Справа № 309/769/25
Провадження № 2/309/246/25
10 липня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Довжанин М.М.
з участю секретаря судового засідання Драб Н.В.
представника позивача Жупан А.Ю.
представника відповідача Юрик Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» про стягнення невиплачених сум індексації заробітної плати, різниці компенсації за невикористані дні відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У березні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жупан А.Ю. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» про стягнення невиплачених сум індексації заробітної плати, різниці компенсації за невикористані дні відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову зазначив, що наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» від 03 січня 2020 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 прийнято на роботу сторожа з 03 січня 2020 року на ділянку «Хуст». В подальшому, Наказом ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» від 03.07.2024р. №617-Х «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади сторожа на підставі завідомо підробленої посадовими особами ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» заяви від 02.07.2024, яку заявник не підписував, не формував та не подавав на розгляд директору підприємства. Вказане підтверджується наданими кадровою службою відповідача копіями заяв, на підставі яких позивача було звільнено та які відмінні одна від одної. А саме, надана спеціалістами ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ», за місцем роботи ОСОБА_1 (м.Хуст, вул. Львівська 212) заява не містила дати та підпису заявника, тоді як в заяві, наданої спеціалістом з кадрів за місцезнаходженням юридичної адреси товариства (м.Берегово, вул. Б.Хмельницького 96), вже містила підпис та дату її складання, які ОСОБА_1 не робив. До того ж, у вказаних заявах запис «з 03.07.2024» також не належить заявнику. Окрім того, згідно наданої кадровою службою ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» (за місцезнаходженням: м.Берегово, вул. Б.Хмельницького 96) копії Наказу від 03.07.2024р. №617-Х, то в останньому, після слів «З наказом та із розрахунком ознайомлений та згідний, копію наказу отримав:» міститься підпис, який також не проставлявся ОСОБА_1 . Навпаки, вказаний наказ в оригіналі ОСОБА_1 взагалі не надавався для ознайомлення та підписання. Заявнику в приміщенні ТОВ «Берег Кабель ГмбХ» за місцем його роботи (м.Хуст, вул. Львівська 212) кадровою службою було вручено тільки витяг з наказу від 03.07.2024р. №617-Х та з якого ОСОБА_1 і дізнався про існування заяви від 02.07.2024 р., на підставі якої його було звільнено, що і слугувало причиною для його звернення до головного офісу ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ», розташованого в м. Берегово, вул.Б.Хмельницького 96. У зв'язку з цим, питання незаконності наказу ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» від 03.07.2024р. №617-Х та підроблення поданої від імені ОСОБА_1 заяви від 02.07.2024 про звільнення було обговорене 23.07.2024 р. Позивачем разом з директором ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» та за участі адвоката Сипка М.В. в приміщенні товариства за адресою: м.Хуст, вул. Львівська 212. В ході обговорення ситуації, що склалася, директор товариства, усвідомлюючи незаконність Наказу від 03.07.2024р. №617-Х, було повідомлено заявнику про відсутність, у випадку скасування вказаного наказу та поновлення на роботі ОСОБА_1 , перспективи подальшого перебування останнього в трудових правовідносинах з роботодавцем та, у зв'язку з цим, пропонував такому подати нову заяву про звільнення за власним бажанням та за що останньому, у випадку звільнення, буде виплачена компенсація. Однак на таку пропозицію ОСОБА_1 не погодився. Як наслідок, наказ ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» від 03.07.2024 р. №617-Х «Про звільнення ОСОБА_1 » було скасовано наказом ТОВ «Берег Кабель ГмбХ» від 23.07.2024р. №694-Х «Про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 » та з яким позивача було ознайомлено тільки 01.08.2024 року. До виконання обов'язків сторожа, згідно графіку чергування, позивач мав приступити 03.08.2024. Однак, через погіршення стану здоров'я, з 02.08.2024 по 06.08.2023 включно позивач перебував на лікарняному, причиною чого були вищенаведені події. В подальшому, по закінченню лікування позивача, прибувши о 8 год 00 хв 07 серпня 2024 року до місця роботи в ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» по вул. Львівська 212 м.