Справа № 344/4344/25
Провадження № 22-ц/4808/978/25
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Томин
22 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузів Людмили Володимирівни на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2025 року, ухвалене в складі судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 15 травня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4500 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 23.06.2017 до 23.07.2024 позивач з відповідачем перебували у шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір'ю. Останнім часом відповідач з сином спілкується, однак не забезпечує його матеріально.
Позивач вказувала, що вона працює вчителем у ліцеї, однак її доходу не вистачає для повноцінного забезпечення потреб дитини та її розвитку, враховуючи інфляційні зміни та ріст цін на продукти харчування і одяг. Стверджувала, що відповідач є молодим, здоровим, працездатним чоловіком, за освітою медик, працює, однак їй невідомо його місце праці. Також відповідач має у приватній власності нерухомість та транспортний засіб SUZUKI.
Добровільно досягти домовленості з батьком дитини щодо надання ним коштів на утримання малолітнього сина не вдається.
Посилаючись на зазначене, просила позов задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2025 року (з урахуванням ухвали від 20 травня 2025 року про виправлення описки у судовому рішенні) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі по 3500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 11.03.2025. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Не погоджуюсь із вказаним рішенням, представник відповідача - адвокат Кузів Л.В. подала апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи.
Зазначає, що у позовній заяві позивач вказала, що відповідач кошти на утримання сина не дає, інформації про його працевлаштування та про доходи не повідомляє, є здоровим працездатним чоловіком. Однак такі твердження не відповідають дійсності.
ОСОБА_1 у межах своїх можливостей бажає брати участь у вихованні дитини та нести витрати на її утримання.
Відповідач визнає позов частково в силу незадовільного стану здоров'я. Суд в рішенні вказав на хворобу відповідача, але одночасно зазначив, що він є молодою та здоровою людиною, що суперечить доказам у справі.
Зазначає, що у суді першої інстанції відповідач погодився сплачувати добровільно аліменти 2000 грн. кожного місяця до досягнення повноліття дитини.
А судом не враховано, що відповідач у зв'язку з хворобою не працює, постійно потребує лікування та несе витрати на придбання ліків.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягувати аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дитини в розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Положенням частини першої ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 23 червня 2017 року.
За час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2018 року (а.с. 10).
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.06.2024, яке набрало законної сили 23.07.2024 (а.с. 12-13).
Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 15.05.2024 ОСОБА_1 встановлено діагноз: остеоартроз обох гомілково-ступневих суглобів ІІ ст. Консолідований перелом дистальної третини діафізу правої великогомілкової кістки. Рентгенологічна картина може бути характерною для остеомієліту в даній локалізації. Неконсолідований перелом медіальної кісточки лівої великогомілкової кістки із утворенням неоартрозу та явищами остеоартрозу (а.с. 28-29).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком обох батьків, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі по 3500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повнолітня. Такий розмір аліментів, на переконання суду, буде відповідати інтересам дитини та зможе забезпечити їй належний фізичний та духовний розвиток, не порушуватиме прав відповідача та норм чинного законодавства.
Апеляційної суд погоджується із висновком місцевого суду, з огляду на наступне.
Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні, дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Вказаний розмір є мінімальною межею. Максимальна межа не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.
Враховуючи матеріали справи та вищевказані норми законодавства, визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості. Місцевий суд врахував обставини, що мають значення для визначення розміру аліментів.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач у зв'язку з хворобою не працює, потребує лікування та несе витрати на купівлю ліків, колегія суддів зазначає таке.
Судом першої інстанції враховано стан здоров'я відповідача і долучені докази з цього приводу. Відповідно, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі по 4500 грн. щомісячно частково, стягнуто з відповідача аліменти в розмірі по 3500 грн. щомісячно.
Що стосується витрат відповідача на купівлю ліків, то на підтвердження таких ним не надано жодних доказів.
Також відповідач не надав доказів того, що він не працює, не може працювати за станом здоров'я, не надав доказів отриманих ним доходів і їх розміру, наявності в нього інших утриманців.
А визначений судом розмір аліментів сприятиме мінімальному забезпеченню потреб дитини у речах першої необхідності, зокрема в достатньому харчуванні, одязі, засобах гігієни, медичному обслуговувані, освітніх матеріалах, здоровому відпочинку та безпечному житловому середовищі.
Крім того, розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, відтак відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції зазначив, що відповідач є фізично здоровою людиною, то відсутні правові підстави для скасування оскарженого рішення із зазначених формальних підстав.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. Тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузів Людмили Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 22 липня 2025 року.