адреса юридична: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 , E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 , https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ НОМЕР_2
22.07.2025 Справа № 917/690/25
ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі судді ОСОБА_1 , секретар судового засіданні ОСОБА_2 , розглянувши справу № 917/690/25
за позовною заявою Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", адреса для листування: АДРЕСА_3
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", АДРЕСА_4
про стягнення 532 728,70 грн заборгованості
Без виклику учасників справи
До Господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " про стягнення 532 728,70 грн заборгованості за кредитним договором №20.57.0000000516 від 31.05.2024 року, з якої 448 146,78 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 581,92 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 18 000,00 грн загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штраф (фіксована складова), 25 000,00 грн штраф (змінна складова), 10 000,00 грн пеня.
Ухвалою від 07.04.2025 року суд залишив позовну заяву Акціонерне товариство " ІНФОРМАЦІЯ_3 " без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача зі сплати комісійної винагороди, процентів за користування кредитом, пені та штрафу (змінна складова) із зазначенням періодів нарахування; сум нарахованих і сплачених процентів та винагороди, із яких було вирахувано суму заборгованості по процентах та комісійної винагороди, що заявлені у позові.
10.04.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 4783, документ сформований в системі "Електронний суд" 09.04.2025 року), в якій зазначено, що наданий розрахунок містить повну фінансову інформацію, передбачену п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України і є належним доказом для перевірки правильності нарахування позовних вимог. До заяви додано розрахунок заборгованості за спірним договором станом на 25.03.2025 року.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.04.2025 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/690/25, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив сторонам строки для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Станом на дату подачі позову та постановлення ухвали від 15.04.2025 року відповідач не виконав обов'язок щодо реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у судових справах, що передбачено ст. 6 ГПК України.
Відповідно до довідки №11255643 від 22.05.2025 року ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " зареєструвало електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС лише 16.05.2025 року.
Копія ухвали від 15.04.2025 року, яка направлялася на офіційну адресу місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_4 , повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (дата відмітки АТ " ІНФОРМАЦІЯ_6 " - 02.05.2025 року).
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Пунктом 81 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім'ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв'язку.
Згідно з п. 104 Правил у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв'язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.
У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22 викладено висновок, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21 тощо.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
Верховний Суд зауважує, що неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 15.04.2025 року є 02.05.2025 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
З інформації на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала ІНФОРМАЦІЯ_8 від 15.04.2025 року у справі № 917/690/25 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, до неї надано загальний доступ 16.04.2025 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 а отже відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Отже, суд вчинив всі дії, передбачені ГПК України, для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.
16.05.2025 року до суду від представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи №917/690/25 (вх. № 6566).
20.05.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх. № 6721) про:
- перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання;
- (поновлення) продовження строку на подання відзиву на 15 днів.
В обґрунтування вказаних клопотань відповідач вказав, що жодних документів по даній справі підприємство не отримувало, оскільки змінило поштову адресу та адресу місця перебування - АДРЕСА_5 . 16.05.2025 року було укладено з адвокатом угоду про надання правничої допомоги і лише після звернення до суду було надано доступ до справи. Відповідач частково визнає заявлені вимоги, оскільки позивачем не зараховані сплачені платежі та не враховано строк виконання договору, не конкретизовано - за порушення саме якого грошового зобов'язання застосовано штраф та за який період прострочення. Також відповідач розглядає питання подачі клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою від 26.05.2025 року суд залишив без розгляду клопотання ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання; відмовив у задоволенні клопотання ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву та відмовив в задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов.
Зазначену ухвалу від 26.05.2025 року відповідач отримав 26.05.2025 року о 11 год. 14 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (міститься в матеріалах справи).
Отже, відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті спору до суду не надійшли.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд звертає увагу, що з 16.06.2025 року по 18.07.2025 року включно суддя ОСОБА_1 перебувала у відпустці. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (далі по тексту - AT " ІНФОРМАЦІЯ_10 ", Банк, Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (далі - Позичальник, Відповідач) був укладений кредитний договір №20.57.0000000516 від 31.05.2024 (далі - договір, а. с. 7-13).
Істотні умови кредитування визначені в розділі А Кредитного договору:
- вид кредиту - строковий кредит (п. А1 Договору);
- ліміт цього договору: у розмірі 500 000,00 грн - на поповнення обігових коштів (п. А2 Договору);
- термін повернення кредиту 28 травня 2027 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежу (додаток №1 Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.
Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)*кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 28 травня 2027 (п.А.3 кредитного договору).
- у пункті А4 Договору зазначено рахунок для обслуговування кредиту UA143077700000029096313922482 (в гривнях), отримувач: AT " ІНФОРМАЦІЯ_11 ", МФО НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ/ код ІПН НОМЕР_4 ;
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (п. А6 Договору);
- згідно з п.А.7 у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням;
- нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та Процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").
Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А.8 Договору);
- позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну Дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту (п. А10 Договору).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеною у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору (п. 1.2 Договору).
Зобов'язання позичальника визначені у п. 2.2 Договору, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Відповідно до п. 2.3.2 договору, при настанні будь-якої з наступних подій : порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т. ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, с плати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно ст. 212 , 611, 651 ЦК України, за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили,у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим кредитом.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (п.4.1 кредитного договору).
Пунктом 5.8. Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В п. 6.1 Кредитного договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання шляхом накладення електронного підпису усіма його сторонами в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Цей Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 6.2 Договору).
