст. 438 КК України, водночас він тривалий час переховується від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності на території РФ - держави-агресора, у зв'язку з чим й були оголошені у розшук, а тому суд приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що за час заочного кримінального провадження обвинувачений міг довідатись про кримінальне провадження проти нього та належним чином реалізувати свої процесуальні права та обов'язки підозрюваного/обвинуваченого, в тому числі постати перед судом, однак він не змінив свою процесуальну поведінку, що суд розцінює як мовчазну відмову від права бути присутнім, оскільки право бути присутнім на суді над самим собою не є абсолютним.

За таких обставин суд вважає, що здійснення кримінального провадження в повній мірі відповідає принципам як національного законодавства, так і міжнародного, в тому числі й принципам, визначених ч. 4 ст. 75 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) (далі - Додатковий протокол І), а також положенням ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 10 Загальної декларації прав людини.

Крім того, в ході судового провадження було досліджено та ретельно перевірено докази, зібрані в ході досудового розслідування, а також інші документи, зафіксовані у відповідній процесуальній формі, що слугували підставою для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши показання потерпілої та свідка, а також досліджені письмові документи з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку та, враховуючи специфіку спеціального судового провадження (in absentia), зберігаючи неупередженість та безсторонність, надавши особливого значення дотриманню прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, що здійснювалося за його відсутності, забезпечивши дотримання високих стандартів судового розгляду відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Додаткового протоколу І та ст. 6 ЄКПЛ, застосувавши належну правову процедуру в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, приходить до наступного висновку.

Статтею 438 КК України криміналізовано певні склади воєнних злочинів в Україні та встановлено кримінальну відповідальність за порушення міжнародного гуманітарного права (далі - МГП).

Так, окремими складами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції на час вчинення злочину), є «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням», «вигнання цивільного населення для примусових робіт», «розграбування національних цінностей на окупованій території», бланкетними - «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом» та «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України», а також «віддання наказу про вчинення таких дій», елементи складу цих воєнних злочинів на рівні національного законодавства чітко не визначено, водночас визначено та встановлено відповідно до міжнародного кримінального права.

Тобто, воєнні злочини - це: (1) певна категорія діянь, заборонених міжнародним гуманітарним правом (діяння, що лежать в основі злочину); (2) які відбуваються в контексті збройного конфлікту, який є міжнародним або неміжнародним за своїм характером (контекстуальний елемент).

Наявність збройного конфлікту та зв'язок між конфліктом і діянням, що лежить в основі злочину, є спільними складовими для кожного воєнного злочину: цей аспект відрізняє воєнні злочини від відповідних звичайних (загально кримінальних) правопорушень.

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон №1906-IV) згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору.

Статтею 9 Закону №1906-IV передбачено, що ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; г) про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; ґ) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань; д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об'єктів права державної власності України; е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України; є) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України.

При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України №1543-XII від 12.09.1991 «Про правонаступництво України» Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.07.1954 ратифіковано чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949, серед яких Женевські конвенції I-III в основному стосуються поводження з загиблими солдатами в різних сценаріях: конфлікт на полі бою (Женевська конвенція I), конфлікт на морі (Женевська конвенція II) і військовополонені (Женевська конвенція III), Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Женевська конвенція IV 1949) стосується захисту цивільного населення під час війни, які набрали чинності для України 03.01.1955.

Вказані Женевські конвенції І-IV майже виключно стосуються війни між державами, при цьому містять ідентичні положення ст. 3, що застосовуються до неміжнародних збройних конфліктів, захищаючи осіб, які не беруть активної участі у бойових діях, від будь-якого насильства над життям або особистістю захоплення заручників, посягань на гідність, свавільного винесення смертного вироку і відмови в догляді.

Відповідно до ст. 1 Женевської конвенції IV 1949 країни, які її ратифікували, зобов'язуються дотримуватися та забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин.

Учасником вказаних конвенції є і РФ.

Низку порушень законів та звичаїв війни передбачено додатковими протоколами до Женевських конвенцій від 12.08.1949, серед яких Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 (ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР №7960-XI від 18.08.1989, який набув чинності для України 25.07.1990).

Відповідно до ст. 3 Женевської конвенції IV 1949 у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов'язана застосовувати як мінімум такі положення: з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Згідно ч. 1 ст. 4 Женевської конвенції IV 1949 особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до ст. 6 Женевської конвенції IV 1949 ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у ст. 2 цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових вій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Згідно зі ст. 147 Женевської конвенції IV 1949 серйозними порушеннями Конвенції становлять порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'я, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Прокурором пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28 ч. 1 ст.438 КК України, яка є бланкетною нормою. «Міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.

За диспозицією частини 1 ст. 438 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) законодавець кримінально-караними визначав наступні діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими 1.2) або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, 6) а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Отже, стосовно обвинуваченого має бути встановлено елементи міжнародних злочинів, а саме контекстуальні та спеціальні.

