24 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1415/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Гавловська Ю.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Жирок Марини Миколаївни до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною,-
Фізична особа-підприємець Жирок Марина Миколаївна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 12.06.2014 р. № 10421 в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви, умовами якої передбачено поновлення строку дії договору оренди на 5 років до 25.10.2029 р. на тих самих умовах.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.
Договором купівлі-продажу права оренди від 09.06.2010 р. підтверджено право продажу оренди земельної ділянки ФОП Мусалік Марині Анатоліївні строком на 10 років, загальною площею 18 м.кв. за адресою: м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської, кадастровий номер: 4810137200:08:020:0014 з цільовим призначенням: для обслуговування та розміщення торгівельного павільйону. Відповідно, 11.10.2010 між сторонами укладено договір оренди землі № 7886, який зареєстровано 28.10.2010 р. Факт передачі земельної ділянки в оренду узгоджено актом приймання-передачі від 28.10.10 р, який підписано сторонами.
Як вказує позивач у позові, рішенням сесії Миколаївської міської ради № 39/56 від 25.04.2014 р. за ФОП Мусалік М.А. припинено право користування земельною ділянкою площею 18 кв.м по вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської та договір оренди землі № 7886 від 28.10.10 р. розірвано. Даним рішенням передано в оренду ФОП Жирок Марині Миколаївні строком на 6 місяців з дати прийняття рішення земельну ділянку площею 18 кв.м. для обслуговування торгівельного павільйону по вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської. На підставі вищезазначеного рішення 12.06.2014 р. з ФОП Жирок Мариною Миколаївною укладено договір оренди землі № 10421. Відповідно до укладеного договору узгоджено та скріплено підписами акт приймання-передачі земельної ділянки.
Позивач зазначає, що після закінчення терміну договору оренди землі та на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.11.14 за № 44/43 між Миколаївською міською радою та позивачем 23.12.2014 р. укладено договір про зміни № 316-14 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 12.06.14 р. за № 10421. Як вказує позивач, право оренди землі за ним зареєстровано в ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію речового права 25.12.2014 р. За умовами договору про зміни, а саме п. 1.2. строк договору визначено до 25.10.2019 р. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 місяців до спливу строку оренди землі.
Як вказує позивач у позові, на підставі заяви ФОП Жирок М.М. щодо поновлення договору оренди землі з наданням проекту додаткової угоди, Миколаївська міська рада погодила продовження договору оренди землі № 10421 від 12.06.2014 р., про що свідчить підписання уповноваженою особою Миколаївської міської ради додаткової угоди № 13/У-20 від 23.01.2020 р. Додаткова угода зареєстрована в Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі вчинено відповідний запис. За умовами зазначеною додаткової угоди п.3.1 розділу 3 договору доповнено наступним: «договір поновлено на 5 (п'ять) років до 25.10.2024 р.» Інші умови договору не змінені.
Позивач зазначає, що маючи намір в подальшому використовувати орендовану земельну ділянку по вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської для обслуговування торгівельного павільйону, ФОП Жирок М.М. 09.04.2024 (навіть більше, ніж за 6 місяців) звернулася до Миколаївської міської ради з заявою про продовження договору оренди землі, надавши додаткову угоду. За узгодженими сторонами умовами договору оренди землі № 10421 від 12.06.2014 орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 3 місяці до спливу строку оренди землі. Відповідно за умовами узгодженого договору, орендарем здійснено завчасне звернення, не за 3, а навіть за 6 місяців до спливу строку, який зазначено в додатковій угоді від 23.01.2020 р.
Позивач вказує, що своєчасне звернення також підтверджується описом прийняття документів адміністратором Центру з надання адміністративних послуг № 19.04-06/3744/2024 від 09.04.2024 р. З переліку документів, зазначених в описі вбачається, що заявником було надано необхідний пакет документів, в тому числі додаткову угоду. В наданій орендодавцю додатковій угоді договору до оренди землі № 10421 від 12.06.2014 р. зазначено: «поновити термін дії договору оренди землі на 5 років, до 25.10.2029». Однак, на думку позивача, зазначене звернення щодо продовження оренди землі та додаткова угода залишені без реагування. У визначений законодавчо місячний термін, заява та додаткова угода не розглянуті. На даний час строк договору оренди землі по вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської закінчився 25.10.2024 р.
Позивач звертає увагу на ту обставину, що нею було здійснено звернення своєчасно, а саме більше ніж за 6 місяців до закінчення терміну дії договору оренди землі. На протязі 7 місяців Миколаївською міською радою не розглянуто звернення ФОП Жирок М.М. на черговій сесії міської ради, відповідно не укладено додаткову угоду, яка була надана при зверненні 09.04.2024 р., а термін дії договору оренди землі, що зазначено у додатковій угоді закінчився ще 25.10.2024 р. Як вказує позивач, вона завжди вчасно зверталася до Миколаївської міської ради щодо продовження терміну оренди землі, в свою чергу, після закінчення терміну договору оренди землі, Миколаївською міською радою, не прийнято рішення щодо продовження строку договору оренди чи про відмову в його продовженні. Вважаючи це мовчазною згодою та не зважаючи на відсутність продовження терміну договору оренди землі з боку Миколаївської міської ради, позивач вказує, що продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Тому вказує, що заборгованості перед міською радою немає. Зазначає, що зазначену земельну ділянку позивач використовує за її цільовим призначенням, яке прописане у договорі оренди землі.
За ствердженнями позивача, останнім виконані всі вимоги Миколаївської міської ради щодо розміщення торгового кіоску у відповідності до проекту, затвердженого управлінням архітектури та містобудування ММР. Зволікання орендодавця спонукало позивача до звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною. ФОП Жирок М.М. є користувачем (орендарем) вищезазначеної земельної ділянки вже понад 10 років. Після закінчення строку дії договору відкрито та публічно користується земельною ділянкою за відсутності заперечень орендодавця; завчасно звернувся до орендодавця про укладення додаткової угоди щодо продовження строку договору оренди. На думку позивача, з боку орендодавця наявне зволікання в укладенні зазначеної додаткової угоди.
Отже, як вказує позивач, станом на дату подання позовної заяви звернення позивача та проект додаткової угоди відповідачем не розглянуті, строк договору оренди землі від 12.06.2014 р. № 10421 закінчився 25.10.2024 р. Відтак, позивач стверджує, що відповідачем, в порушення норм Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України “Про оренду землі», Миколаївською міською радою не прийнято рішення щодо продовження строку договору оренди чи про відмову в його продовженні.
Також позивач просить стягнути з Миколаївської міської ради грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 р. вказану позовну заяву фізичної особи-підприємця Жирок Марини Миколаївни прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1415/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 12.12.2024р. о 14:00.
06.12.2024 р. від представника відповідача - Бублич Н.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15407/24), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступних обставин.
На підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2014 за № 39/56 з ФОП Жирок Мариною Миколаївною украдено договір оренди землі загальною площею 18 кв.м. по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської в Центральному районі для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону від 12.06.2014 №10421 (далі - Договір оренди землі №10421). Відповідно до п. 2.1. розділу 2 договору оренди землі № №10421 в оренду передається земельна ділянка площею 18 кв.м, без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810137200:08:020:0014). Згідно п. 3.1. розділу 3 договору оренди землі № 10421 договір діє до 25.10.2014. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди землі. 23.01.2020 укладено додаткову угоду № 13/У-20 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 12.06.2014 за № 10421. Додаткова угода зареєстрована у Миколаївській міській раді 12.06.2014 за №10421, про що у книзі реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі вчинено запис від 23.01.2020 за № 13/У-20, відповідно до якої договір поновлено на 5 (п'ять) років до 25.10.2024. Так, позивач вказує, що з урахуванням положень чинного законодавства орендар зобов'язаний був повідомити орендодавця про намір поновити договір на новий строк до 25.07.2024 та надати проект договору.
У відзиві вказує, що відповідно службової записки департаменту з надання адміністративних послуг від 29.11.2024 №52825/19.04.02/24-2 до департаменту 09.04.2024 надійшло звернення ФОП Жирок Марини Миколаївни стосовно видачі рішення Миколаївської міської ради про поновлення (продовження) договору оренди землі (договору оренди земельної ділянки, договору на право користування землею (в тому числі на умовах оренди) за адресою: вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольська в м. Миколаєві. Звернення зареєстровано за №19.04-06/3744/2024 адміністратором департаменту та 09.04.2024 разом з описом справи передано на розгляд управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради. Зазначає, що станом на 27.11.2024 інформація щодо розгляду даного звернення та видачі рішення Миколаївської міської ради в департаменті відсутня. Крім того, вказує, що відповідно до службової записки департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (№ 53336/12.02.18/24-2 від 02.12.2024) станом на час надання відповіді, звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 №19.04- 06/3744/2024 знаходиться в роботі в департаменті архітектури та містобудування Миколаївської міської ради. За ствердженнями відповідача, наразі міська рада здійснює відповідні дії щодо розгляду заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим задоволення заявлених позовних вимог є передчасним та буде наслідком порушених прав Миколаївської міської ради на врегулювання даних питань, передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також у відзиві на позов відповідач просив суд розглядати справу без участі представника Миколаївської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 р. по справі № 915/1415/24 підготовче засідання відкладено на 14.01.2025 р. о 12:00 з огляду на клопотання представника позивача та неявку відповідача в судове засідання.
13.12.2024 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 15747/24), згідно з якою позивач вважає відзив відповідача необґрунтованим, безпідставним, а вимоги, викладені у ньому, такими, що не узгоджуються з чинним законодавством. Так, позивач вважає, що нормами законодавства України прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренду землі для оформлення факту його поновлення і виникнення за орендарем права оренди, а Миколаївська міська рада зволікає з укладенням додаткової угоди. Також, на думку позивача, звернення до суду ФОП Жирок М.М. не є передчасним, як про це вказує відповідач, оскільки Миколаївською міською радою не розглянуто у місячний термін звернення позивача та не прийнято відповідного рішення; протягом 8 місяців не надано жодного висновку відповідних служб Миколаївської міської ради та звернення позивача не внесено в порядок денний сесії Миколаївської міської ради. Позивач, посилаючись на ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вказує, що як відмова, так і наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Відтак, позивач вважає, що поведінка відповідача свідчить про затягування та зволікання в розгляді звернення ФОП Жирок М.М. щодо продовження договору оренди землі. Також позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
20.12.2024 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 16092/24), згідно з яким представник позивача просить залучити до матеріалів справи відповідь Миколаївської міської ради від 17.12.2024 р. на адвокатський запит.
30.12.2024 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 16444/24), згідно з яким представник позивача до матеріалів справи відповідь АТ “Миколаївобленерго» від 17.12.2024 р. щодо відключення торгівельних об'єктів від електричної мережі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 р. по справі № 915/1415/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 27.01.2025 р. о 12:30.
22.01.2025 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 910/25), згідно з яким представник позивача просив долучити до матеріалів справи інформаційний лист ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.01.2025 р. про відсутність заборгованості за ФОП Жирок М.М. зі сплати орендної плати з фізичних осіб станом на 20.01.2025 р.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 27 січня 2025 року по справі № 915/1415/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 06 лютого 2025 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
04.02.2025 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 1643/25), згідно з яким представник позивача надав для долучення до матеріалів справи квитанцію про сплату ФОП Жирок М.М. за оренду землі з фізичних осіб за 2024 рік по договорам оренди № 10421 та 10422.
05.02.2025 р. від представника відповідача - Бублич Н.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 1784/25), згідно з яким відповідачем надано для долучення до матеріалів справи лист Департаменту архітектури та містобудування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 05.02.2025 № 7062/12.02.18/25-2 щодо сплати ФОП Жирок М.М. орендної плати за землю за період після спливу строку дії договору оренди землі від 12.06.2014 № 10421, який діяв до 25.10.2024.
06.02.2025 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. № 1841/25), в якому представник позивача зазначив, що всі документи на вимогу суду надані до матеріалів справи та просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2025 р. по справі № 915/1415/24 відкладено підготовче засідання на 17.02.2025 р. о 12:00 з огляду на неявку представників сторін в підготовче засідання.
10.02.2025 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 1984/25), в якому позивач просить проводити підготовче засідання без участі представника та зазначає, що ним були виконані всі дії на підготовчій стадії судового процесу та надані всі необхідні документи (докази) до суду по даній справі, у зв'язку з цим просить закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
11.02.2025 р. від представника відповідача - Бублич Н.П. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 2123/25), в якій відповідач зазначає, що ним були надані всі докази до суду по даній справі та висловлені заперечення проти позовних вимог, у зв'язку з цим просить провести підготовче судове засідання, призначене на 17.02.2025 о 12-00 за відсутності представника відповідача, закрити підготовче провадження, призначити розгляд справи по суті та проводити судовий розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 р. по справі № 915/1415/24 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.03.2025 р. о 13:00.
