Справа № 635/1408/24 Головуючий суддя І інстанції Назаренко О. В.
Провадження № 22-ц/818/1816/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
03 липня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2024 року, у справі № 635/1408/24, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 - спеціаліста - землевпорядника Височанської селищної ради, ОСОБА_3 - Височанського селищного голови, у кому просив суд стягнути з Височанського селищного голови О. Мороза на його користь 750 000 гривень завданої йому моральної шкоди своїми діями і своєю бездіяльністю, якою було порушено його права гарантовані ч. 2 ст. 34 Конституції України на отримання ним інформації про діяльність Оперативного штабу при розгляді його інформаційних запитів від 08.04. та 22.07.2022 року. З посадової особи Височанської селищної ради В. Ширяєва на його користь 750 000 гривень завданої йому моральної шкоди при введенні його в оману при прийнятті його інформаційного запиту від 08.04.2022 року про діяльність Оперативного штабу та за свідоме знищення його Інформаційного запиту від 08.04.2022 року.
Позовна заява мотивована тим, що 08.04.2022 в порядку реалізації права, гарантованого ч. 2 ст.34 Конституції України на підставі положень ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5, абз.2 ч.1 ст.10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» ч. 1 ст. 5 ст.20 ЗУ «Про інформацію» позивач вирішив звернутись до Височанської селищної ради з Інформаційним запитом стосовно надання інформації у вигляді документу - Положення, яке регламентує діяльність Оперативного штабу з функціонування життєдіяльності в особливий період, що створений за рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Височанської селищної ради. Після 8 години, в робочий час ради, він прийшов до будівлі Височанської селищної ради, що розташована по вул. Бульварній 12, селища Високий і повинна бути адміністративним центром управління громадою. В цій будівлі прийом звернень громадян здійснює діловод ОСОБА_4 , якої в той час на робочому місці не було, тому він став з'ясовувати питання про прийняття його Інформаційного запиту у працівника ради - ОСОБА_2 .. Останній повідомив, що ОСОБА_4 на робочому місці відсутня на підставі вирішення особистих питань, але Інформаційний запит він може прийняти, при цьому запевнив його, що він наділений повноваженнями прийняти документ за відсутності діловода.
Позивач зазначає, що погодився на його пропозицію ОСОБА_2 , останній про прийняття запиту розписався на його копії, але чомусь реєстрацію запиту при ньому не здійснив. Потім він звертався до діловода ОСОБА_4 стосовно відповіді на свій запит, так як в визначений строк відповіді на нього не отримав, однак звернення до діловода не привели де бажаного результату, відповіді на запит він так і не отримав. 07.06.2022 він звернувся за захистом порушеного права на інформацію до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Результатом звернення стала відповідь секретаря ради Т. Мельник від 08.07.2022 №03-09/855, де вказано про те, ще його запит не було зареєстровано у Журналі реєстрації інформаційних запитів. Тому ОСОБА_4 і не мала можливості повідомити про результати розгляду його запиту, скільки завдяки неправомірним діям ОСОБА_2 запит був прихований.
ІНФОРМАЦІЯ_1 після 8:00 він повторно надав вказаний запит до Височанської селищної ради і через 5 годин до нього з'явились місцевий офіцер громади ОСОБА_5 та співробітник СБУ з метою зробити з нього колабораціоніста. На повторний запит йому було надано відповідь ОСОБА_6 №03-09/973 від 27.07.2022, зі змісту якої він дізнався, що інформація про діяльність Оперативного штабу була прихована. В подальшому він отримав прийняте ОСОБА_7 незаконне Розпорядження Височанської селищного голови ОСОБА_6 №52/03-02 від 27.02.2022 «Про створення секторів місцевого формування охорони громадського порядку Височанської селищної ради», зі змісту якого вбачається, що цим розпорядженням ОСОБА_8 створив незаконну силову структуру, в діяльності якої активну участь брав ОСОБА_9 . Це свідчило про те, що ОСОБА_9 є одним з довірених осіб ОСОБА_6 по виконанню його протиправних доручень.