ОСОБА_6 обвинувачуються в порушенні норм міжнародного права, а саме.

Згідно положень статті 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу та повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно та захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, та від образ. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.

Стаття 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та IV Конвенція «Про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907, є міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Не кожне порушення норм міжнародного гуманітарного права (далі - МГП) свідчитиме про вчинення воєнного злочину, оскільки таке порушення має становити його «серйозність».

Ознака вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм МГП становить: грубе порушення норм договірного права (конвенцій протоколів до них, а також грубі порушення звичаєвих норм МГП); такі дії мають посягати на найважливіші принципи МГП, тобто порушувати норму, яка передбачає захист найважливіших цінностей, при цьому його наслідки повинні бути трагічними для жертви; такі дії можуть вважатися воєнними злочинами незалежно від настання наслідків.

МГП спеціально призначене для регулювання збройних конфліктів. Як таке, воно містить детальні положення, що регулюють засоби та методи ведення бойових дій, а також захист осіб та об'єктів, які потрапили під владу сторони, що воює. Щойно виникає збройний конфлікт, будь-які дії, вчинені з причин, пов'язаних із цим конфліктом, повинні відповідати МГП.

Поняття збройного конфлікту відсутнє у договірному міжнародному праві. Втім, послуговуються поняттям, яке було визначено рішенням Апеляційної палати Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (далі - МТКЮ) у справі «The Prosecutor v. Dusko Tadic» від 02.10.1995, у пункті 70 якого говориться про те, що збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з моменту початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, допоки не буде досягнуто мирного врегулювання конфлікту. До цього моменту міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка перебуває під контролем однієї сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії чи ні.

Міжнародний характер збройного конфлікту обумовлюється тим, що він відбувається між Високими Договірними Сторонами Женевських конвенцій 1949 року, якими можуть бути лише держави.

Спільна ст. 2 для Женевських конвенцій 1949 року передбачає, що Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.

Традиційно держави висловлювали свій воєнний намір (animus belligerendi) через офіційні оголошення війни, які, ipso facto, встановлювали політичний стан війни і ставали причиною застосування права війни (jus in bello) між ними, навіть за відсутності відкритих бойових дій.

Вважається, що міжнародний збройний конфлікт виникає з того моменту, коли держава використовує збройні сили проти іншої держави, незалежно від причин чи інтенсивності протистояння, і незалежно від того, чи офіційно оголошено чи визнано політичний стан війни.

Існування міжнародного збройного конфлікту визначається, передусім, тим, що насправді відбувається.

У суду немає сумнівів у розумінні обвинуваченим ОСОБА_6 факту незаконного перетину державного кордону України, участь у військовій агресії проти України, з огляду на наявність показання потерпілої, що обвинувачений перебував у військовій формі, зі зброєю та наданих письмових доказів перебування обвинуваченого на службі ФСБ РФ, перебування його у 2022-2023 роках на території тимчасово окупованих Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей, встановлення контактів на цих територіях з особами, на який вказував його батько ОСОБА_14 .

Положеннями Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.

Статтею 1 Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, затвердженого Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1975 № 3452 (далі - Декларації) визначено, що катування означає будь-яку дію, за допомогою якої людині навмисно заподіюється сильний біль або страждання, фізичне чи розумове, з боку офіційної особи або за її підбурюванням з метою отримання від неї або від третьої особи інформації або зізнань, покарання її за дії, які вона скоїла або в скоєнні яких підозрюється, або залякування її або інших осіб.

У це тлумачення не включаються біль або страждання, які виникають лише через законне позбавлення волі, з огляду на стан, властивий цьому або внаслідок цього, в тій мірі, наскільки це сумісно з Мінімальними стандартними правилами поводження з ув'язненими.

Крім цього, статтею 2 Декларації визначено, що будь-яка дія, що представляє собою тортури або інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність види поводження і покарання, є образою людської гідності і повинно бути засуджене як порушення цілей Статуту Організації Об'єднаних Націй та порушення прав людини і основних свобод, проголошених у Загальній декларації прав людини. Статтею 3 вищевказаного міжнародно-правового акту визначено, що жодна держава не може дозволяти або терпимо ставитися до катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання. Виняткові обставини, такі, як стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням для тортур або інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним

Даючи оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що за результатами судового розгляду встановлено, що будучи співробітником ФСБ РФ, використовуючи позивний « ОСОБА_6 », з липня 2022 року на тимчасово окупованих територіях Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей здійснював фільтраційні заходи, які полягали у виявленні колишніх учасників АТО/ООС та інших проукраїнськи налаштованих громадян України, незаконному позбавленні їх волі та катуваннях. При цьому останній усвідомлював здійснення РФ збройного вторгнення на територію України та окупацію частини її території, а отже існування міжнародного збройного конфлікту.

Так, 06.10.2022 приблизно о 17 год. за місцем проживання потерпілої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , діючи умисно, з мотивів ненависті до осіб, які мають проукраїнські погляди, а також виконання поставлених йому керівництвом завдань щодо виявлення і переслідування представників української національної групи та тією ж метою, за попередньою змовою групою осіб з двома невстановленими представниками російсько-окупаційних військ, які були одягнуті у військову форму та мали при собі вогнепальну зброю - автомати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за відсутністю будь-яких підстав, у порушення положень ст. 147 Конвенції, позбавив волі (ув'язнив) ОСОБА_9 , а саме шляхом погроз застосування до потерпілої фізичної сили та вогнепальної зброї заставив її сісти у його автомобіль, на якому доставив її до місця подальшого незаконного утримання, а саме відділу поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Кам'янка-Дніпровська, просп. 9 Травня, буд. 2, де потерпілу утримували всупереч її волі до 21.10.2022.

У подальшому, 06.10.2022 у період часу приблизно з 17 год. і щонайменше до 21 год., а також 07.10.2022 у період з ранку (точний час не встановлено) до 17 год., у одному з кабінетів відділу поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, Василівський району, м. Кам'янка-Дніпровська, просп. 9 Травня, буд. 2, ОСОБА_6 , діючи умисно, з тих самих мотивів і метою, за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими представниками російсько-окупаційних військ, діями яких він керував, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення положень статей 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції та ч. 2 ст. 75 і ст. 76 Протоколу І, маючи намір примусити ОСОБА_9 розповісти про те, де перебуває її чоловік, а також отримати від неї відомості про осіб, які мають проукраїнські погляди та можуть готувати якісь дії проти окупаційної влади (навіть тих хто відкрито не висловлював свої погляди, а був схильний, чи думав про вчинення якихось дій проти окупаційної влади), шляхом заподіяння потерпілій фізичних і моральних страждань застосував щодо потерпілої заходи фізичного впливу та спеціальні засоби.

Так, ОСОБА_6 разом із своїми спільниками прив'язав скотчем ноги та руки ОСОБА_9 до ніжок офісного стільця для цього потерпілу посадили на стілець та змусили нагнутися вперед і опустити руки до рівня ніг, які разом були прив'язані до ніжок стільця, та почав ставити запитання щодо вищевказаних обставин. Після відповідей потерпілої про те, що їй невідома указана інформація, ОСОБА_6 сказав, що вони допоможуть їй згадати, та особисто, а також за його вказівкою невстановлені представники російсько-окупаційних військ, вчинили наступні дії: - нанесли численні удари пластиковою дволітровою пляшкою з водою у потиличну ділянку голови ОСОБА_9 ; - надягали їй на голову поліетиленовий пакет, краї якого замотувала скотчем на шиї, при цьому затискали рукою ніс потерпілій, позбавляючи її у такий спосіб можливості дихати. Намагаючись отримати доступ до повітря потерпіла вставала, але враховуючи, що її ноги та руки були прив'язані до ніжок стільця падала на підлогу, у результаті чого травмувала правий плечовий суглоб; - обмотували шию потерпілої шнуром від електричного чайника та придушували її, позбавляючи у такий спосіб можливості дихати; - погрожували застосуванням струму, приносили з цією метою і демонстрували спеціальний пристрій невстановленого типу.

Особисто ОСОБА_6 погрожував потерпілій прострелити вогнепальною зброєю (пістолетом невстановленого зразка) їй коліна, при цьому направляв пістолет в ноги і натискав на курок, пістолет клацав, але пострілу не відбувалося. Він же приставляв пістолет до голови ОСОБА_9 і натискав на курок, пістолет клацав, але пострілу не відбувалося, такі дії ОСОБА_6 називав грою в «російську рулетку». Крім того, ОСОБА_6 наніс рукояткою пістолета численні удари у потиличну ділянку голови потерпілої. Окрім цього останній погрожував ОСОБА_9 сексуальним насильством, а саме, що він «віддасть» її на декілька днів 150 «кадирівцям».

У результаті вказаних дій ОСОБА_9 зазнала фізичного болю і страждань, втрачала свідомість, її нудило, їй були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді двох великих ран на потилиці, травму правого плечового суглобу, а також психологічні страждання.

Так в камері, де утримувалася ОСОБА_9 були лише залізні нари без матрацу та постільної білизни, у камері бігали миші, були відсутні мінімальні гігієнічні умови для утримання людей, необхідну медичну допомогу не надавали, перші два дні утримання потерпілу не годували та не давали води.

Враховуючи встановлені судом обставини суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України як жорстоке поводження з цивільним населенням, інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

А тому, суд вважає, що діяння, яке вчинене обвинуваченим, становить серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, прокурор надав суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни останнім. Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обставин, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання для обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.

