адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
22.07.2025 Справа № 917/724/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В. розглянувши справу № 917/724/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФЛЕКСІН УКРАЇНА", вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36029
про стягнення 192 704,02 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
встановив:
До Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФЛЕКСІН УКРАЇНА" з позовом до Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 192 704,02 грн заборгованості за договором поставки № ПТМ-034/2020 від 26.03.2020 року, з якої 126 144,00 грн - основна заборгованість, 5 018,11 грн - 3% річних, 18 959,66 грн - інфляційні втрати, 46 582,25 грн - пеня (вх. № 750/25).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує свого обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару за умовами договору № ПТМ-034/2020 від 26.03.2020 року.
11.04.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 4873), в якому зазначено, що при подачі позовної заяви засобами "Електронного суду" стався технічний збій, в результаті якого в матеріалах справи відсутні докази направлення позовної заяви із додатками відповідачу. З огляду на вищезазначене позивач просив долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви із додатками відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.04.2025 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/724/25, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив сторонам строки для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до довідок Господарського суду Полтавської області про доставку електронних листів копії ухвали суду від 15.04.2025 року доставлено до електронних кабінетів сторін 15.04.2025 року об 11:14 год. (а. с. 90 - 92).
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 15.04.2025 року є 15.04.2025 року.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Суд звертає увагу, що з 16.06.2025 року по 18.07.2025 року включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФЛЕКСІН УКРАЇНА" (далі - постачальник, позивач) та Приватне акціонерне товариство “Полтавський турбомеханічний завод» (далі - покупець, відповідач) уклали договір поставки № ПТМ-034/2020 від 26.03.2020 року (далі - договір, а. с. 5 - 9).
На умовах в порядку та строки, визначені цим договором, постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору поставляти й передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно (далі - товар), перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями, які з моменту підписання сторонами й проставляння печаток сторін (при наявності), є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації повинні мати посилання на цей договір (1.1 договору).
Загальна сума договору визначається сумарною вартістю товару, згідно підписаних сторонами Специфікацій. Ціна товару, що поставляється покупцю є договірною і вказується для кожної позиції в Специфікаціях.
Вартість товару погоджена сторонами в Специфікації включає вартість пакування, маркування та транспортування, згідно умов поставки передбачених договором.
Орієнтовна загальна сума договору становить 999 000 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч) грн з ПДВ (п. 2.1 договору).
Оплата партії товару, передбаченої конкретною Специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та строки визначені такою Специфікацією (п. 2.2 договору).
Оплата партії товару здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, оформленого у відповідності з п. 3.3. даного договору (п. 2.3 договору).
Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 2.3 договору) .
Поставка партії товару, передбаченої конкретною Специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та строки визначені такою Специфікацією (п. 3.1 договору).
Рахунок-фактура повинен містити номер та дату договору, номер та дату Специфікації (п. 3.3 договору).
У разі відсутності в рахунку-фактурі необхідної для оплати інформації, в тому числі інформації, визначеної п. 3.3. даного договору покупець має право не приймати такий документ до оплати та повернути рахунок-фактуру постачальнику для виправлення помилок або його заміни. Дата отримання належно оформленого рахунку-фактури, з урахуванням усіх, зазначених у п. 3.3, вимог покупця буде вважатись датою отримання скоригованого рахунку-фактури (п. 3.4 договору).
Право власності, а також ризики випадкового ушкодження або знищення товару переходять від постачальника покупцеві в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця у вищезазначеному пункті поставки.
Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення товару, є дата, зазначена представником покупця на товаросупроводжувальних документах (видаткова, товаротранспортна (залізнична) накладна) (п. 3.5 договору).
Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця у вищезазначеному пункті поставки за умови точної відповідності поставленого товару договору та відповідній специфікації по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання постачальником супроводжувальних документів, зазначених в п. 3.3. договору (п. 3.6 договору).
Приймання товару здійснюється комісією покупця на підставі фактичних даних щодо якості й кількості відповіднодо звичаїв ділового обороту. Під звичаями ділового обороту сторони розуміють перевірку дотримання постачальником умов цього договору відносно кількості, асортименту якості комплектності, тари й/(або) пакування товару відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 г. № П-6 (зі змінами й доповненнями) і "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 г. (п. 4.1 договору).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору, але в будь-якому випадку сторони обмежені строками позовної давності відповідно до законодавства України (п. 6.2 договору).
В разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в момент прострочення, за кожен день прострочення оплати (п. 6.3 договору).
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 126 144,00 грн (з ПДВ), що підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № 713 від 07.12.2023 року та рахунком на оплату №651 від 07.12.2023 року (а. с. 10, 11).
Відповідно до наданого рахунку оплата товару здійснюється протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною.
04.09.2024 року позивач звернувся до відповідач з вимогою про погашення заборгованості (вих. №03/09 від 03.09.2024 року, а. с. 12). В якості доказу направлення вказаної вимоги надано опис вкладення до цінного листа, накладну №6900121305855 від 04.09.2024 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 04.09.2024 року (а. с. 12 зворот, 13).
Також, 08.10.2024 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості (вих. № 01/08/2024/ПТМЗ), в якості доказів направлення якої надано опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №690012134624 від 08.10.2024 року (а. с. 14 зворот, 15).
Однак ПрАТ "Полтавський турбомеханічний завод" на вимоги не відреагував, заборгованість не погасив.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати товару, позивач на підставі п. 6.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 46 582,25 грн, 3% річних на суму 5 018,11 грн та інфляційні втрати на суму 18 959,66 грн.
Отже, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 126 144,00 грн основного боргу, 46 582,25 грн пені, 5 018,11 грн 3% річних та 18 959,66 грн інфляційних втрат.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 126 144,00 грн (з ПДВ). Дана обставина підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 713 від 07.12.2023 року (а. с.10).
Позивач у позові вказує, що відповідач не оплатив отриманий товар на суму 126 144,00 грн, внаслідок чого за ним рахується вказана заборгованість.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього складає 126 144,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 126 144,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з оплати товару, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у загальному розмірі 18 959,66 грн та 3 % річних у загальному розмірі 5 018,11 грн.
Як вбачається з матеріалів справи оплата товару мала бути здійснена протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару.
Отже, у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з оплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати по сумі прострочення 126 144,00 грн (видаткова накладна № 651 від 07.12.2023 року) за період з грудня 2023 року по лютий 20245 року - 18 959,66 грн та 3% річних за період з 11.12.2023 року по 08.04.2025 року - 5 018,11 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат у розмірі 18 959,66 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних, суд звертає увагу на наступне.
При нарахуванні 3% річних за період з 11.12.2023 року по 08.04.2025 року на суму 5 018,11 грн позивачем не вірно визначено початок перебігу строку прострочення, а саме без врахування положень ст. 253 ЦК України.
Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи оплата товару мала бути здійснена протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару.
З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість - з 11.12.2023 року, однак оскільки третій календарний день з моменту поставки товару припадає на неділю (вихідний день), відповідно днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а початком прострочення - 12.12.2023 року.
Таким чином, позивачем невірно вказано дату початку нарахувань 3% річних на заборгованість у розмірі 126 144,00 грн, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 5 007,74 грн 3 % річних за період з 12.12.2023 року по 08.04.2025 року. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних (10,37 грн) суд відмовляє.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
В разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в момент прострочення, за кожен день прострочення оплати (п. 6.3 договору).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 3% річних.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, то він був зроблений без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 18 317,28 грн пені за період з 12.12.2023 року по 11.06.2024 року. В іншій частині вимог про стягнення пені (28 264,97 грн) суд відмовляє.
Таким чином, всього підлягають до стягнення з відповідача:
- пеня у загальному розмірі 18 317,28 грн;
- інфляційні втрати у загальному розмірі 18 959,66 грн,
- 3 % річних у загальному розмірі 5 007,74 грн.
Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 10,37 грн 3% річних та 28 264,97 грн пені у суду відсутні.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 126 144,00 грн основного боргу, 18 317,28 грн пені, 5 007,74 грн 3% річних та 18 959,66 грн інфляційних втрат обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.
В іншій частині стягнення 3% річних (10,37 грн) та пені (28 264,97 грн) позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Як зазначено у частинах 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно якого поніс 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до справи долучені ордер серія АР №1228310 від 08.10.2024 року, договір №08/10/2024-1 про надання правничої допомоги від 08.10.2024 року (а. с. 24, 25, далі - договір №08/10/2024-1) з додатком №1 до договору №08/10/2024-1 про надання правничої допомоги від 08.10.2024 року (а. с. 26), укладений між позивачем та Фізичною-особою підприємцем адвокатом Шибеко Д. В. (далі - адвокат, виконавець).
За умовами п. 1 договору №08/10/2024-1 виконавець зобов'язується здійснити представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Безпосередній зміст правничої допомоги виконавця за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується - доручення, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представити) клієнта в Господарському суді та/або Постійно діючому Третейському суді при Федерації роботодавців України з питань стягнення з АТ "Полтавський турбомеханічний завод" (код ЄДРПОУ 00110792, юридична адреса: 36029, місто Полтава, вулиця Зіньківська, буд. 6) (надалі іменується - боржник) на користь клієнта заборгованості, штрафних санкцій та пені за Договором поставки № ПТМ-034/2020 від 26 березня 2020 року, укладеного між клієнтом та боржником.
За надання виконавчем правничої допомоги за цим договором, що вказана в пункті 1 Договору, клієнт зобов'язаний виплатити виконавцю винагороду та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору (п. 3 договору №08/10/2024-1).
Відповідно до додатку №1 до договору №08/10/2024-1 (а. с. 26) сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання виконавцем правничої допомоги, вказаної в договорі і визначеної дорученням, у розмірі 40 000,00 грн. Детальний опис робіт (послуг) виконавця при наданні правничої допомоги за договором:
1. Попереднє опрацювання матеріалів та опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини;
2. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання;
3. Підготовка процесуальних документів по суті справи (позовної заяви тощо); участь у судових засіданнях.
Вказані витрати на представництво адвоката в суді є пов'язаними з розглядом справи. Матеріалами справи підтверджується дії адвоката щодо підготовки та подачі позовної заяви у цій справі.
Положеннями ч. 6 ст. 126 ГПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення вказаних витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подав. Також відповідач не заявляв суду про неспіврозмірність вказаних витрат.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом даної справи; їх розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю даної справи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, вимога позивача про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу по справі № 917/724/25 підлягає частковому задоволенню в розмірі 34 961,11 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Квитанцією про сплату №3089-1775-3535-8621 від 08.04.2025 року на суму 3 028,00 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 4).
Випискою від 09.04.2025 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 41).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (більше на 605,60 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Також, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог .
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 2 117,25 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36029, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ФЛЕКСІН УКРАЇНА" (вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38839272) 126 144,00 грн основного боргу, 18 317,28 грн пені, 5 007,74 грн 3% річних, 18 959,66 інфляційних нарахувань, 2 117,25 грн витрат по сплаті судового збору та 34 961,11 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 22.07.2025 року (після виходу судді з відпустки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О. М. Тимощенко