Вказав, що ОСОБА_2 обіймає посаду спеціаліста землевпорядника, що не має ні фахової освіти по питанням землеустрою, не має сертифікату щодо діяльності по землеустрою та прийнятий на посаду ще попереднім селищним головою, за іспитом, який проводили посадові особи тодішньої селищної ради. І взагалі невідомо на якій він посаді працює: чи землевпорядника, чи спеціаліста першої категорії.
Позивач зазначає, що коли він приходить до будівлі селищної ради, здавати звернення, то завжди бачить відкриті двері кабінету, де працює ОСОБА_2 , хоча двері інших кабінетів зачинені. Таке враження що ОСОБА_2 спостерігає за рухом людей в будівлі ради. І це надає підстави вважати що ОСОБА_2 має ще повноваження спостерігати за рухом осіб у будівлі селищної ради. Така ситуація свідчить не про випадкову втрату ОСОБА_2 його Інформаційного запиту, а його свідомого знищення з метою приховування від нього інформації про незаконну діяльність Оперативного штабу. Також ця ситуація свідчить про неправомірну бездіяльність селищного голови ОСОБА_6 , який не організував належним чином роботу підконтрольної установи стосовно належного прийняття і реєстрації звернень громадян, які подаються до Височанської селищної ради, у вигляді інформаційних запитів.
Вказує, що свідоме знищення ОСОБА_2 вказаного Інформаційного запиту від 08.04.2022 є порушенням його прав, гарантованих ст. 10 Конвенцією, ч. 2 ст. 34, ст. 40 Конституції України та положень ЗУ «Про інформацію» та ЗУ «Про доступ до публічної інформації», які гарантують отримання відповіді на запит. Всі протиправні дії ОСОБА_2 щодо прийняття його запиту без належної реєстрації та його знищення здійснено завдяки бездіяльності Височанського селищного голови ОСОБА_6 стосовно не забезпечення ним організації роботи підконтрольної установи відповідно вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації», стосовно прийняття і реєстрації інформаційних запитів, під час робочого дня, у адміністративному будинку селищної ради. Такі дії ОСОБА_6 , як селищного голови, є протиправною бездіяльністю. ОСОБА_8 мав особисту зацікавленість від того, щоб інформація про створений ним незаконний орган влади, який підконтрольний йому особисто, який він наділив певними правами, не набула публічного розголосу. І це свідчить про те, що ОСОБА_2 не здійснив реєстрацію запиту при його прийомі з тим, щоб про його зміст докласти ОСОБА_10 і потім вирішити що з ним робити. Це свідоме знищення його запиту ОСОБА_11 у змові зі своїм керівником ОСОБА_7 , у якого він знаходився на особливому довірливому положенні.
Щодо завдання йому відповідачами: ОСОБА_11 та ОСОБА_7 моральної шкоди позивач зазначив, що Височанський селищний голова ОСОБА_8 як головна посадова особа місцевого самоврядування в громаді, діяв неправомірно та всупереч вимог Конституції України, внаслідок чого не справдились сподівання позивача стосовно отримання необхідної інформації, а привело до повного розпачу та необхідності прикладати додаткові зусилля стосовно її отримання, коли ця інформація вже втрачає актуальність для нього.
Внаслідок цього позивач переніс душевні страждання, яких він зазнав внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у зв'язку з неотриманням інформації про діяльність Оперативного штабу, яку він бажав отримати, подаючи до Височанської селищної ради свої інформаційні запити від 08.04.2022 та 22.07.2022 року. Такі дії ОСОБА_12 та ОСОБА_6 є невизнання його гідності у праві отримання гарантованого права, позбавлення його можливості реалізації права на інформацію, недопущення його до процесів бути корисним суспільству на рівні територіальної громади і на її користь здійснювати корисні речі, недопущення його до участі у місцевому самоврядуванні через реалізацію прав гарантованих ч.2 ст. 34 Конституцією України.
