31 серпня 2006 р.
№ 9/433пд
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого
Першикова Є.В.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Костенко Т.Ф.,
розглянула
касаційну скаргу
комунального підприємства “Жилкомгосп» (далі Підприємство)
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду
від
04.05.06
у справі
№ 9/433пд
господарського суду
Донецької області
за позовом
комунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик» Горлівської міської ради (далі КП “Вуглик»)
до
Підприємства
по
переддоговірному спору.
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
не з'явилися;
- відповідача:
не з'явилися.
Ухвалою від 21.06.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.04.04, касаційна скарга Підприємства № 312 від 29.05.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 13.07.06. Вказаною ухвалою КП "Вуглик" було зобов'язано надати відзив на касаційну скаргу Підприємства через канцелярію Вищого господарського суду України до початку розгляду справи по суті.
Оскільки на час розгляду справи у судовому засіданні 13.07.06 вимоги ухвали суду у вказаній частині виконані не були, відзив на касаційну скаргу КП "Вуглик" до суду надано не було, а представники сторін у судове засідання не з'явилися, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про можливість відкладення розгляду справи, про що представників сторін було повідомлено відповідною ухвалою суду від 13.07.06
Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
У зв'язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, розпорядженням від 28.08.06 заступника голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 9/433пд господарського суду Донецької області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 31.08.06 колегією суддів у постійному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Жаботина Г.В., Костенко Т.Ф.
У судове засідання 31.08.06 сторони по справі не з'явилися, у зв'язку з чим касаційна скарга Підприємства розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам у справі в установленому законом порядку.
Рішенням від 14.03.06 господарського суду Донецької області (суддя Марченко О.А.) позовні вимоги КП "Вуглик" задоволено частково.
Затверджено п. 5.2. договору № 1 від 01.10.05 на забезпечення житлового фонду тепловою енергією в наступній редакції: "Сторони несуть відповідальність за порушення зобов'язань, встановлених договором або законодавством".
Днем укладення договору № 1 від 01.10.05 на забезпечення житлового фонду тепловою енергією визначено день набрання чинності рішення господарського суду.
З Підприємства на користь КП "Вуглик" стягнуто витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59,00 грн.
При винесенні рішення місцевий суд прийшов до висновку про можливість прийняття спірного пункту договору в редакції, зазначеній типовим договором до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05 (далі Правила).
Постановою від 04.05.06 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Акулової Н.В., суддів -Гези Т.Д., М'ясищева А.М.) рішення від 14.03.06 господарського суду Донецької області залишено без змін, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд обґрунтовано виклав пункт 5.2 договору в редакції, яка зазначена в типовому договорі до Правил.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 04.05.06 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 14.03.06 господарського суду Донецької області скасувати, та прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржені судові рішення винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 91, 227 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 8, 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги вийшов за межі позовних вимог, оскільки затвердив власну редакцію оскарженого пункту договору, при цьому суд не звернув уваги на те, що КП "Вуглик" просило визнати пункт спірного договору у власній редакції та не заявляв клопотання про зміну предмету позову.
Крім того, скаржник не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що Підприємство не довело суду, що воно займається виробництвом теплової енергії, а тому вважає, що судами при вирішенні спору не було враховано тієї обставини, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у КП "Вуглик" відсутня ліцензія на здійснення технічного обслуговування систем опалення.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу від КП "Вуглик" не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, КП "Вуглик" на адресу Підприємства було направлено договір № 1 від 01.10.05 про забезпечення житлового фонду тепловою енергією (далі Договір). Вказаний договір листом № 658 від 17.10.05 Підприємство повернуло КП "Вуглик" з протоколом розбіжностей.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що 08.11.05 сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей відповідно до якого п. 1.2, 2.3 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.8, (в редакції протоколу розбіжностей) прийняті в редакції КП "Вуглик", щодо п.п. 3.10, 5.2, 5.5 сторони до згоди не дійшли, домовившись про передачу спору на розгляд господарського суду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи в судовому порядку КП "Вуглик" погодилося з редакцією Підприємства, визначеною протоколом узгодження розбіжностей до Договору щодо пунктів 3.10 та 5.5 цього Договору, та звернулося до суду з заявою в якій просило прийняти п. 5.2 Договору в своїй редакції.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що пункт 5.2. Договору передбачає, що при невиконання договірних зобов'язань сторони несуть матеріальну відповідальність, а саме Підприємство відшкодовує КП "Вуглик" шкоду, понесену непоставкою теплової енергії з вини Підприємства в розмірі перерахунку за недопоставку теплової енергії споживачам. Водночас, Підприємство просило п.5.2 викласти в редакції, що воно несе матеріальну відповідальність по втраті теплової енергії води із-за витоків на усерединіквартирних системах опалення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, КП "Вуглик" посилалось на Правила, згідно яких балансоутримувач повинен утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень кількісних і якісних показників надання послуг у строки, встановлені згідно із законодавством. При цьому, КП "Вуглик" наголошувало на існування договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 06.11.01, який було укладено між Підприємством та власником житлового фонду -міською радою м.Горлівки, яким при виконанні зазначеного договору передбачена аналогічна вимога до КП "Жилкомгосп".
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що загальний порядок укладання господарських договорів встановлено ст. 181 Господарського кодексу України.
За змістом ст. 187 Господарського кодексу України переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Аналогічна правова норма містить у ч. 2 ст. 649 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір -умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір.
З правового аналізу зазначеної правової норми вбачається, що у спорі про укладення чи зміну договору в резолютивній частині рішення вказується рішення суду з кожної спірної умови договору. У випадку, коли йдеться про врегулювання розбіжностей при укладенні договору, тобто тоді, коли договір підписано сторонами з протоколом розбіжностей, які залишилися неврегульованими в досудовому порядку, резолютивна частина рішення повинна містити кожну спірну умову, на яких сторони зобов'язані укласти договір.
З юридичного аналізу оскаржених рішень попередніх судових інстанцій вбачається, що їх зміст повністю відповідає зазначеним правовим положенням, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу комунального підприємства “Жилкомгосп» № 312 від 29.05.06 залишити без задоволення.
Постанову від 04.05.06 Донецького апеляційного господарського суду по справі № 9/433пд господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Жаботина
Т.Костенко