Справа № 303/4095/25
2/303/1455/25
22 липня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей. Позовні вимоги обґрунтовує тим, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2017 року з відповідача на її користь стягнено аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1100,00 грн., починаючи з 31.05.2017 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення набуло законної сили 18.07.2017 року. Позивач зазначає, що аліменти у розмірі по 1100,00 грн. на дитину є недостатніми для задоволення навіть елементарних потреб дітей. Також у неї у 2021 році народилася донька в новому шлюбі. На підставі вищезазначеного позивач просить суд змінити розмір стягуваних аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 5000,00 грн. на кожну дитину щомісячно починаючи від дня набрання законної сили рішення суду та до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 25.06.2025 року постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначене на 22.07.2025 року.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає частково, погоджується сплачувати аліменти в розмірі по 3500,00 грн. на кожну дитину. Зазначає, що сплачувати по 5000,00 грн. не має змоги, оскільки від нового шлюбу має на утриманні ще двох дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 04.08.2010 року) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 19.03.2013 року).
Також встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2017 року з відповідача на користь позивача стягнено аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1100,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 31.05.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню у справі, яка розглядається, оскільки мають преюдиційне значення.
Судом також встановлено, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на цей час проживають з позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з реєстру територіальної громади.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Так, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
При цьому слід відзначити, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13).
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, зокрема те, що право на визначення підстави позову є виключеним правом позивача (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), а у взаємозв'язку із установленим статтею 12 цього Кодексу принципом змагальності сторін на позивача покладається обов'язок доведення визначеної ним підстави позову.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 визначила підставою її позову недостатність аліментів, що стягуються за судовим рішенням, а також зміна її сімейного стану.
Так, судом встановлено, що на цей час позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 22.05.2020 року), у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 19.01.2021 року). Відтак у позивача змінилися обставини з часу ухвалення судом рішення від 07.07.2017 року, що безумовно свідчить про зміну сімейного стану позивача.
В свою чергу судом також встановлено, що на цей час відповідач також перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 24.06.2017 року) та у шлюбі у них народилися діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 11.07.2017 року) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 01.08. 2018 року). Відтак у відповідача також змінилися обставини з часу ухвалення судом рішення від 07.07.2017 року, що безумовно свідчить про зміну його сімейного стану.
Слід відзначити, що розвиток дитини має забезпечуватись не лише за рахунок аліментних платежів, а і за рахунок доходів іншого з батьків.
Ураховуючи наведені вище обставини у сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду знайшли підтвердження доводи позову про наявність правових підстав для збільшення розміру аліментів. Разом з тим, позивачем в силу свого процесуального обов'язку не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для збільшення розміру аліментів саме в заявленому розмірі.
Таким чином, при визначенні аліментів у новому розмірі суд враховує обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, доказів про погіршення яких після ухвалення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області рішення від 07.07.2017 року не встановлено, а також відсутність зі сторони позивача достатніх доказів для стягнення аліментів саме в заявленому розмірі в контексті ст. 192 СК України, а тому з урахуванням вимог ст. 182 СК України, за умов розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 3500,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Суд, ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 180-184, 192 СК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2017 року (справа № 303/3019/17) та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі по 3500,00 (три тисячі п'ятсот) гривень, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 гривень судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 )
Суддя А.М.Заболотний