Обставинами, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, фактичні обставини його вчинення (час, місце, спосіб, наслідки, характер та інтенсивність протиправних дій), форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни і становить значну суспільну небезпеку з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в площині миру та гуманності людства; дані про особу обвинуваченого, який хоча і не притягувався до кримінальної відповідальності і органу досудового розслідування не вдалося здобути даних щодо особи обвинуваченого, але його протиправні дії характеризують його як особу, позбавлену будь-яких моральних принципів, співчуття, совісті й свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних; відсутність обставин, які пом'якшують покарання та наявність обтяжуючих покарання обставини, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 28 ч. 1ст. 438 КК України, що в даному випадку є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

На думку суду таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому обирався у вигляді тримання під вартою, однак обвинувачений ОСОБА_6 не був затриманий та доставлений до слідчого судді для розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим строк відбування покарання слід рахувати із моменту затримання обвинуваченого у порядку виконання цього вироку.

Крім цього, положення ст. 373 КПК України не зобов'язують суд під час ухвалення вироку оголошувати засудженого у розшук, тим більше, що у цьому випадку судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження.

Цивільний позов

Відповідно до положень ст. ст. 55, 56, 61, 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілою ОСОБА_9 було пред'явлено цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди на загальну суму 34 036 180,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) потерпіла зазначила, що вона як цивільна особа, яка перебуває під захистом Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року. Внаслідок військової агресії Російської Федерації на території Запорізької області, було порушено невід'ємне право Позивача на заборону катувань або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, заборону рабства і примусової праці, на свободу та особисту недоторканність, передбачене статтею 3, 27 Конституції України та статтями 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини). Позивачка стала потерпілою від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України щодо порушення законів та звичаїв війни.

Далі зазначили, що позивач, народилася в м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області та зареєстрована там же за адресою: Запорізька обл., м. Кам'янка-Дніпровська, проспект 9 травня, буд. 28.

Позивач мешкала за вказаною адресою до 06.10.2022, а саме до дня її незаконного затримання представниками окупаційної влади Російської Федерації.

Позивач працювала в Кам'янко-Дніпровській районній державній адміністрації спочатку в дозвільному центрі, а з часом, коли він став ЦНАПом, працювала там же державним адміністратором. Потім позивач працювала в Комунальному некомерційному підприємстві «Спеціалізована Медико-Санітарна Частина» Енергодарської міської ради Запорізької області (Енергордарській СМСЧ) завідувачкою архіву. Зазначене підтверджується її трудовою книжкою.

Позивач є дружиною військовослужбовця ЗС України.

Позивач є цивільною особою та ніколи не проходила військову службу чи вишкіл.

06.10.2022 позивач була незаконно арештована та позбавлена волі без пред'явлення їй будь-яких офіційних обвинувачень представником окупаційного органу, а саме громадянином РФ ОСОБА_11 , який є співробітником ФСБ РФ.

Незаконне затримання (позбавлення волі) Позивача тривало понад 5 (п'ять) місяців.

Позивача незаконно утримували в декількох місцях позбавлення волі, а саме: в Кам'янсько-Дніпровському відділі поліції (місцезнаходження: м. Кам'янка-Дніпровська, проспект 9 Травня, буд. 2) в період з 06.10.22 по 21.10.2022; в Ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), що розташоване в селі Велика Білозерка Василівського району Запорізької області, з 21.10.2022 по 17.01.2023; в с. Верхня Криниця Запорізької області в період з 18.01.2023 по 14.03.2023; в бомбосховищі військової бази в АДРЕСА_10 , де раніше була загальноосвітня школа, з 14.03.2023 по 16.03.2023.

Позивач була звільнена з полону (незаконного позбавлення волі) 16.03.2023.

Окремо зазначили, що за увесь час полону (незаконного позбавлення волі) до позивача застосовували фізичну силу (били, душили), катування (нахиляли її тулуб до ніг і примотували скотчем руки до ніжок стільця, а ноги перемотали разом і в такому положенні допитували і били, одягали пакет на голову і душили дротом від електрочайника, змушували вчити гімн РФ та співати його протягом 3-5 годин тощо), погрози вбивством та насильством (направляли на Позивача зброю, погрожували вистрілити у голову, прострелити кінцівки, розстріляти, намагались примусити Позивача сісти оголеною піхвою до кінця на резинову поліцейську палицю тощо), чинили психологічний тиск (що віддадуть на зґвалтування «кадирівцям», принижували, кричали, ображали, роздягали, Позивач не могла повідомити своїм рідним, де вона і чи жива, не могла отримувати передачі, не могла отримувати правову допомогу тощо), ґвалтували, утримували в антисанітарних і нелюдських умовах (не було можливості нормально помитись, не було постільної білизни, ковдр, матраців, бігали миші в камерах, було брудно в камерах та холодно), погано годували (запарена дерть, незрозумілий суп тощо), не надавали ліків, засобів жіночої гігієни, медичної допомоги, були відсутні прогулянки на свіжому повітрі, продали у трудове рабство (примушували виконувати роботи), примушували давати інтерв'ю російським ЗМІ тощо.