Так, у судовому засіданні господарського суду 03 березня 2025 року по справі №915/1415/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 17 березня 2025 року о 13 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
17.03.2025 р. від представника позивача - Гавловської Ю.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 3963/25), згідно з якими позивач стверджує, що він належним чином скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі та, на його думку, вчинив всі необхідні дії для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України “Про оренду землі». Відтак, за наявності визначених ч. 6 ст.33 Закону України “Про оренду землі» підстав для поновлення спірного договору оренди землі та, з огляду на те, що відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до ч.8 ст.33 Закону України “Про оренду землі» мала бути укладена в обов'язковому порядку у місячний строк, позивач вважає, що наявні підстави для визнання додаткової угоди про поновлення спірного договору оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем. Позивач підтримує в повному обсязі позовні вимоги та просить їх задовольнити.
У судовому засіданні господарського суду 17 березня 2025 року по справі №915/1415/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 10 квітня 2025 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні господарського суду 10 квітня 2025 року по справі №915/1415/24 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 24 квітня 2025 року о 15 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
В судове засідання, призначене на 24.04.2025 р., представник відповідача не з'явився.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 24.04.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 09.06.2010 р. між фізичною особою - підприємцем Мусалик М.А. (покупець) та Миколаївською міською радою (продавець) було укладено договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого продавець на підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.12.2009 р. № 42/69 та протоколу № 1 проведення аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 28.05.2010, затвердженого Миколаївським міським головою та генеральним директором Універсальної біржі «Південь» 28.05.2010 р., зобов'язується продати право оренди земельної ділянки строком на 10 (десять ) років, загальною площею 18 кв.м на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської, кадастровий номер: 4810137200:08:020:0014, згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (додаток 1).
Земельна ділянка, зазначена у п.1.1. перебуває у віданні Миколаївської міської ради, продається право оренди земельної ділянки для обслуговування та розміщення торговельного павільйону (п.1.2. договору).
Цільове використання земельної ділянки: для обслуговування та розміщення торговельного павільйону (п.1.3. договору).
Із матеріалів справи вбачається, що 11.10.2010 р. між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Мусалик М.А. (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1. договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.12.2009 №42/69 та протоколу проведення аукціону з продажу права оренди, яке належить міській раді, від 28.05.2010 за № 1, передає, а фізична особа -підприємець Мусалик М.А. приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування та розміщення торговельного павільйону по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської /Центральний район/.
Відповідно до п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18 кв.м, без права передачі її в суборенду.
Згідно п. 2.2. договору земельна ділянка вільна від забудови.
Відповідно до п. 3.1. договору останній діє протягом 10 (десяти) років з дати його державної реєстрації.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру правочинів №9100889 від 11.10.2010, договір оренди нотаріально посвідчений 11.10.2010; номер у реєстрі нотаріальний дій: 2832; предмет правочину: земельна ділянка для обслуговування та розміщення торговельного павільйону, кадастровий номер: 4810137200:08:020:0014; місце розташування земельної ділянки: по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської /Центральний район/; площа: 18 кв.м.; орендодавець: Миколаївська міська рада; орендар: Мусалик Марина Анатоліївна; строк дії: 11.10.2020.
Як вбачається з акту приймання-передачі земельної ділянки від 28.10.2010 р., Миколаївська міська рада (орендодавець) передала, а фізична особа - підприємець Мусалик М.А. (орендар) прийняла в оренду земельну ділянку по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської для обслуговування торгового павільйону. Загальна площа земельної ділянки складає 18 кв.м. Місце розташування земельної ділянки, що передається в оренду, зазначене на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди землі.
Відповідно до витягу з рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2014 р. № 39/56 було припинено ФОП Мусалик М.А. право користування земельною ділянкою площею 18 кв.м по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської (п.8.1. рішення); а фізичній особі-підприємцю Жирок М.М. передано в оренду строком на 6 місяців з дати прийняття рішення земельну ділянку площею 18 кв.м для обслуговування торговельного павільйону по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської (п. 8.4. рішення).
З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2014 р. між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Жирок М.М. (орендар) було укладено договір оренди землі № 10421, відповідно до п.1.1. договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.04.2014 №39/56 передає, а фізична особа -підприємець Жирок М.М. приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Центральний район/.
Відповідно до п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18 кв.м (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810137200:08:020:0014).
Згідно з п. 2.2. договору на земельній ділянці знаходиться торговельний павільйон ФОП Жирок М.М.
Відповідно до п. 2.3. договору об'єктом оренди є тільки земельна ділянка.
Відповідно до п. 3.1. договору останній діє до 25.10.2014. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди землі.
Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.
В п. 4.1. договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.
В п. 4.2. договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5% (п'яти відсотків) від її нормативної грошової оцінки, де:
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31080,24 грн.
Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим договором складає 1554,01 грн.
