Справа № 638/14137/24 Головуючий суддя І інстанції Тимченко А. М.
Провадження № 22-ц/818/1761/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: за законом.
03 липня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення в порядку спадкування за законом грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 1211933,49 грн.
Позовна заява мотивована тим, що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого відповідно до судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі № 520/8277/2020 у розмірі 1072150,49 грн., та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі № 520/12415/21 у розмірі 139783, 00 грн.
Вказала, що з метою отримання недоотриманої пенсії вона зверталася до відповідача, який надав відповідь, що оскільки жодних рішень про заміну стягувача в порядку ст. 379 КАС України до відповідача не надходило і позивач не є стороною судового процесу у вищевказаних справах, тому відсутні підстави для здійснення виплат недоотриманого довічного грошового утримання позивачу, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у здійсненні виплат.
З цих підстав та з метою захисту цивільних прав на володіння, розпорядження власним майном у вигляді отриманої спадщини згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, позивачка звернувся до суду з цим позовом.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на її користь грошові кошти у розмірі 1211933,49 грн., набуті в порядку спадкування за законом у вигляді неотриманого за життя ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1211933,49 грн (один мільйон двісті одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 49 копійок) у виді неотриманого за життя ОСОБА_3 , 1952 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які увійшли до складу спадщини відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєлінською К.В. 08 травня 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1890.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9695,46 грн (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень 46 копійок).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На її обґрунтування вказано, що відповідно до рішень Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 № 520/8277/2020 та від 11.10.2021 № 520/12415/21 ОСОБА_3 було здійснено перерахунок довічного грошового судді у відставці. Відповідно до пункту 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Для виплати коштів рішення суду були внесені до Реєстру судових рішень. Відповідно до статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. До Реєстру судових рішень, у разі смерті стягувана вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв'язку зі смертю стягувана. Рішення суду про заміну стягувана до головного управління не надходило. Оскільки ОСОБА_1 не є стороною в судовому процесі по вищевказаним справам, то вносити зміни до Реєстру судових рішень відсутні підстави.
Зазначено, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню. Постановою Верховного суду від 13.12.20198 по справі №813/969/17, враховуючи практику, яка склалася з аналогічних правовідносин, даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, до того ж судові засідання не проводилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним.
За життя ОСОБА_3 не було виплачено довічне грошове утримання судді у відставці, нараховане відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 №520/8277/2020, у розмірі 1072150,49 грн. (один мільйон сімдесят дві тисячі сто п'ятдесят гривен 49 копійок) та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 №520/12415/21, у розмірі 139783,00 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 00 копійок). Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, і вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 травня 2024 року. Свідоцтво є чинним правовстановлюючим документом, відповідачем його не оспорено, даних про визнання його недійсним повністю чи частково немає. Крім того, відповідач не заперечує суму недоотриманого довічного утримання, на яке видано свідоцтвом.
Безпідставними є доводи відповідача про необхідність звернення позивача до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні із виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду та стягнення недоотриманої пенсії саме у виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень у справах № 520/8277/2020 та № 520/12415/21, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18, зазначила, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 15 грудня 2023 року по справі №805/2628/18-а Верховний Суд зробив висновок, що процесуальне правонаступництво завжди пов'язане з участю особи як сторони у справі у судовому процесі, в тому числі, у процесі виконання рішення суду. Заміна сторони у виконавчому провадженні новою особою пов'язана з можливістю участі такої особи саме у вже відкритому/триваючому виконавчому провадженні. До того ж, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Отже за правовим висновком Верховного Суду вказане процесуальне питання про заміну сторони у виконавчому провадженні в такій категорії спорів у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішено з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Суд першої інстанції у релевантний спосіб застосував вказані правові висновки касаційного суду, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд має враховувати з огляду на принцип правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою та спадкоємицею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7,19).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові у віці 71 рік помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 11491 від 25 жовтня 2023 року, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 від 25 жовтня 2023 року (а.с.18).
08 травня 2024 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєлінською К.В. видано дочці ОСОБА_3 , 1952 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1890, відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованого відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 №520/8277/2020, у розмірі 1072150,49 грн. (один мільйон сімдесят дві тисячі сто п'ятдесят гривень 49 копійок) та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 №520/12415/21, у розмірі 139783,00 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 00 копійок), які виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету, належність яких померлому підтверджується Листом Головного управління ПФУ в Харківській області від 18 березня 2024 року за вих. №2000-0501-8/46544 (а.с.19-20).
Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08 травня 2024 року № 76889665, свідоцтво про право на спадщину видано у спадковій справі № 30/2023 (номер у Спадковому реєстрі - 71550045), номер свідоцтва у Спадковому реєстрі - 7240875.
09 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про виплату недоотриманих коштів на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 травня 2024 року, спадкова справа № 30/2023.
Листом від 05 червня 2024 року № 17094-16076/Г-05/8-2000/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до рішень Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 № 520/8277/2020 та від 11.10.2021 № 520/12415/21 ОСОБА_3 було здійснено перерахунок довічного грошового судді у відставці. Відповідно до пункту 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Для виплати коштів рішення суду були внесені до Реєстру судових рішень. Відповідно до статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. До Реєстру судових рішень, у разі смерті стягувана вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв'язку зі смертю стягувана. Станом на 05.06.2024 рішення суду про заміну стягувана до головного управління не надходило. Оскільки ОСОБА_1 не є стороною в судовому процесі по вищевказаним справам, то вносити зміни до Реєстру судових рішень відсутні підстави (а.с.21).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у даній справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19.
Згідно зі ст. 52 Закону України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст.91 цього ж Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно з ст. 46 цього ж Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Березанського міського суду Київської області від 12 серпня 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивачка має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки, як спадкоємиці, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20).
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Зміст зазначених вище норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме із ч. 1 ст. 91, відповідно до якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
При цьому, Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання платежів.
Положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера у даному випадку судді у відставці.
Тобто, суми пенсії, неодержані померлим за життя, передаються членам його сім'ї у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до складу спадщини.
Отже до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що належала батьку позивачки за життя і залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивачка, прийнявши спадщину після батька, має право на отримання всієї суми недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, саме ОСОБА_1 видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на інше спадкове майно, а, отже, вона є такою, що прийняла спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України). При цьому, суд врахував і те, що від будь-якої частки спадщини позивачка у визначеному ЦК України порядку не відмовлялась.
За таких обставин, суми недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_3 входять до складу спадщини.
Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши, що суми довічного грошового утримання судді у відставці, що належали ОСОБА_3 , залишилися неодержаними ним у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що його дочка ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до положень статті 1227 ЦК України.
Крім того в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2023 року по справі №805/2628/18-а Верховний Суд зробив висновок, що процесуальне правонаступництво завжди пов'язане з участю особи як сторони у справі у судовому процесі, в тому числі, у процесі виконання рішення суду. Заміна сторони у виконавчому провадженні новою особою пов'язана з можливістю участі такої особи саме у вже відкритому/триваючому виконавчому провадженні. До того ж, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Отже за правовим висновком Верховного Суду вказане процесуальне питання про заміну сторони у виконавчому провадженні в такій категорії спорів у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішено з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та спростовуються вищевказаними висновками касаційного суду, на які покликався суд першої інстанції, які на відміну від доводів скарги є релевантними до обставин цієї справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 22 липня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегії Ю.М.Мальований
Н.П.Пилипчук