Крім того, у позивача в день незаконного затримання були відібрані ключі від будинку, в якому вона проживала, від господарських споруд, що знаходяться на території домогосподарства, та від дачі, гаманець з готівкою та банківськими картками.

Після звільнення з полону позивачу повернули гаманець без грошей. Ключі від будинків та господарських споруд позивачу не повернули. Коли позивач змогла дістатися до свого будинку, то побачила, що двері були відчинені, були сліди присутності сторонніх осіб, в середині все розтрощено, брудно і перевернуто, все цінне майно з будинку позивача та господарських споруд, що поряд з будинком позивача (територія домоволодіння позивача), було викрадено, також були забрані два автомобілі, які були у позивача, були застрелені її собаки, які охороняли будинок, знищені документи. Таким чином, під час перебування позивача в полоні (заручниках) будинком позивача протиправно користувались і грабували.

Позивач звернулась із заявою про кримінальне правопорушення до місцевого відділу поліції в м.Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області, де вказувала факт пограбування її будинку, його пошкодження та надала перелік майна, яке було викрадено у неї. Однак заяву у позивача не прийняли.

На засіданні Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що відбулось 22.09.2023р., було ухвалено рішення про встановлення факту позбавлення Позивача особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується Листом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №22/Я-14385-6.3-11108 від 20.10.2023.

Те, що позивача було незаконно позбавлено волі також підтверджується Довідкою №33/8-Б-5006В від 19.12.2022, виданою Об'єднаним центром з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях Служби безпеки України.

28.04.2023 позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується Довідкою №2303-5002734100.

08.08.2023 позивачу було надано статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що підтверджується відповідною довідкою.

В результаті заподіяних фізичних та психологічних травм/ушкоджень, Позивач втратила 10 кілограм власної ваги, втратила працездатність, Позивачу було встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується Пенсійним посвідченням НОМЕР_16 від 22.08.2023, Довідкою до Акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №165938 від 01.08.2023 та Індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1608 від 01.08.2023.

Позивачу, в результаті незаконного затримання і позбавлення волі було спричинено моральні та фізичні страждання, що виразилось у сильних душевних переживаннях, страхах, фізичному болю, стражданнях.

Нелюдські умови утримання, погане харчування, катування, застосування фізичної сили, знущання, постійний психологічний тиск, погрози вбивством (розстрілом тощо), зґвалтування призвели до суттєвого погіршення здоров'я Позивача. Позивач по сьогоднішній час вимушена нести витрати на відновлення свого здоров'я як фізичного так і психологічного.

Позивач була позбавлена власного майна, частина майна була викрадена. Позивач вимушена була змінити місце свого проживання в цілях безпеки та збереження власного життя.

Майнову шкоду позивач оцінила у 700 000,00 (сімсот тисяч) доларів США, що в перерахунку на національну валюту України становить 28 852 180,00 (двадцять вісім мільйонів вісімсот п'ятдесят дві тисячі сто вісімдесят грн. 00 коп.) гривень.

Курс НБУ станом на 25.07.2024 за 1 долар США = 41,2174 гривень (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates).

Моральна (немайнова) шкода, яку просить відшкодувати позивач складає 5 184 000,00 (п'ять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі грн. 00 коп.) гривень.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_9 суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вимогами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами наступне.

ОСОБА_9 , народилася в м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізької області та зареєстрована там же за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_10 , виданого Кам'янсько- Дніпровським РС УДМС України в Запорізькій області 08.11.2016.

ОСОБА_9 мешкала за вказаною адресою до 06.10.2022, а саме до дня її незаконного затримання представниками окупаційної влади Російської Федерації.

Позивач працювала в Кам'янко-Дніпровській районній державній адміністрації спочатку в дозвільному центрі, а з часом, коли він став ЦНАПом, працювала там же державним адміністратором. Потім Позивач працювала в Комунальному некомерційному підприємстві «Спеціалізована Медико-Санітарна Частина» Енергодарської Міської Ради Запорізької області (Енергордарській СМСЧ) завідувачкою архіву що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_11 та вкладишем до трудової книжки серії НОМЕР_12 .

Позивач є дружиною військовослужбовця ЗС України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 виданого виконавчим комітетом Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області від 01.11.2016, актовий запис № 10 та копією довідки в/ч НОМЕР_14 від 09.09.2024.

Позивач є цивільною особою та ніколи не проходила військову службу чи вишкіл.

