Дата документу 16.06.2025
Справа № 334/3164/25
Провадження № 2-а/334/47/25
16 червня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
21 квітня 2025 до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №1774 від 11.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 розглянуто матеріали адміністративної справи відносно позивача та винесено постанову №1774.
Відповідно до постанови №1774 позивач 06.03.2025 року не з'явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
На позивача накладено штраф у сумі 17000,00 гривень.
Позивач вважає постанову №1774 від 11.04.2025 року незаконною та необгрунтованою з огляду на наступне.
Так, позивач з березня 2022 року по теперішній час кожного місяця прибуває за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та після кожного прибуття отримує нову повістку на наступний місяць, а стару здає працівникам ТЦК та СП.
Факти щомісячного прибуття позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуються відмітками в журналі відвідувань, де він кожного разу ставить свій підпис, у присутності чергового офіцера.
Кожного місяця працівники ТЦК та СП намагаються направити позивача до якої-небудь військової частини, однак всі військові частини відмовляються брати його на військову службу через поганий стан здоров'я.
Оскаржувана постанова складена за фактом неявки позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.03.2025 року.
Однак, позивач був в ІНФОРМАЦІЯ_3 04.03.2025 за викликом за іншою повісткою, яка була вручена йому особисто у лютому 2025 року. Після вказаного візиту позивач отримав нову повістку про виклик на квітень 2025 року. А після явки у квітні 2025 року позивач отримав знову повістку про виклик на 05.05.2025.
Тобто, після явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 04.03.2025 та отримання повістки про виклик на квітень 2025 року, у позивача не було жодних підстав очікувати повістки, відправленої каналами оператора поштового зв'язку, про виклик знову до того ж самого ТЦК та СП через 2 дні, тобто на 06.03.2025.
Крім того, під час перебування 04.03.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_3 жодна посадова особа не повідомила позивачу, що йому потрібно буде з'явитись за викликом 06.03.2025, хоча вони мали таку можливість.
Поряд із цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови та самої повістки, позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.03.2025 для уточнення даних.
Зважаючи на те, що позивач з 2022 року щомісяця відвідує за повістками ІНФОРМАЦІЯ_4 , що він у травні 2024 року оновив свої облікові дані у застосунку Резерв+, що він має відмітку про номер ВІН-коду на аркуші № НОМЕР_1 свого військового квитка, та те, що він в останнє відвідував ІНФОРМАЦІЯ_4 04.03.2025, є незрозумілим, які ще дані позивача не були уточненні відповідачем.
Окремої уваги заслуговує і той факт, що під час розгляду керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 11.04.2025 оскаржуваної постанови, позивач просив надати йому для ознайомлення наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про визначення головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 уповноваженою посадовою особою, якій надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як це передбачено пунктом 2 Розділу Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3.
Однак, запитуваний позивачем для ознайомлення наказ наданий не був, відтак, позивача виникають сумніви в тому, що оскаржуваний протокол був складений повноваженою особою.
Важливим є також доведеність факту обізнаності позивача про поштове відправлення повістки.
Зокрема, поштове відправлення №0610233341889 було повернуто у зв'язку із відсутністю адресата за адресою, але доказів обізнаності позивача щодо наявності поштового відправлення під час розгляду протоколу керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 надано не було.
Тобто, Позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ним не було порушено абз. 1 ч. 1 та абз. 12 ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Просить скасувати постанову №1774 від 11.04.2025 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі. Стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
25.04.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, від відповідача витребувано справу про адміністративне правопорушення з усіма наявними матеріалами щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова №1774 від 11.04. 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Представник відповідача відзиву на адміністративний позов не подав.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вказує про наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Положеннями статті 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною другою цієї статті визначена кваліфікуюча ознака, зокрема вчинення такого порушення в особливий період.
Так відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан.
Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до визначень, зазначених у статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. (частини друга та п'ята статті 4 Закону № 3543-XII).
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Як встановлено частинами першою третьою статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абзацу 3 частини десятої статті 1 Закону 1 № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період (частина восьма статті 2 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 2232-XII керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів тощо.
Як встановлено підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком № 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Входячи із вищенаведених положень законодавства об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, є порушення військовозобов'язаним, призовниками та резервістами правил військового обліку, ухилення від мобілізаційних заходів, непроходження медичного огляду та військової підготовки, їх неявка на виклик до, зокрема відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки без поважних причин, порушення встановлених заборон щодо зміни місця проживання тощо.
Судом встановлено, що 04.04.2025 головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 складений Протокол №1774 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 06.03.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1982 року народження, не з'явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги абзацу 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язокта військову службу», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Позивач ОСОБА_1 був присутній під час складання даного Протоколу, що підтверджується його підписами у ньому. Позивач був обізнаний з тим, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 08:.00 годині 11.04.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується його підписом у відповідній графі Протоколу.
В протоколі ОСОБА_1 надав письмові пояснення по суті правопорушення.
11.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_5 складена постанова №1774 від 11.04.2025 року, відносно ОСОБА_1 , якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000,00 гривень.
Відповідно до частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 6 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
На підтвердження вини позивача до Протоколу №1774 від 11.04.2025 про адміністративне правопорушення докази додані не були.
За приписами статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (статті 277-2 КУпАП).
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17.
Оскільки позивачу не була вручена повістка за три доби до дня розгляду справи, суд дійшов висновку про неправомірність оспорюваної постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не подав відзиву на позов та не надав суду будь-яких об'єктивних і беззаперечних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у зв'язку з чим суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 605,60 гривень, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись статтями: 2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_6 №1774 від 11.04.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000,00 гривень - скасувати, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 605,60 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Ісаков Д.О.