Положеннями п. 5.1. договору сторони визначили, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування торговельного павільйону.
Цільове призначення земельної ділянки В: 03:07 (п. 5.2. договору).
За умовами п. 6.1. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день укладання цього договору.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.
Відповідно до п. 9.4 договору орендар зобов'язаний, зокрема: виконувати зобов'язання щодо об'єкта оренди; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату; у разі наміру скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, письмово повідомити про це орендодавця за три місяці до спливу строку договору, або повідомити про інший намір її подальшого використання, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки (до повернення її за актом приймання-передачі), якщо орендар не буде мати намір поновляти договір або до укладення нового договору.
Положеннями п. 12.1 договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід'ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Згідно з п. 14.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення.
В п. 14.4 договору невід'ємними частинами договору є:
- план земельної ділянки;
- акт перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) з кресленням;
- кадастровий план земельної ділянки;
- акт приймання -передачі земельної ділянки.
Договір зареєстрований у Миколаївській міській раді 12.06.2014 за № 10421.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 12.06.2014 р. Миколаївська міська рада (орендодавець) передала, а ФОП Жирок М.М. прийняла в оренду земельну ділянку для обслуговування торговельного павільйону по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської, загальною площею 18 кв.м.
23.12.2014 р. між орендодавцем Миколаївською міською радою та орендарем фізичною особою - підприємцем Жирок М.М. було укладено договір про зміни №316-14 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 12.06.2014 за № 10421, відповідно до якого було продовжено ФОП Жирок М.М. оренду земельної ділянки, кадастровий номер 4810137200:08:020:0014, для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску по вул. 1 Слобідській ріг вул. Севастопольської, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Також вказаним договором внесено зміни до договору в частині дії договору - до 25.10.2019 р., та визначено, що орендар, який має намір скористатися правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. При цьому умовами договору визначено, що підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.
Як свідчать матеріали справи, договір оренди землі № 10421 від 12.06.2014 р. та договір про зміни № 316-14 від 23.12.2014 р. зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 31642965 від 25.12.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 29.10.2019 р. № 02-19/2671 Миколаївська міська рада повідомила позивача про погодження Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради терміну дії договору оренди, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:020:0014.
Надалі, 23.01.2020 р. між орендодавцем Миколаївською міською радою та орендарем фізичною особою - підприємцем Жирок М.М. було укладено додаткову угоду №13/У-20 від 23.01.2020 р., відповідно до п.1.1. якої пункт 3.1. р. 3 договору доповнено наступним: «Договір поновлено на 5 (п'ять) років до 25.10.2024 р.». Вказана додаткова угода зареєстрована у Миколаївській міській раді 23.01.2020 р. за №13/У-2.
Як з'ясовано судом, 09.04.2024 р. ФОП Жирок М.М. звернулась до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з відповідним проханням про поновлення договору оренди землі, надавши опис прийняття документів №19.04-06/3744/2024, який було отримано Департаментом 09.04.2024 р. (вх. №19.04-06/3744/2024), про що свідчить штамп останньої на такому листі. До вказаного листа позивачем додано, зокрема: заяву про видачу рішення Миколаївської міської ради про поновлення (продовження) договору оренди землі; лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк; копію попереднього договору та додаткової угоди.
Зі змісту наданого позивачем проекту додаткової угоди від 2024 року до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 12.06.2014 за № 10421, вбачається, що позивач запропонував наступні умови:
« 1. Поновити термін дії договору оренди на 5 (п'ять) років, до 25.10.2029, на тих саме умовах.
2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
3. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий у орендаря.
4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.»
Наразі матеріали справи містять лист Миколаївської міської ради від 01.10.2024 р. за вих. 17162/02.02.01-40/12/3/24, в якому міська рада на звернення ФОП Жирок М.М. від 17.09.2024 р. щодо надання інформації, зокрема про продовження оренди земельної ділянки за адресою: вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської, повідомила, що звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 р. щодо видачі рішення Миколаївської міської ради про поновлення (продовження) договорів оренди, знаходяться в роботі Миколаївської міської ради та повідомила, що про прийняте рішення буде повідомлено ФОП Жирок М.М.
Відповідно до листа Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 52825/19.04-02/24-2 від 29.11.2024 звернення ФОП Жирок М.М. зареєстровано за № 19.04-06/3722/2024 адміністратором департаменту та 09.04.2024 разом з описом справи передано на розгляд управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради; станом на 27.11.2024 інформація щодо розгляду даного звернення та видачі рішення Миколаївської міської ради в департаменті відсутня.
Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради №53336/12.02.18/24-2 від 02.12.2024 станом на час надання відповіді звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 знаходиться в роботі в Департаменті архітектури та містобудування Миколаївської міської ради.
Подалі, як вбачається із матеріалів справи, представник позивача неодноразово звертався до Миколаївської міської ради з листами, в яких просив надати інформацію про стан розгляду звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 щодо продовження договору оренди землі від 12.06.2014.
Як свідчать матеріали справи, листом №23957/02.02.01-40/12/3/24 від 17.12.2024 виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив представника позивача про те, що звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 знаходиться в роботі в Миколаївській міській раді.
Водночас, за ствердженнями позивача, вищенаведене звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 р. разом із проектом додаткової угоди було залишено без уваги Миколаївською міською радою.
Разом з тим, як вказує позивач, Миколаївська міська рада не прийняла будь-яких рішень щодо поновлення або відмови у поновленні договору оренди, що обумовило звернення позивача до суду із заявленим позовом, оскільки останній вважає, що має право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання додаткової угоди до спірного договору оренди землі укладеною.
Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України “Про оренду землі».
Наразі слід зазначити, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX “Перехідні положення» Закону України “Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: “Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України “Про оренду землі»).
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Наразі господарський суд зазначає, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України “Про оренду землі», а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України “Про оренду землі» врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі» та статті 126-1 ЗК України). Положення частин першої-п'ятої статті 33 Закону України “Про оренду землі» як до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», так і після цього залишилися схожими.
При цьому назву статті 33 Закону України “Про оренду землі» було змінено з “Поновлення договору оренди землі» на “Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк», а з тексту фактично вилучено частини 6-8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.
Відповідно до приписів статті 33 Закону України “Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді шляхом реалізації стороною права на звернення до суду для укладення нового договору. Подібні висновки містяться в п. 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20.
Таким чином, нова редакція статті 33 Закону України “Про оренду землі», на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, при цьому укладення нового договору у відповідності до цієї статті здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 ЗК України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині шостій цієї статті та фактично встановлювало механізм “мовчазної згоди», який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 126-1 ЗК України.
При цьому господарський суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності за результатами розгляду справи № 906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 висловив правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України “Про оренду землі», яку суд відповідно до статті 236 ГПК України повинен враховувати у подібних правовідносинах.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України “Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву “Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
При цьому Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону України “Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону України “Про оренду землі»). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33 Закону України “Про оренду землі») тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.
Відповідно до абзацу 4 розділу “Перехідні положення» Закону України “Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно із ч. 2 ст. 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до ч. 1 статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого письмовий правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до зазначеного реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Наведене свідчить про те, що зміст поняття “поновлення договору оренди», про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України “Про оренду землі», базується саме на положеннях статті 126-1 ЗК України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України “Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Натомість поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» відповідно до розділу IX “Перехідні положення» Закону України “Про оренду землі» здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Як встановлено судом вище, у ФОП Жирок на праві оренди перебувала земельна ділянка площею 18 кв.м із кадастровим номером 4810137200:08:020:0014, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської, для обслуговування торгівельного павільйону.
Водночас господарським судом встановлено, що договір оренди землі від 12.06.2014 був укладений строком до 25.10.2014, а в подальшому договором про зміни № 316-14 від 23.12.2014 до договору оренди землі від 12.06.2014 були внесені зміни до договору оренди в частині строку його дії, зокрема, встановивши строк - до 25.10.2019. Додатковою угодою за № 13/9-20 від 23.01.2020 до договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір було поновлено на 5 (п'ять) років до 25.10.2024.
При цьому обставин того, що цей договір змінювався сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» судом не встановлено.
Згідно з абз. 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оскільки договір оренди землі був укладений 12.06.2014, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2014 р. за № 10421, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», то поновлення договору оренди землі, укладеного до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», здійснюється на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення.
За змістом положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству») після закінчення строку договору оренди орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, мав за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. При цьому у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови могли бути змінені за згодою сторін. Також згідно з положеннями цієї статті, у разі якщо орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягав поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
З метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди землі від 12.06.2014 року, ФОП Жирок М.М., як користувач вищевказаної земельної ділянки, із посиланнями на положення ч.ч. 2, 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству») 09.04.2024 р. звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 12.06.2014 р., до якого додано, зокрема проект додаткової угоди до договору оренди землі від 12.06.2014 р. Вказаний лист було отримано Департаментом 09.04.2024 р. за вх. № 19.04 -06/3744/2024.