Так, відповідно до Указу Президента України від 05.02.2024 року №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 р. № 3564-IX, воєнний стан, станом на момент складання і подачі цієї позовної заяви до суду продовжує свою дію в часі.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який втратив чинність відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

В будь-якому випадку відповідно до зазначених нормативно-правових актів до Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить вся Кам'янсько-Дніпровська міська територіальна громада (ч. 4 Розділу II) з 27.02.2022 року.

Таким чином, з 27.02.2022 і по дату розгляду справи місто Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області знаходиться під окупацією збройних сил Російської Федерації.

Незаконне затримання (позбавлення волі) позивача тривало понад 5 (п'ять) місяців. Позивач була звільнена з полону (незаконного позбавлення волі) 16.03.2023.

28.04.2023 р. ОСОБА_9 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується Довідкою №2303-5002734100 від 28.04.2023.

08.08.2023 р. ОСОБА_9 було надано статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми на підставі рішення Нацсоцслужби від 19.07.2023 № 0000-0204-5/21296-2023/26385, що підтверджується довідкою, виданою 08.08.2023 Головою Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_32 .

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_16 від 22.08.2023, ОСОБА_9 було встановлено другу групу інвалідності за «загальним захворюванням» строком до 31.08.2025. Вищевказане також підтверджується Довідкою до Акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №165938 від 01.08.2023 та Індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1608 від 01.08.2023.

На засіданні Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що відбулось 22.09.2023, було ухвалено рішення про встановлення факту позбавлення ОСОБА_9 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується Листом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №22/Я-14385-6.3-11108 від 20.10.2023. Вказане також підтверджується Довідкою №33/8-Б-5006В від 19.12.2022, виданою Об'єднаним центром з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях Служби безпеки України.

Відповідно до листа Департаменту захисту прав громадян, постраждалих внаслідок збройної агресії Мінреінтеграції № 22/Я-14385-6.3-11108 повідомлено ОСОБА_9 про перерахування їй на зазначені нею реквізити щорічної державної грошової допомоги.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя (станом на 01.05.2025 перейменовано на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя) у справі № 334/2934/24 (провадження № 2-о/334/167/24) від 09.09.2024 за заявою ОСОБА_9 , інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_33 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство охорони здоров'я України, Комунальна установа «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, було встановлено юридичний факт причинно-наслідкового зв'язку між отриманими ОСОБА_9 фізичними, психічними розладами здоров'я під час незаконного затримання, утримання окупаційною владою та збройною агресією російської федерації проти України.

Також, з зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили 10.10.2024, слідує, що Слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023082190000162 від 01.05.2023 (за фактом викрадення майна з домоволодіння) за правовою кваліфікацією вчиненого правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000352 від 05.03.2024 р. (за фактом незаконного утримання в місцях несвободи, застосування сексуального та психологічного насильства, нелюдського поводження, примусової праці, сексуального рабства) за правовою кваліфікацією вчиненого правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, в якому ОСОБА_9 визнана потерпілою особою. Зазначене підтверджується Витягом з ЄРДР від 05.03.2024.

На підставі Постанови Головного слідчого управління Національної поліції України про призначення судово-медичної експертизи від 26.10.2023р., в приміщені відділу медично - судової експертизи трупів, потерпілих, звинувачених та інших осіб КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_9 було проведено судово-медичну експертизу в рамках кримінального провадження №42023000000000055 від 23.01.2023 року, за висновком якої (висновок експерта №274/Е від 09.11.2023) експерт зазначив, що при огляді у гр. ОСОБА_9 виявлено: два рубці на волосистій частині голови. Дані рубці є наслідками загоєння ран, які утворилися в термін від 6 до 18 місяців до моменту огляду, в результаті не менше 2х прямих дій тупого(их) твердого(их) предмету(ів), якими могли бути полімерна пляшка наповнена водою (за умови що площею контакту була вершина пляшки або її дно), рукоятка пістолета або будь-який інший твердий предмет з подібними характеристиками контактуючої (травмуючої) поверхні, що діє з достатньою кінетичною енергією щоб ушкодити шкірні покриви голови. Рани, в результаті загоєння яких виникли встановлені у ОСОБА_9 рубці, могли утворитися в термін та за обставин, вказаних в постанові, наданих медичних документах, в стенограмі допиту потерпілої та з її слів при її огляді при виконанні цієї експертизи, та за критерієм тривалості розладу здоров'я, відповідно до п.п. 2.3.1.а, 2.3.2.а, 2.3.3, 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день), так як для загоєння ран шкіри такого характеру потрібен вказаний термін. Діагнози, зазначені в наданій медичній документації: «посттравматична енцефалопатія, стан після ЗЧМТ» не підтверджені об'єктивною неврологічною симптоматикою (в медичній документації відсутній опис об'єктивної патологічної неврології, яка виникає при спричиненні черепно-мозкової травми та при її наслідках), «застаріле пошкодження ацетабулярного кільця правого кульшового суглоба, застаріле пошкодження сухожилля надвістьового м'язу правого плеча» - не підтверджені даними об'єктивних методів обстежень (при вивченні консультантом-рентгенологом КЗКОР «КОБСМЕ» наданих рентгенівських та МРТ знімках ознак вказаної патології не виявлено), у зв'язку з чим не можуть прийматися до уваги при визначенні наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Для вирішення питання про те, в якому положенні знаходилася ОСОБА_9 в момент заподіяння тілесних ушкоджень, судово-медичних даних не мається.