Хуст, ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» від 01.08.2024 р. №729-Х «Про переведення ОСОБА_1 » та відповідно до якого, у зв'язку з виробничою необхідністю та керуючись Законом України №2136-Х від 15.03.2022р., позивача переведено з посади сторожа на посаду в'язальника автомобільних джгутів. З даним наказом ОСОБА_1 не погодився, оскільки такий не відповідав положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, прийнятий з порушенням ст.32 та ст. 33 Кодексу законів про працю України, без згоди та заяви ОСОБА_1 , чим грубо порушував трудові права останнього та у зв'язку з чим позивачем було подано 07.08.2024 р. роботодавцю письмове пояснення від 07.08.2024, зареєстроване останнім за Вх.№2 від 07.08.2024. Даним пояснення позивач просив: 1) скасувати наказ ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» від 01.08.2024р. №729-Х «Про переведення ОСОБА_1 »; 2) відновити на посаді сторожа ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» та допустити роботи; 3) про прийняте рішення повідомити, шляхом надіслання такого на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 .
Оскільки ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» не повідомило позивача про прийняті, за наслідками поданих ним письмових пояснень від 07.08.2024 р., рішення, а також з огляду на те, що відповідач з 07.08.2024 р. не допускав позивача до робочого місця та виконання посадових обов'язків сторожа й не проводить йому виплату заробітної плати, то 19.08.2024 позивач звернувся із заявою до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» на предмет дотримання останнім законодавства про працю відносно ОСОБА_1 та законності видання наказів від 01.08.2024р. №729-Х «Про переведення ОСОБА_1 » та від 01.08.2024р. №729-Х «Про переведення ОСОБА_1 ». Окрім того, 05 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області (справа №309/4232/24) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» про визнання протиправними та скасування наказу №729-х від 01.08.2024 року про переведення ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на попередньо займаній посаді сторожа за місцем роботи за адресою АДРЕСА_2 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2024 року до дня поновлення на посаді сторожа, стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень. В подальшому, управлінням з 02.09.2024 по 11.09.2024 р. проведено позапланову перевірку ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» та вході якої встановлено, що ОСОБА_1 наказом ТОВ №729-Х від 01.08.2024 року був переведений (без попередньої згоди) з посади сторожа на посаду в'язальника автомобільних джгутів, яка не обумовлена його трудовим договором, чим порушено вимоги ч.1 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», про що складено акт від 11.09.2024 року №ЗХ/ЗК/25387/048. Як наслідок, 11 вересня 2024 року управлінням винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЗК/25387/048/П та надано відповідачу строк до 11.10.2024 року для усунення виявлених порушень. 16 вересня 2024 позивач отримав листа ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» за №53 від 12.09.2024 та Наказ ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» від 12.09.2024 року №900-х «Про скасування наказу про переведення ОСОБА_1 », яким скасовано наказ ТОВ «Берег Кабель ГмбХ» від 01.08.2024 р. №729-х про переведення ОСОБА_1 із внесенням змін в його трудову книжку про визнання недійсним запису, зробленого на підставі наказу від 01.08.2024 р. №729-х із зазначенням дати доступу до роботи з 16.09.2024 року на посаді сторожа згідно графіка чергування та доведенням даного наказу до ОСОБА_1 . Оскільки, після скасування наказу від 01.08.2024 р. №729-х та поновлення з 16.09.2024 р. ОСОБА_1 на посаді сторожа, відповідачем не було проведено позивачу виплату належних йому сум середнього заробітку за фактичний час вимушеного прогулу останнього за період з 07 серпня 2024 по 15.09.2024 року включно, то Хустським районним судом у справі №309/4232/24 прийнято рішення від 13 листопада 2024 року, яким задоволено вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2024 року до дня поновлення позивача на посаді сторожа в розмірі 18525,08 грн. Вказана сума була частково виплачена позивачу 29 листопада 2024 року в розмірі 10119,32 грн, нарахованої із суми середнього заробітку без відрахування податку та обов'язкових платежів, з яких податки і збори підлягають відрахуванню при сплаті, в розмірі 12570,59 грн. Залишок невиплаченої суми середнього заробітку без відрахування податку та обов'язкових платежів, з яких податки і збори підлягають відрахуванню при сплаті, за період з 07 серпня 2024 по 15.09.2024 року склав 5954,49 грн. В подальшому, наказом відповідача від 05 грудня 2024 року №1168-Х «Про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням чисельності працівників» позивача звільнено з роботи з посади сторожа з 05 грудня 2024 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України). Зазначає, що станом на дату звільнення (05.12.2024 року) відповідачем не було надано позивачу письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та у зв'язку з чим позивачу не було відомо чи проведено ТОВ «Берег Кабель ГмбХ» з ним повний розрахунок.