Відтак, позивач ФОП Жирок заздалегідь, більше ніж за півроку до закінчення строку дії договору від 12.06.2014 р. звернулася до Миколаївської міської ради із відповідною заявою про поновлення договору оренди землі.
Листом Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради №52825/19.04-02/24-2 від 29.11.2024 повідомлено, що звернення ФОП Жирок М.М. зареєстровано за № 19.04-06/3722/2024 адміністратором департаменту та 09.04.2024 разом з описом справи передано на розгляд управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради. Повідомлено, що станом на 27.11.2024 інформація щодо розгляду даного звернення та видачі рішення Миколаївської міської ради в департаменті відсутня.
Листом Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради №53336/12.02.18/24-2 від 02.12.2024, повідомлено, що станом на час надання відповіді звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 знаходиться в роботі в департаменті архітектури та містобудування Миколаївської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово зверталася до відповідача з листами, в яких міститься прохання продовження договору оренди, та в якому позивач просила повідомити стан розгляду і вирішення питання щодо продовження дії (поновлення) договору оренди ФОП Жирок М.М. земельної ділянки по вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської.
Як свідчать матеріали справи, листом Миколаївської міської ради від 01.10.2024 р. за вих. 17162/02.02.01-40/12/3/24, міська рада на звернення ФОП Жирок М.М. від 17.09.2024 р. щодо надання інформації, зокрема про продовження оренди земельної ділянки за адресою: вул. 1 Слобідська ріг вул. Севастопольської, повідомила, що звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 р. щодо видачі рішення Миколаївської міської ради про поновлення (продовження) договорів оренди, знаходяться в роботі Миколаївської міської ради та повідомила, що про прийняте рішення буде повідомлено ФОП Жирок М.М.
Як свідчать матеріали справи, листом №23957/02.02.01-40/12/3/24 від 17.12.2024 виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив представника позивача про те, що звернення ФОП Жирок М.М. від 09.04.2024 знаходиться в роботі в Миколаївській міській раді.
Таким чином, господарським судом встановлено, що між ФОП Жирок та Миколаївською міською радою протягом тривалого часу велося листування стосовно поновлення договору оренди землі від 12.06.2014, проте міська рада не прийняла будь-яких рішень щодо поновлення або відмови у поновленні договору оренди, що обумовило звернення ФОП Жирок М.М. до суду із заявленим позовом, оскільки остання вважає, що має право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти заявленого позову вказує, що міська рада здійснює відповідні дії щодо розгляду заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим задоволення заявлених позовних вимог є передчасним та, на думку відповідача, буде наслідком порушених прав Миколаївської міської ради на врегулювання даних питань, передбачених ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, Господарський суд враховує, що відповідач ні з дати отримання листа позивача про поновлення спірного договору оренди землі від 12.06.2014 (09.04.2024р.), ні протягом місяця, ні протягом наступного періоду, жодних заперечень проти поновлення договору не висловив, звернення позивача не розглянув.
Отже, відповідач зволікає з укладенням додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" мала бути укладена в обов'язковому порядку у місячний строк.
Наразі господарський суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
Наразі господарським судом встановлено, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу.
Судом встановлено, що позивач дотримався процедури поновлення договору оренди на новий строк, у встановлені строки повідомив орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проекту відповідної додаткової угоди, орендар продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, проте відповідач не прийняв рішення про поновлення договору оренди або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору у строки, встановлені законом, тим самим відповідач порушив права позивача зволіканням від вчинення дій щодо поновлення дії спірного договору оренди.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ФОП Жирок М.М. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при подачі позову судові витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн., виходячи з розміру судового збору, який підлягав сплаті позивачем із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» (3028 грн. х 0,8) з урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через “Електронний суд» ЄСІТС.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач не навів орієнтовного розміру судових витрат на правову допомогу, лише в прохальній частині заявив вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20 зазначено, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті.
Отже, у позивача був наявний обов'язок подати докази в підтвердження понесення ним судових витрат до закінчення розгляду справи по суті або ж до закінчення судових дебатів.
Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена останнім до суду та належним чином обґрунтована.
Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі №908/2828/19, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі №924/1103/19.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це в даному випадку до закінчення розгляду справи по суті; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення розгляду справи.