Відповідно до висновку медичного центру ТОВ «Інтерфемілі» про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.02.2024, ОСОБА_9 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Висновок дійсний до 14.02.2025.

Крім того, відповідно до довідки ЛКК №76/1 від 14.02.2024, виданого вищезазначеним медичним центром, ОСОБА_9 встановлено діагноз: «посттравматичний стресовий розлад», органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад з когнітивними порушеннями.

Відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 1369, складеного за період лікування ОСОБА_9 в госпіталі з 21.05.2024 по 16.06.2024, з діагнозом: основний - ПТСР, тривожно-депресивний, інсомнічний синдроми. Супутні: церебральний атеросклероз. Енцефалопатія складного ґенезу. Стан після ТІА в стовбурі мозку. Гіпертонічна хвороба ІІІ ступеню. Вертеброгенна цервікокраніалгія, люмбалгія. Дегенеративно-дистрофічні зміни шийного, поперекового відділів хребта, протрузії, кили, відносний стеноз хребетного каналу.

Огляд/консультація спеціаліста: Стоматологія від 13.06.2024. Встановлена наявність зубів, порожнина рота санована. Частково адентія верхньої та нижньої щелепи. Потребує протезування порожнини рота.

Стоматологічною клінікою «Здорова Усмішка» було складено план лікування щодо протезування верхньої та нижньої щелеп пацієнта ОСОБА_9 , 1972 року народження, на загальну суму 138 160,00 грн.

Разом з тим, на підтвердження сплати стоматологічних послуг потерпілою надано два фіскальні чеки на загальну суму 8 824,00 грн.

Щодо зазначених як сплачених сум в розмірі 44 610 грн. та 89 620 грн. підтверджуючих документів не надано. Надані документи зі стоматологічної клініки «Здорова Усмішка» не містять всіх необхідних реквізитів для платіжного документу, тому судом до уваги не беруться (а.с.191-193, Т.4).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_9 зверталася до Головної воєнної прокуратури РФ зі скаргою на відсутність відповідного реагування з боку слідчих органів на її заяву про вчинення щодо неї злочинів. Так, зі змісту цієї скарги слідує, що вона підозрює у вчиненні злочину, пов'язаного з розкраданням її майна співробітників відділу поліції м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області, в яких перебували ключі від її будинку та господарських споруд.

До того ж, як вже зазначалося, то Слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023082190000162 від 01.05.2023 (за фактом викрадення майна з домоволодіння) за правовою кваліфікацією вчиненого правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, в якому потерпіла ОСОБА_9 також не позбавлена можливості висунути вимоги щодо відшкодування майнової шкоди до встановлених винних осіб для захисту своїх порушених прав власності.

В цьому ж кримінальному провадженні при звернені до суду потерпілою не надані будь-які підтверджуючі документи як належності їй на праві власності певних речей, так і їх вартості. Будь-які експертні дослідження з цього питання не проводилися, не надавалися відомості щодо можливої ринкової вартості такого майна на час пред'явлення позовних вимог.

До вимог матеріального характеру у своєму позові потерпіла віднесла витрати на її лікування та шкоду, завдану викраденням майна з її домоволодіння у м. Кам'янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області.

Дослідивши в цій частині позовні вимоги та надані на їх підтвердження документи суд доходить висновку про доведеність таких втрат на суму 8 824,00 грн.

Щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 (далі - Постанова ВСУ), Верховний Суд України постановив звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно п.п. 3 та 4 Постанови ВСУ, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно абз.2 п.5 Постанови ВСУ, Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно п.9 Постанови ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. передбачений механізм захисту та реалізації закріплених прав і свобод через механізм Європейського суду з прав людини, зокрема, при порушенні права на: життя (ст. 2 Конвенції), заборону тортур (ст. 3), права на свободу та особисту недоторканність (ст. 5), права на справедливий судовий розгляд (ст. 6), права на повагу до особистого і сімейного життя, на недоторканність житла (ст. 8).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому ст.16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Згідно ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.281 ЦК України, фізична особа має право захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.

На підставі Постанови Головного слідчого управління Національної поліції України про призначення комплексної судово психолого-психіатричної експертизи від 10.11.2023р., в приміщені Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», Позивачу було проведено судову психолого-психіатричну експертизу в рамках кримінального провадження №42023000000000055 від 23.01.2023 року.