Умовами п. 6.3 Кредитного договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Позивач та Відповідач підписали додаток № 1 до Договору "Графік погашення" (а. с. 13 зворот - 14), де визначені дати повернення частини кредиту та сплати процентів у період 30.06.2024 - 28.05.2027, а також вказані суми відповідних платежів.
Як свідчать надані до справи докази, на виконання умов Кредитного договору Банк 31.05.2024 року перерахував на поточний рахунок Позичальника (відповідача) грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн як видача кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № TR.37202948.119228.64999 від 31.05.2024 року (а. с. 20).
Позивача у позові вказує, що станом на 25.03.2025 року заборгованість відповідача за цим кредитним договором становить 532 728,70 грн, яка складається з:
- 448 146,78 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту),
- 30 581,92 грн загальний залишок заборгованості за процентами,
- 18 000,00 грн загальний залишок заборгованості за винагородою,
- 10 000,00 грн - пеня;
- 1000,00 грн штраф (фіксована складова),
- 25 000,00 грн штраф (змінна складова).
18.03.2025 року позивач направив на адресу відповідача вимогу погасити банку всю заборгованість за наявним кредитом до 23.03.2025 року (а. с. 15), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною №4902500139550 від 18.03.2025 року та фіскальним чеком від 18.03.2025 року (а. с. 16, 17).
Позивач у позові вказує, що відповідач вказані суми не сплатив. Це стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (ладі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.За своєю правовою природою договір №3134606614-КД-1 від 14.12.2021 року є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст.1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 Цивільного кодексу України закріплено: якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»).
Кредитний договір №20.57.0000000516 від 31.05.2024 року підписаний кваліфікованими електронними підписами сторін.
Відповідачем не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору №20.57.0000000516 від 31.05.2024 року шляхом накладення сторонами своїх електронних кваліфікованих підписів.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, та відсутності заперечень відповідача щодо укладення кредитного договору, суд дійшов висновку, що Кредитний договір №20.57.0000000516 від 31.05.2024 року є підписаним належним чином та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони уклали кредитний договір №20.57.0000000516 від 31.05.2024 року, на виконання зобов'язань за яким Банк 31.05.2025 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти кредиту у розмірі 500 000,00 грн.
З 31.05.2024 року відповідач користувався кредитними коштами, проте суму кредиту повернув не у повному обсязі, що підтверджується випискою банку з рахунку за період 31.05.2024 - 25.03.2025 (а. с. 18, 19).
В постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у № 554/4300/16-ц викладено правовий висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Станом на 25.03.2025 року заборгованість відповідача за цим кредитним договором складається з 448 146,78 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (детальний розрахунок позивача міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2.3.2 договору, при настанні будь-якої з наступних подій : порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т. ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, с плати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно ст. 212 , 611, 651 ЦК України, за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили,у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим кредитом.
У вимозі від 16.03.2025 року позивач відповідно до вимог п. 2.3.2 договору просив погасити банку всю поточну заборгованість за наявним кредитом до 23.03.2025 року (а. с. 15).
Судом встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок у відповідача виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 448 146,78 грн за період з 31.05.2024 по 01.03.2025.
Відповідач позовні вимоги не спростував та доказів протилежного в порядку встановленому ГПК України суду не надав.
Отже, перевіривши розрахунок тіла кредиту, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовна вимога в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 448 146,78 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 про те, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
У розділі А3 Кредитного договору вказано термін повернення кредиту 28 травня 2027 року. Така ж кінцева дата повернення кредиту зазначена у Графіку платежу (додаток №1 Договору).
Суд дійшов висновку про наявність у позивача права нараховувати проценти та винагороду до 01.03.2025 року включно, оскільки у вимозі від 16.03.2025 року позивач вказав дату повернення суми кредиту у повному обсязі - 23.03.2025 року.
ІНФОРМАЦІЯ_12 , здійснивши розрахунок процентів та винагороди у строк до 01.03.2025 року (вказаний у розрахунку заборгованості), дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення з відповідача на користь АТ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " заборгованості за процентами у розмірі 30 581,00 грн та заборгованості за винагородою у розмірі 18 000,00 грн.
Відповідно до ст.13, 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 3, ч.4 ст. 74 ГПК).
У ч. 1 ст. 79 ГПК України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Доказів в спростування викладеного, доказів своєчасного повернення кредитних коштів, сплати боргу з процентів, контрозрахунку чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 448 146,78 грн - заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами у розмірі 30 581,92 грн та заборгованості за винагородою у розмірі 18 000,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З посиланням на умови п. А7 та п. 5.8 кредитного договору АТ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " також заявив вимоги про стягнення 10 000,00 грн пені, 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 25 000,00 грн штрафу (змінна складова).
Відповідно до п. А7 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
За умовами п. 5.8 договору у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок + 5 (п'ять) % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Проте позивач не врахував наступних положень законодавства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:
"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. На сьогодні режим воєнного стану був продовжений та триває.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 10 000,00 грн, штрафу у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та штрафу у розмірі 25 000,00 грн (змінна складова). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів суд відмовляє.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення заявлених Акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_3 " до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача 448 146,78 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 581,92 грн загального залишку заборгованості за процентами, 18 000,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою. В іншій частині позову необхідно відмовити.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) 448 146,78 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 581,92 грн загального залишку заборгованості за процентами, 18 000,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою, 7 450,93 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення складено та підписано 22.07.2025 року (після виходу судді з відпустки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя ОСОБА_1