У зв'язку з цим, 24 грудня 2024 року, у відповідь на адвокатський запит від 13 грудня 2024 року №01/12, листом ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» №80 від 19 грудня 2024р. «Про надання документів», було надано особові рахунки - НОМЕР_1 ОСОБА_1 за 2020р.-2024 р. та Відомість нарахування коштів №135 (Остаточний розрахунок при звільненні) грудень 2024 р. Згідно вказаного особового рахунку за 2024 р., у грудні 2024 року підлягало до виплати позивачу 24178,47 грн., в той час як згідно відомості нарахування коштів №135, на картковий рахунок позивача, на дату його звільнення (05 грудня 2024 року), надійшло від відповідача всього 20038,46 грн. Залишок нарахованої відповідачем в грудні 2024 р. суми заробітної плати в розмірі 4140,01 грн. було зараховано на картковий рахунок позивача тільки 06.12.2024 р., що підтверджується випискою по рахунку позивача, наданого 04.02.2025 р. відділенням №380 АТ «Укрсиббанк».
Вказане свідчить, що нараховані відповідачем у грудні 2024 року суми заробітної плати не були виплачені позивачу в повному обсязі в день його звільнення, чим порушено положення статті 116 КЗпП України. Окрім того, із наданих відповідачем вказаних особових рахунків, ОСОБА_1 дізнався, що ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» не проведено з позивачем повного розрахунку, а саме: не виплачена в повному обсязі сума середнього заробітку за період з 07 серпня 2024 по 15.09.2024 року; не проведено нарахування та виплату в 2024 році сум індексації заробітної плати; невірно розраховано суму компенсації за невикористані дні відпустки за період роботи позивача з 03.01.2023 по 02.01.2024. Такі дії відповідача порушують конституційні права позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, у зв'язку з цим останній змушений звернутися до суду із даним позовом.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення обґрунтовує тим, що вимоги позивача вважає безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають обставинам об'єктивної дійсності. Зазначає, що позовні вимоги позивача обґрунтовуються лише власноручно вчиненими стороною позивача обрахунками, що, з огляду на наведені вимоги процесуального закону, не відносяться до категорії доказів. Поданий ОСОБА_1 позов є завідомо безпідставним та необґрунтованим. На противагу недоведеним твердженням позивача, надає письмові докази, що стверджують про повний розрахунок відповідача з ОСОБА_1 з огляду на підстави заявлених позовних вимог. Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу вказує, що заявлене позивачем стягнення суми відшкодування на правову допомогу не відповідає вимогам чинного законодавства, правовим висновкам Верховного Суду і не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Жупан А.Ю. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Юрик Б.І. просить суд відмовити у задоволенні позову.
Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України).
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно, але не більш як за шість місяців, є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.
Судом встановлено, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» №05-Х від 03 січня 2020 року «Про прийняття на роботу» позивача прийнято на роботу сторожа з 03 січня 2020 року на ділянку «Хуст» (а.с.47).