Водночас процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі недотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, для реалізації права на відшкодування витрат на правову допомогу сторона має дотриматися процедури, встановленої нормами процесуального права, а саме:
- у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);
- подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);
- подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України);
- зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
Дотримання стороною викладеного вище порядку, передбаченого нормами права ГПК України, необхідно для інформування іншої сторони про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які можуть бути покладені на неї судом за наслідками розгляду справи, що може вплинути на стратегією захисту прав та інтересів такої сторони під час розгляду справи, що враховується судом під час визначення розміру судових витрат, що заявлені до відшкодування. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 у справі №924/427/22.
Виконання стороною вищезазначених приписів процесуального законодавства має істотне значення для встановлення обґрунтованості судом судових витрат, заявлених стороною до відшкодування, та визначення їх розміру.
У даному випадку позивач хоча й заявив про відшкодування витрат на правову допомогу, однак не надав доказів, які підтверджують понесення витрат на правову допомогу, будь-яких заяв щодо надання таких доказів до судових дебатів не подавав до суду. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов'язку вирішувати таке питання.
Зазначення у прохальній частині узагальненої вимоги у позові на позов про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Отже, процесуальні норми, зокрема, ч. 8 статті 129 ГПК України, визначають, що у разі наявності намірів у сторони отримати відшкодування понесених нею судових витрат, така сторона зобов'язана подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі.
Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також до закінчення судових дебатів зробити заяву про подання доказів про понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Між тим судом встановлено, що представник позивача до закінчення судових дебатів не заявляв про надання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат. Також суд констатує, що доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів позивач не подав.
Отже, позивачем не надано суду до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договору про надання правової допомоги, актів виконаних робіт, рахунків та платіжних документів про оплату послуг тощо, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відтак, суд позбавлений можливості встановити розмір цих витрат та зробити їх розподіл із покладенням на відповідача під час ухвалення судового рішення.
Таким чином, позивач не виконав свій процесуальний обов'язок, а саме не надав докази на підтвердження понесених витрат в строк, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не повідомив суд, що надасть такі докази, в силу зазначеної норми протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
За змістом статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Також суд наголошує на тому, що в силу положень частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Водночас, порушення однією зі сторін процесу встановленого законом та судом порядку подання заяв та клопотань автоматично породжує легітимні очікування іншої сторони на те, що судом вказана заява (клопотання) буде залишена без розгляду з підстав того, що заявником не дотримано визначених законом та процесуальним документом суду обов'язкових для сторін правил поведінки в тому числі форми, порядку та строків подання процесуальних документів.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Враховуючи, що заява щодо строків подання доказів на підтвердження судових витрат на послуги адвоката не була подана стороною у встановлений законом строк та у встановленій формі, заяву про стягнення судових витрат на оплату правової допомоги підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 статті 129 ГПК України. З урахуванням наведеного, враховуючи, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вважає правомірним залишити без розгляду заяву позивача про стягнення судових витрат зі сплати правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця Жирок Марини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) до Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573) про визнання додаткової угоди укладеною задовольнити.
2. Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 12.06.2014 між Миколаївською міською радою та фізичною особою-підприємцем Жирок Мариною Миколаївно на земельну ділянку загальною площею 18 кв.м (кадастровий номер 4810137200:08:020:0014), який зареєстровано у Миколаївській міській раді 12.06.2014 р. за № 10421, в наступній редакції:
«ДОДАТКОВА УГОДА № _______
до договору оренди землі, який зареєстровано у
Миколаївській міській раді 12.06.2014 р. за № 10421
м. Миколаїв "____" ___________2024р.
Миколаївська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України з однієї сторони, та фізична особа підприємець Жирок Марина Миколаївна, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , що надалі іменується Орендар, з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окрема - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», п. 3.1. Договору оренди землі № 10421, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 12.06.2014 р. (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду про нижченаведене:
1. Поновити термін дії Договору оренди на 5 (п'ять) років, до 25.10.2029 р. на тих самих умовах.
2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
3. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий у Орендаря.
4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.
Реквізити та підписи сторін:
Орендодавець: Орендар:
Миколаївська міська рада Фізична особа підприємець
54001, м. Миколаїв, Жирок Марина Миколаївна
вул. Адміральська, 20 код РНОКПП НОМЕР_2
код ЄДРПОУ 26565573 Адреса:
АДРЕСА_2
тел.: НОМЕР_3
Міський голова
_______________ О. Ф. Сєнкевич _____________ ФОП Жирок М.М.»
3. СТЯГНУТИ з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 04056612) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 21.07.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням у щорічній відпустці у період з 17.06.2025 по 27.06.2025 року, з 15.07.2025 по 17.07.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва