79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.07.2025 Справа № 914/1367/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька інвестиційно-лізингова компанія», м. Львів
про стягнення 185 784,12 грн
за участю представників: не викликалися
Обставини розгляду справи.
30.04.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька інвестиційно-лізингова компанія», м. Львів про стягнення 185 784,12 грн.
Ухвалою від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 13.05.2025, зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 13.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18.07.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №2024/011-ПТ, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 149 330,58 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 16 201,52 грн, 3% річних в сумі 3 516,96 грн, інфляційні в сумі 16 735,06 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 185 784,12 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
18.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонер» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька інвестиційно-лізингова компанія» (покупець) було укладено договір поставки №2024/011-ПТ.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) бетонну та щебеневу продукцію та надати в установленому порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу в термін та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товар і послуги від постачальника та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених даним договором.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно видаткових накладних №2774 від 19.01.2024 на суму 6 300,00 грн, №2806 від 25.07.2024 на суму 7 800,12 грн, №2824 від 26.07.2024 на суму 8 400,00 грн, №2839 від 29.07.2024 на суму 13 000,20 грн, №2861 від 30.07.2024 на суму 13 000,20 грн, №2892 від 01.08.2024 на суму 3 900,06 грн, №2924 від 05.08.2024 на суму 8 400,00 грн, №2938 від 07.08.2024 на суму 10 500,00 грн, №2947 від 08.08.2024 на суму 10 500,00 грн, №2971 від 09.09.2024 на суму 12 600,00 грн, №2986 від 12.08.2024 на суму 5 250,00 грн, №3001 від 13.08.2024 на суму 6 300,00 грн, №3009 від 14.08.2024 на суму 6 300,00 грн, №3034 від 16.08.2024 на суму 12 600,00 грн, №3057 від 20.08.2024 на суму 6 300,00 грн, №3068 від 21.08.2024 на суму 8 400,00 грн, №3103 від 26.08.2024 на суму 4 200,00 грн, №3144 від 30.08.2024 на суму 5 580,00 грн товар на загальну суму 149 330,58 грн.
Відповідно до п. 4.2.1. договору оплата у розмірі 100% вартості замовленого товару здійснюється покупцем протягом 2 банківських з моменту отримання рахунку-фактури покупцем.
Згідно з п. 9.2. договору у випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості товару згідно з умовами даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.
04.09.2024 сторонами було звірено взаємні розрахунки, в результаті чого складено акт звірки взаємних розрахунків №1263, згідно якого за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 149 330,58 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензією за вих. №2024/76-201 від 29.11.2024, яка залишена останнім без задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 149 330,58 грн основного боргу, 16 201,52 грн пені, 3 516,96 грн 3% річних, 16 735,06 грн інфляційних.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
З огляду на викладене, обов'язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки та не залежить від факту виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату.
Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/712/17 та від 21.01.2019 у справі №925/2028/15.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
У відповідності до п. 9.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 16 201,52 грн пені.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 516,96 грн 3% річних, 16 735,06 грн інфляційних.
Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 149 330,58 грн основного боргу, 16 201,52 грн пені, 3 516,96 грн 3% річних, 16 735,06 грн інфляційних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька інвестиційно-лізингова компанія», м. Львів, вул. Литвиненка, буд. 3 (ідентифікаційний код 36610166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер», м. Львів, вул. Зелена, буд. 186, офіс 314 (ідентифікаційний код 44691538) 149 330,58 грн основного боргу, 16 201,52 грн пені, 3 516,96 грн 3% річних, 16 735,06 грн інфляційних, 2 422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 18.07.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.