Наказом ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» №1168-Х від 05 грудня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням чисельності працівників» позивача звільнено з роботи з посади сторожа, з 05 грудня 2024 року, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України) (а.с.48).
Щодо позовної вимоги про стягнення індексації заробітної плати суд зазначає таке.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 2 частиною 6 Закону України №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону України № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно із статтею 4 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Згідно із статтею 6 Закону України №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок).
Згідно з п.1-1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікуванняЗакону України від 6 лютого 2003 р. № 491-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно абз. 4 пункту 5 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (посадовими окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абз.1 п.4 Порядку).
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абз.2 п.4 Порядку).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.4 п.4 Порядку).
Відповідно до п.5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абз.1 п.5 Порядку).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. (абз.2 п.5 Порядку).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. (абз.3 п.5 Порядку).
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. (абз.5 п.5 Порядку).
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 №201/10/137-16 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Відповідно до наявного в матеріалах справи штатного розпису ТОВ «Берег Кабель ГмБХ» дільниця «Хуст» на 2023 р. (а.с.49), посадовий місячний оклад позивача затверджено з 01.08.2024 року в розмірі 10350,00 грн.
01 липня 2024 року затверджено штатний розпис ТОВ «Берег Кабель ГмБХ» дільниця «Хуст» на 2023 р., яким підвищено посадовий місячний оклад позивача на рівні 12000,00 грн.
Відповідно, згідно приписів пунктів 5 Порядку № 1078, серпень 2023 року та липень 2024 року стали місяцями підвищення доходу позивача у спірний період.
Таким чином обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу позивача (з вересня 2023 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №1282-XII підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Суд зазначає, що починаючи з вересня 2023 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 103 відсотка в лютому 2024 року та становив 103,2 % (1,005 (Вересень 2023) ? 1,008 (Жовтень 2023) ? 1,005 (Листопад 2023) ? 1,007 (Грудень 2023) ? 1,004 (Січень 2024) ? 1,003 (Лютий 2024) = 1,032421 ?1,032).Відповідно коефіцієнт індексації склав 0,032 (3,2%) та який застосовується з квітня 2024 р.
В наступних місяцях по включно місяць чергового підвищення посадового окладу Позивача (липень 2024 року) індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка.
Відповідно встановлений з квітня 2024 року коефіцієнт індексації 0,032 (3,2%) підлягав застосуванню для розрахунку суми індексації заробітної плати позивача за період з квітня 2024 року по включно липень 2024 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум, для працездатних осіб з 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку суми поточної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням серпня 2023 року як місяця підвищення доходів, що підлягала нарахуванню та виплаті ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 р. (а.с.67), розмір індексація заробітної плати,який підлягав нарахуванню та виплаті позивачу за період з квітня 2024 року по липень 2024 року включно, становить 387,60 грн.
Такий розмір індексації обраховано відповідно до ч. 4ст. 4 Закону № 1282-XIза період роботи на посаді сторожа: в квітні 2024 року в розмірі 96,90грн (3028 х3,2: 100 = 96,90), в травні 2024 року в розмірі 96,90 грн (3028 х3,2: 100 = 96,90), в червні 2024 року в розмірі 96,90 грн (3028 х3,2: 100 = 96,90), в липні 2024 року в розмірі 96,90 грн (3028 х3,2: 100 = 96,90).
В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року (справа № 695/984/16-ц) зазначено, що відповідно до положень ч. 1-4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»(у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5. Таким чином, суми індексації заробітної плати та компесація втрати частинами доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).
За вимогами статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Оскільки зарплатний розрахунковий лист складається у довільній формі, у ньому мають бути наведені відомості про суму нарахованої зарплати та розміри утримань і відрахувань із неї, а також про суму виплаченої зарплати.