Позивач просить суд врахувати при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у грошовому еквіваленті такі чинники, як його вік, соціальний статус, вплив негативних емоцій на його організм, вже не зовсім молодої людини, і можливість організму справитись з цим негативом, характер протиправних дій та протиправної бездіяльності, які були зроблені не за простою недбалістю, а з користю для себе. Позивач визначив розмір завданого йому морального відшкодування у грошовому еквіваленті в розмірі 1500000 гривен, як суму розумну і справедливу, з точки зору того, що і ОСОБА_13 не визнають пріоритети держави, визначені у ст. 1, ст. 19 Конституції України. ОСОБА_8 , обіймаючи посаду в органі місцевого самоврядування селищного голови три роки не забезпечив виконання у підконтрольних йому установах фундаментального права громадян, яке повинно існувати в правовій та демократичній державі, на надання інформації про діяльність селищної ради, а замість того створив своє оточення з тих осіб, які служіння ОСОБА_10 ставлять понад правами громадянина, і заради цього готові вчиняти протиправні дії., тому розумність і справедливість відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_12 може бути як елемент покарання цих осіб за порушення його прав. За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вважає, що суд встановлював ті обставини, які визначив самостійно, а не ті, які були предметом порушення прав позивача відповідачем.
Зазначає, що суд у рішенні безпідставно вказав відповідачем Державну казначейську службу України.
Вказує, що судом матеріали справи підроблялись та вилучались з них документів, що є доказовою базою, а саме відповідь ОСОБА_8 від 04.08.2022 року №03-09/1018.
Зазначає, що суд не розглянув жодної його заяви чи клопотання які стосувались протиправної діяльності ОСОБА_14 , за яких обставин вони не розглянуті йому не відомо, можливо вони теж зникли з матеріалів справи.
Зазначає, що суд не забезпечив йому реалізацію процесуальних прав на участь у судовому засіданні та можливості подати відповіді на відзив.
У апеляційній скарзі заявлено ОСОБА_1 клопотання про витребування з Харківського районного суду Харківської області відповідь ОСОБА_8 від 04.08.2022 року №03-09/1018 та поданих ним заяв від 07.05.2024 та 27.05.2024, які суд з невідомих причин не розглянув, а тому їх можливо немає у матеріалах справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично не погоджується з результатами розгляду його запиту. Незгода заявника з прийнятим рішенням, яке не було ним оскаржено в установленому законом порядку, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Належних і допустимих доказів спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок бездіяльності службових осібОСОБА_3 та ОСОБА_2 та розміру такої шкоди позивачем не доведена.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи і доводами скарги не спростовані.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», органи місцевого самоврядування і далі здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Військове командування разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування має забезпечити передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи й повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у статті 23 ЦК України. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Як роз'яснено в п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Височанської селищної ради з інформаційним запитом щодо надання інформації, а саме Положення, яке регламентує діяльність Оперативного штабу з функціонування життєдіяльності в особливий період, що створений за рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Височанської селищної ради.
Згідно листа Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 08.07.2022 ОСОБА_1 повідомлено, що Височанською селищною радою розглянуто лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22.06.2022 № 15058.4/Р-7559.3/22/30.1, який надійшов до селищної ради 05.07.2022 щодо заяви ОСОБА_1 від 07.06.2022 про стверджуване ним порушення Височанською селищною радою права на інформацію через неотримання від ради відповіді на його п'ять запитів від 08.04.2022. За результатами розгляду вказаного листа повідомлено наступне. У Журналі реєстрації інформаційних запитів, що надходять до Височанської селищної ради, отримання п'яти запитів ОСОБА_1 від 08.04.2022 не зафіксовано. Тому надати запитувані відповіді з копіями відповідних документів не є можливим. З метою недопущення порушення Височанською селищною радою права ОСОБА_1 на інформацію, просять повідомити вхідні номери вказаних запитів.
22 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Височанської селищної ради з аналогічним інформаційним запитом.
Листом від Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 24.07.2022 ОСОБА_1 повідомлено, що запитувана інформація буде надана йому після скасування воєнного стану.
Відповідно до листа Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 25.08.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що Височанська селищна рада розглянула його «інформаційний запит» від 22.08.2023(вх. № 112/03-11 від 22.08.2023. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також повідомлено, що в структурі апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів відсутня посада «землевпорядника», тому не мають можливості надати посадові обов'язки землевпорядника.
Листом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 16.10.2023 ОСОБА_1 надано копію розпорядження Височанського селищного голови від 14 травня 2018 року №23/04-01 «Про прийняття на посаду спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) ОСОБА_2 ».