Висновком судово-психіатричного експерта №1243 від 29.11.2023 встановлено те, що на теперішній час у позивача є ознаки «Посттравматичного стресового розладу». Зазначений психічний розлад виник у ОСОБА_9 в жовтні 2022 року внаслідок пережитих психотравмуючих подій (незаконнезатримання, утримання в неналежних для життя умовах, моральне знущання, приниження, тортури, примушення під страхом смерті до рабської праці, сексуальні домагання) та триває по теперішній час. Психічний розлад виник у ОСОБА_9 в жовтні 2022 року внаслідок пережитих психотравмуючих подій (незаконнезатримання, утримання в неналежних для життя умовах, моральне знущання, приниження, тортури, примушення під страхом смерті до рабської праці, сексуальні домагання) та триває по теперішній час. Ситуації катування, нелюдські умови утримання, які застосовувалися до ОСОБА_9 в період перебування російському полоні, були для потерпілої тривало та інтенсивно психотравмувальними, супроводжувалися переживанням значних больових відчуттів, відчаю, безпорадності, приниження. Наслідки тортур обумовлювали істотні зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер особистості, до теперішнього часу погіршують соціальне функціонування та якість життя, тобто, спричинили ОСОБА_9 психологічні (моральні) страждання. Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяних ОСОБА_9 наслідками катувань, становить 648 мінімальних заробітних плат.

Суд не може не погодитися з тим, що незаконне затримання та катування нанесли руйнівний вплив на подальше життя позивача. Це відображається у моральній невпевненості, переживанні інтенсивного страху та безпорадності, неможливості контролювати власні емоції, особливо тривоги та гніву, інколи безсоння чи порушення сну з типовими сновидіннями, в яких знову та знову остання переживає травму, в «програванні» травматичної ситуації у формі фантазій, думок, переживань, емоційній дезорганізації, тощо. Крім того, у позивача є побоювання за власне життя, оскільки вона боїться помсти колаборантів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що факт та обставини зґвалтування ОСОБА_9 в цьому кримінальному провадженні не досліджувалися, такого обвинувачення відносно ОСОБА_6 не було висунуто.

Відповідно до статті 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 8000 грн.

Станом на день ухвалення рішення суду згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 8000 гривень.

Таким чином, 648 мінімальних заробітних плат станом на дату подання позовної заяви з врахуванням уточнень становить 5 184 000,00 (п'ять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі) гривень. Тому, суд вважає, що зазначена сума буде співмірною до тих страждань та переживань, які суттєво вплинули на життя потерпілої і призвели до кардинальної зміни способу її життя, втрати здоров'я як фізичного, так і ментального. За таких обставин суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відомості про наявність процесуальних витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні не надані.

Суд, керуючись ст. ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 (російською мовою ОСОБА_6 ) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , обраний на стадії досудового розслідування, у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку.

Цивільний позов ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_15 , про відшкодування матеріальної шкоди та моральної (немайнової) шкоди, завданих кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 (російською мовою ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москва РФ, громадянина РФ, документованого паспортом громадянина РФ серії НОМЕР_1 (також наявні відомості про наявність паспорта громадянина РФ серії НОМЕР_2 ), виданого 11.06.2015 відділенням УФМС по місту Москва по району Дмитрівський, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_15 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_10 , виданий Кам'янсько-Дніпровським РС УДМС України в Запорізькій області 08.11.2016, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрованої як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_11 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8 824 гривень 00 копійок та в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 5 184 000 гривень 00 копійок, а всього 5 192 824 (п'ять мільйонів сто дев'яносто дві тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Згідно з ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Копію вироку вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, яким вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.

Повний текст вироку виготовлений в нарадчій кімнаті 22 липня 2025 року.

Суддя Вознесенівського

районного суду міста Запоріжжя: ОСОБА_1

Попередній документ

128998923

Наступний документ

128998925

Інформація про рішення:

№ рішення:	128998924
№ справи:	335/3484/24
Дата рішення:	22.07.2025
Дата публікації:	25.07.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (23.12.2025)
Дата надходження:	01.04.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (23)

17.04.2024 09:30	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
01.05.2024 11:30	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
08.05.2024 11:30	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
28.05.2024 14:30	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
25.07.2024 09:30	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
12.08.2024 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
04.09.2024 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
09.10.2024 14:30	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
30.10.2024 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
11.11.2024 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
20.11.2024 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
27.11.2024 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
08.01.2025 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
13.01.2025 13:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
28.02.2025 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
10.03.2025 13:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
19.03.2025 13:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
02.04.2025 13:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
29.04.2025 14:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
02.05.2025 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
16.07.2025 10:00	Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
21.10.2025 10:00	Запорізький апеляційний суд
25.11.2025 10:45	Запорізький апеляційний суд