Відповідно до положень КЗпП України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов'язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із індексації заробітної плати покладається на роботодавця, а не на позивача (робітника).
Верховний Суд сформував усталену практику щодо трудових спорів про оплату праці в яких звертає увагу, що працівник є слабшою ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах і обов'язок дотримання трудового законодавства, зокрема доказування відсутності заборгованості по заробітній платі (в тому числі індексації) покладається на роботодавця.
Необхідно звернути увагу, що не нарахування та не виплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №l Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.
Відповідно до поданого відповідачем до суду, з відзивом на позовну заяву, Розрахункового листка за грудень 2024 року ОСОБА_1 (а.с.90), відповідачем у 2024 році базовим місяцем для обчислення індексації було взято грудень 2023 року.
З даного розрахунку судом встановлено, що ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексацію заробітної плати у 2024 році, що не заперечується відповідачем.
З урахуванням викладеного вище та встановлених обставин справи суд констатує, що не нарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення за спірний період свідчить про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку, передбаченого Законом №1282-ХІІ та Порядком №1078 щодо нарахування та виплати позивачу індексації заробітної плати за спірний період.
Враховуючи, що проведений позивачем розрахунок суми індексації за період з квітня 2024 року по липень 2024 року включно відповідачем не спростований, то таким чином останній, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»,повинен виплатити позивачу за означений період індексацію заробітної плати в розмірі 387,60 грн.
Наведене свідчить про те, що відповідач не провів в день звільнення виплату всіх сум, що належать позивачу, чим порушив вимоги статті 116 КЗпП України.
Щодо невиплати різницю суми компенсації за не використані дні відпустки.
Судом встановлено, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2024 року у справі №309/4232/24, залишене в силі постановою Закарпатського апеляційного суду від 01.05.2025 року, стягнуто з ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2024 року до дня поновлення позивача на посаді сторожа в розмірі 18525,08 грн.
Із змісту постанови Закарпатського апеляційного суду від 01.05.2025 року, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2024 року у справі №309/4232/24 в частині стягнення суми середнього заробітку не оскаржувалось відповідачем, а отже, останнім було визнано право позивача на отримання такого за час вимушеного прогулу в сумі 18525,08 грн.
Як встановлено судом, станом на дату звільнення позивача з роботи, останньому не проведено виплату залишку невиплаченої за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2024 року у справі №309/4232/24 суми середнього заробітку, без відрахування податку та обов'язкових платежів, з яких податки і збори підлягають відрахуванню при сплаті, в розмірі 5954,49 грн.
19 травня 2025 року відповідачем зараховано на рахунок позивача частину невиплаченої, за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2024 року у справі №309/4232/24, суми середнього заробітку в розмірі 4584,96 грн., що підтверджується випискою по рахунку Позивача, наданого 03.06.2025 р. відділенням №380 АТ «Укрсиббанк».
Наведене такожпідтверджує доводи позивача, що на дату його звільнення ТОВ «Берег-Кабель ГмбХ» не проведено з ним повного розрахунку.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР(далі - Закон України №504-ВР) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Частиною першою статті 24 Закон України №504-ВР встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до підпункту а) пункту 1 Порядок № 100, порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Згідно абз.1 пункту 2 Порядок № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Згідно абз.2 пункту 2 Порядок № 100, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Як встановлено судом з матеріалів вправи, розрахунок сум обчислення середньої заробітної плати для виплати позивачу компенсації за 10 днів невикористаної відпустки за відпрацьований ним період роботи з 03.01.2023 по 02.01.2024 рік, відповідач здійснив виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Такий розрахунок на думку суду є невірним, позаяк відповідачем не враховано, що оскільки позивач прийнятий на роботу з 03.01.2020 року, то право на щорічну відпустку за відпрацьований ним період роботи з 03.01.2023 по 02.01.2024 рік такий набув в 2024 році, а отже, обчислення середньої заробітної плати для виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки в кількості 10 днів за відпрацьований позивачем період роботи з 03.01.2023 по 02.01.2024 рік повинно було проводитись, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, а саме: з грудня 2023 р по листопад 2024 р. включно, а також із урахуванням належних позивачу за означений період сум індексації заробітної плати в розмірі 387,60 грн. та суми середнього заробітку за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2024 року у справі №309/4232/24 в розмірі 5954,49 грн.
Невірним також є розрахунок суми компенсації за невикористані відпустки в кількості 22 дні за відпрацьований позивачем період роботи з 03.01.2024 по 05.12.2025 рік, оскільки такий також проведено без урахування належних позивачу сум індексації заробітної плати в розмірі 387,60 грн. та суми середнього заробітку в розмірі 5954,49 грн, а саме із суми 156465,07 грн.
Суд погоджується з доводами позивача, що у спірних правовідносинах розрахунок суми компенсації за не використані ним 32 дні відпустки мав проводитьсь відповідачем, виходячи із належних позивачу, за період з грудня 2023 р по листопад 2024 р.,сум заробітної плати в розмірі 162806,26 грн. Відповідно при звільненні позивача, йому мала бути виплачено суму компенсації за не використані 32 дні відпустки розмірі 14273,43 грн (162806,26 грн/365*32).
Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, сума компенсації за не використані позивачем 32 дні відпустки відповідачем нараховано в розмірі 13556,50 грн.
Відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача різницю невиплаченої суми компенсації за не використані дні відпустки за період з 03.01.2023 р. по включно 05.12.2024 р. в розмірі 716,93 грн., підлягають до задоволення.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд вважає зазначити наступне.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу,при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Відповідно до ч. 1ст. 27 ЗУ «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач був звільнений з 05грудня 2024 року з посади сторожа, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, відповідачем повинно бути виплачено ОСОБА_1 за весь час затримки, тобто з 06 грудня 2024 року - день звільнення по 05червня 2025 року включно 6-ти місячна межа виплати середнього заробітку за весь час затримки.
Середньоденна заробітна плата складає 799,37 грн. (у жовтні 2024 р 12000 грн.; у листопаді 2024 р 23172,17 грн. / 44 робочі дні), таким чином середній заробіток за весь час затримки розрахунку з дня звільнення по 05червня 2025 року складає 103918,10 грн. (з 06грудня 2024 року по 05червня 2025 року 130 робочих днів, 799,37грн * 130 дні = 103918,10 грн.).
Таким чином, суд дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 103918,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що загальний розмір не виплачених (своєчасно не виплачених) сум заробітної плати позивача становив 7059,02грн, за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно зістаттею 117 КЗпП України, та яка на час винесення рішення погашена 19.05.2025 року частково, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.
Суд вважає, що стягнення з відповідача повної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за даних обставин справи є несправедливим.
Суд звертає увагу, що при виплаті стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач до проведення фактичної виплати зобов'язаний нарахувати й утримати з цієї суми прибутковий податок та інші обов'язкові платежі, оскільки такий обов'язок по їх нарахуванню покладений на підприємство, а не на суд, який під час ухвалення рішення не може вираховувати та утримувати ці платежі.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 968,96грн (за вимогу про стягнення середнього заробітку) сплачених ОСОБА_1 при подачі позову, а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96грн (за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати).
Крім того, згідно ч. 8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи, що представник позивача зробив відповідну заяву щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд може вирішити дане питання вже після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до приписівст. 270 ЦПК України.
Керуючись ст 3,12,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні належні йому в 2024 р. суми індексації заробітної плати в розмірі 387,60 грн та різницю невиплаченої суми компенсації за не використані дні відпустки за період з 03.01.2023 р. по включно 05.12.2024 р. в розмірі 716,93 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в розмірі 6000грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Кабель ГмбХ» в дохід держави судовий збір у розмірі 968 грн. 96коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18 липня 2025 року.
Суддя Хустського
районного суду: Довжанин М.М.