Листом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 16.10.2023 у відповідь на запит ОСОБА_1 надана інформація, що ОСОБА_2 призначений на посаду спеціаліста І категорії. Відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби 07.11.2019 № 203-19, кваліфікаційні вимоги для посади спеціаліста І категорії не передбачають наявність Кваліфікаційного сертифікату.
15.12.2023 ОСОБА_1 надано копію Протоколу №7 засідання конкурсної комісії Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 10.05.2018 на його запит від 11.12.2023 (вх. №212/03-17 від 11.12.2023) щодо надання документу - іспиту, що склав ОСОБА_2 .
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачеві у відповідь на запит позивача були надані листи-відповіді, а тому відповідачі спростували ці доводи позову, а отже наведені з цього приводу у скарзі аргументи про порушення його прав - не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статті 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв'язок між прийнятим рішенням службових осіб та розміром моральної шкоди
Із вказаними висновками суду колегія суддів в цілому погоджується, з деякими уточненнями щодо тягаря доказування відсутності вини у скоєнні правопорушення, яка при доведеності факту порушення права, за змістом норми ст. 1174 ЦК України презюмується. Внаслідок цього у разі доведеності завдання шкоди на відповідачів покладається процесуальний обов'язок спростування своєї вини у її завданні, або інших елементів цивільно правового правопорушення, причинного зв'язку, розміру тощо, огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).
В позовній заяві приводиться лише оціночне судження позивача щодо завдання йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач не погоджується з результатами розгляду його запиту.
При цьому позивачем не конкретизовано, в чому саме виразилася завдана позивачу з боку відповідача моральна шкода, та не надано до суду належних та допустимих доказів, того, що цю шкоду було завдано відповідачами. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальним обов'язком позивача є доведення факту завдання йому шкоди та що цю шкоду йому було завдано відповідною посадовою/службовою особою органу влади.
Суд першої інстанції правильно вказав, що посилання позивача щодо завдання йому моральної шкоди не підтверджується об'єктивними даними, а саме: спростовані доводи позову щодо порушення його прав, протиправної поведінки відповідачів; а отже не встановлений необхідний склад цивільного правопорушення, який є необхідний для відшкодування шкоди. Відповідачами не вчинено жодних дій, які спричинили негативні наслідки для позивача. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди); - відсутній факт завдання моральної шкоди позивачу- відповідачами не вчинялось жодних дій, спрямованих на завдання шкоди ОСОБА_1 , бо відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, в даному випадку в діях відповідачів відсутня вина.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позову та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежність відповідача - Державної казначейської служби України, за їх безпідставністю, оскільки відповідно до матеріалів справи та процесуальних документів суду такої особи не зазначено та відомості відсутні.
Аргументи скарги про те, що судом матеріали справи підроблялись та вилучались з них документів, що є доказовою базою, а саме відповідь ОСОБА_8 від 04.08.2022 року №03-09/1018, колегія суддів відхиляє, оскільки такі аргументи спростовуються матеріалами справи, а саме вказана відповідь міститься на а.с.12 на звороті цієї цивільної справи.
Доводи скарги про те, що суд не забезпечив йому реалізацію процесуальних прав на участь у судовому засіданні та можливості подати відповіді на відзив, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що відзив на позовну заяву подано до суду 23.04.2024 та поштою направлено на адресу позивача (а.с.46,49).
26.04.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився 30.04.2024 (а.с.53 та на звороті), у тому числі з відзивом на позовну заяву. Отже, у ОСОБА_1 був час з 30.04.2024 для подачі відповіді на поданий відповідачем відзив, однак таким правом ОСОБА_1 не скористався. Про розгляд справи ОСОБА_1 повідомлявся судом належним чином: а.с.54,73,79,90,95,96,101
Щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про витребування з Харківського районного суду Харківської області відповіді ОСОБА_8 від 04.08.2022 року №03-09/1018 та поданих ним заяв від 07.05.2024 та 27.05.2024, які суд чомусь не розглянув, і можливо їх немає у матеріалах справи, колегія суддів не розглядає, оскільки у матеріалах справи наявні зазначені апелянтом документи: на а.с.12 на звороті- відповідь ОСОБА_8 від 04.08.2022 року №03-09/1018 (а.с.55-59,63).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 22 липня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
Н.П.Пилипчук.