Провадження № 33/803/1842/25 Справа № 229/8978/24 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
22 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Морозова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-
Згідно постанови, 17.12.2024 року о 08 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 в м. Дружківка, вул. Машинобудівників, 56, керував транспортним засобом Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Морозов В.Ю. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд допустив спрощений підхід при розгляді справи, не досконало дослідив матеріали та не взяв до уваги грубі порушення працівників поліції під час їх складання, що призвело до безпідставного застосування стягнення. Зазначає, що ОСОБА_1 з інкримінованим йому правопорушенням він не згоден, свою вину не визнає та вважає, що адміністративний матеріал складений відносно нього не відповідає вимогам законодавства, порушує його право на повний, об'єктивний та неупереджений розгляд справи. Суд не взяв до уваги здійснення на ОСОБА_1 психологічного тиску. Вказує на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зазначає, що письмові пояснення свідків не повинні братися до уваги, оскільки надані не під присягою. Зауважує, що працівники поліції не пояснили ОСОБА_1 причину зупинки, не роз'яснювали його права та порядок проходження огляду. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній повний відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо події, яка сталася, а в протоколі не зазначені дані (модель, серія, номер) засобу відеофіксації. Вказує, що в матеріалах справи відсутні відеодокази наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння, його поведінка була адекватна та така, що відповідає обстановці. Наголошує, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та у нього не вилучали водійське посвідчення.
ОСОБА_1 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі з підстав проходження військової служби у лавах Збройних Сил України.
Перевіривши доводи на обґрунтування клопотання про зупинення провадження, вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено законодавцем в ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
Так, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Крім того, апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга подана захисником Калини В.А., а сам Калина В.А. подав клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції за участю його захисника.
Таким чином, процесуальних порушень, зокрема порушення права на захист та права на доступ до правосуддя, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи, що інтереси ОСОБА_1 в апеляційному суді представляє захисник Морозов В.Ю., приходжу до висновку, що в даному випадку справу можливо розглянути за відсутності ОСОБА_1 , без порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права на захист та доступ до правосуддя.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 198333 від 17 грудня 2024 року, згідно якого 17 грудня 2024 року об 08:50:00 у м. Дружківка Донецької області по вул. Машинобудівників, 56 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та огляду в медзакладі з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з якими 17.12.2024 року їх було запрошено співробітниками поліції у якості понятих і у їх присутності ОСОБА_1 відмовився від продуття газоаналізатору Драгер та проходження медогляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт підтвердження ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1 , факт відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі, а також факт розуміння ОСОБА_1 наслідків такої відмови.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Рапортом працівника поліції від 17.12.2024 року, згідно якого 17 грудня 2024 року у м. Дружківка по вул. Машинобудівників, 56 зупинений транспортний засіб Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування від водія було чутно різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від продуття газоаналізатора Драгер та огляду в медзакладі на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився в присутності свідків. Складено протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Стосовно доводів апеляційної скарги про неповноту відеозапису, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На відеозапису відображено, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я.
Твердження захисника про недопустимість в якості доказу відеозапису, у зв'язку із тим, що він не містить серії відеокамери, дати її виробництва та назви камери, на яку він здійснювався, а також відсутнє джерело його походження, на увагу не заслуговують, оскільки норми КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, які є додатком до протоколу.
Доводи апеляційної скарги про не роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, який містить власноручний підпис ОСОБА_1 та долученим до протоколу відеозаписом.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість взяття до уваги письмових пояснень свідків, оскільки вони не надали свої свідчення під присягою, апеляційний суд зазначає, що письмові пояснення свідків та факт відмови ОСОБА_1 у присутності цих свідків, який зафіксований на відеозаписі, узгоджуються між собою, а тому у суду не виникає сумнівів щодо їх правдивості. Крім того, відсутні ймовірні причини обмови правопорушника з боку свідків у своїх поясненнях.
Доводи апеляційної скарги про здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 безпідставні та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння на увагу не заслуговують, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.
Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив його про те, що від нього чутно запах алкоголю та запропонував пройти огляд для визначення стану сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та про невилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. залишити без задоволення.
Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя