ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2025Справа № 910/4492/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ»
про стягнення 1 997 887,64 грн
за участю представників:
від позивача: Русаков О.О.
від відповідача: Маналатій Т.В.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ» про стягнення 2 636 110,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 25/06/24-1 від 25.06.2024.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4492/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 20.05.2025.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.04.2025 на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України залишив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС» без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали, а саме для надання доказів сплати судового збору.
21.04.2025 через канцелярію суду від позивача надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 продовжено розгляд справи №910/4492/25 в порядку загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні 20.05.2025 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 01.07.2025.
27.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.
03.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.
01.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 01.07.2025 судом розглянуто заяву позивача від 01.07.2025, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 1 673 335,12 грн, пеню у розмірі 161 741,59 грн, 3% річних у розмірі 32 339,98 грн, інфляційні витрати у розмірі 130 470,95 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У розумінні процесуального законодавства, під збільшенням/зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення/зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Розглянувши заяву позивача, з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру основної заборгованості та збільшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
У підготовчому засіданні 01.07.2025, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.
Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Разом з тим, неможливість представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, в тому числі прийняття участі у справі через свого керівника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відтак у розумінні норм процесуального законодавства, не вважається поважною причиною неявка в судове засідання учасника справи (його представника).
За таких обставин, оскільки поважних причин неявки у судове засідання свого представника відповідачем не підтверджено, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 01.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4492/25 до розгляду по суті на 15.07.2025, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2025 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити, повідомив про намір подати заяву про відшкодування витрат на правову допомогу.
Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 15.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки товару № 25/06/24-1 від 25.06.2024 у період часу з 18.12.2024 по 25.12.2024 ТОВ «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС» поставив ТОВ «ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ» товар на загальну суму 2 489 161,46 грн.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 673 335,12 грн, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Також позивач посилається на ч. 3 ст. 614 ЦК України та вважає, що п. 5.11. та 5.12. договору є нікчемними, а відтак, у зв'язку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховані пеня у розмірі 161 741,59 грн, 3 % річних у розмірі 32 339,98 грн, інфляційні витрати у розмірі 130 470, 95 грн.
Позиція відповідача
У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що сторони договору унормували початок перебігу строку на оплату поставленого товару в 15 календарних днів з моменту настання одночасно трьох подій, а саме: отримання товару покупцем, підписання видаткової накладної та виставлення постачальником рахунку фактури.
Відповідач зазначає, оскільки позивачем не надані докази виставлення рахунків-фактур відповідачу, відповідач не прострочив виконання грошового зобов'язання за умовами договору, відтак вимоги про сплату відсотків річних, інфляційних втрат та пені є безпідставними.
Також відповідач вважає, що посилання позивача на частину 3 статті 614 ЦК України щодо нікчемності правочину, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання не може братися до уваги, оскільки за своєю правовою природою зобов'язання, які випливають зі статті 625 ЦК України не є відповідальністю та/або санкціями.
У відзиві відповідач посилався на те, що формулювання пунктів 5.11 та 5.12 договору узгоджується з принципом свободи договору і не суперечить актам цивільного законодавства. Також вказав, що договором не передбачений розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
25.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ» (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 25/06/24-1 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукти харчування (далі за текстом - «Товар»), найменування та перелік яких визначені в Специфікації (Додаток № 1), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Ціна за одиницю товару визначена в Специфікації та/або видаткових накладних. Загальна вартість товару, що передається за цим договором, складає суму всіх видаткових накладних вартостей партій товару. На розсуд постачальника може бути застосована знижка (п. 2.4. договору).
Згідно з п. 2.2. договору розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 15 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних та виставлення постачальником рахунку-фактури.
Відповідно до п. 2.7. договору оплата здійснюється лише за фактично прийнятий товар, за умови оплати постачальником штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань (у випадку наявності таких), які зафіксовані в Акті про порушення договірних зобов'язань.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк та у кількості та в розрізі асортименту, що визначені покупцем у замовленні на поставку (далі за текстом - замовлення на поставку товару).
Згідно п. 3.5. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP-визначені покупцем місця передачі товару (на території України, крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309).
Адреса пункту призначення (місце передачі товару, визначене покупцем) визначається покупцем в замовленні на поставку товару. Місце передачі товару може бути узгодженим (зміненим) між покупцем та постачальником (п. 3.6. договору).
У відповідності до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється постачальником у відповідній кількості, асортименті, у терміни і до місць постачання, визначених покупцем у замовленні на поставку.
Відповідно до п. 5.11. договору сторони встановили інший розмір процентів річних за порушення грошового зобов'язання покупцем у розмірі 0 (нуль) відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 5.12. договору сторони прийшли до взаємної згоди, що постачальник не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 10 календарних днів про припинення дії договору в строк передбачений в даному пункті. Договір вважається автоматично пролонгований на той самий строк та на тих самих умовах (п. 9.1. договору).
У Специфікації до договору сторони погодили найменування товару, кількість та ціну товару.
На виконання умов договору позивач в період з 18.12.2024 по 25.12.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 2 489 161,46 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 9950 від 18.12.2024, № 9948 від 18.12.2024, № 9947 від 18.12.2024, № 9946 від 18.12.2024, № 9945 від 18.12.2024, № 9942 від 18.12.2024, № 9968 від 18.12.2024, № 9965 від 18.12.2024, № 9963 від 18.12.2024, № 9962 від 18.12.2024, № 9957 від 18.12.2024, № 9955 від 18.12.2024, № 9954 від 18.12.2024, № 9951 від 18.12.2024, № 9991 від 18.12.2024, № 9969 від 18.12.2024, № 9896 від 20.12.2024, № 9895 від 20.12.2024, № 9891 від 20.12.2024, № 9888 від 20.12.2024, № 9879 від 20.12.2024, № 9876 від 20.12.2024, № 9807 від 20.12.2024, № 9953 від 20.12.2024, № 9952 від 20.12.2024, № 9949 від 20.12.2024, № 9910 від 20.12.2024, № 9908 від 20.12.2024, № 9907 від 20.12.2024, № 9904 від 20.12.2024, № 9902 від 20.12.2024, № 9900 від 20.12.2024, № 9898 від 20.12.2024, № 9967 від 20.12.2024, № 9884 від 25.12.2024, № 9886 від 25.12.2024, № 9913 від 25.12.2024, № 9961 від 25.12.2024, № 9964 від 25.12.2024, № 9971 від 25.12.2024, № 9972 від 25.12.2024, № 9987 від 25.12.2024, № 9990 від 25.12.2024, № 9996 від 25.12.2024, № 10024 від 25.12.2024, № 10034 від 25.12.2024, № 10044 від 25.12.2024, № 10045 від 25.12.2024, № 10046 від 25.12.2024, № 10098 від 25.12.2024.
18.03.2025 позивач направив відповідачу претензію за вих. № 4 від 17.03.2025 у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 2 973 335,12 грн протягом 7 робочих днів з дати отримання претензії.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплату поставленого товару здійснив частково у розмірі 815 826,34 грн, у зв'язку з чим за розрахунком позивача у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 673 335,12 грн (2 489 161,46 грн - 815 826,34 грн).
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 161 741,59 грн, 3% річних у розмірі 32 339,98 грн, інфляційні витрати у розмірі 130 470, 95 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 9950 від 18.12.2024, № 9948 від 18.12.2024, № 9947 від 18.12.2024, № 9946 від 18.12.2024, № 9945 від 18.12.2024, № 9942 від 18.12.2024, № 9968 від 18.12.2024, № 9965 від 18.12.2024, № 9963 від 18.12.2024, № 9962 від 18.12.2024, № 9957 від 18.12.2024, № 9955 від 18.12.2024, № 9954 від 18.12.2024, № 9951 від 18.12.2024, № 9991 від 18.12.2024, № 9969 від 18.12.2024, № 9896 від 20.12.2024, № 9895 від 20.12.2024, № 9891 від 20.12.2024, № 9888 від 20.12.2024, № 9879 від 20.12.2024, № 9876 від 20.12.2024, № 9807 від 20.12.2024, № 9953 від 20.12.2024, № 9952 від 20.12.2024, № 9949 від 20.12.2024, № 9910 від 20.12.2024, № 9908 від 20.12.2024, № 9907 від 20.12.2024, № 9904 від 20.12.2024, № 9902 від 20.12.2024, № 9900 від 20.12.2024, № 9898 від 20.12.2024, № 9967 від 20.12.2024, № 9884 від 25.12.2024, № 9886 від 25.12.2024, № 9913 від 25.12.2024, № 9961 від 25.12.2024, № 9964 від 25.12.2024, № 9971 від 25.12.2024, № 9972 від 25.12.2024, № 9987 від 25.12.2024, № 9990 від 25.12.2024, № 9996 від 25.12.2024, № 10024 від 25.12.2024, № 10034 від 25.12.2024, № 10044 від 25.12.2024, № 10045 від 25.12.2024, № 10046 від 25.12.2024, № 10098 від 25.12.2024 позивач на виконання умов договору здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 2 489 161,46 грн.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У пункті 2.2. договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 15 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних та виставлення постачальником рахунку-фактури.
Отже, враховуючи погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Заперечуючи проти задоволення вимог, відповідач зазначає, що позивачем не надані докази виставлення рахунків-фактур, а відтак відсутнє прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 3.7. договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця після прийняття покупцем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 4 цього договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно п. 4.7. договору разом з товаром постачальник надає покупцю наступні документи: 2 (два) оригінали видаткових накладних; 1 (один) оригінал документу або завірену належним чином копію, що підтверджує безпечність та якість товару (посвідчення про якість/декларація виробника в яких зазначено дата "Вжити до"/"Краще спожити до", дата виготовлення та/або сірок придатності товару, нормативний документ згідно якого вироблено товар, умови зберігання та транспортування, інші критичні примітки щодо зберігання та транспортування Товару).
Разом з товаром постачальник надає покупцю товарно-транспортні накладні та інші товаросупровідні документи.
Отже, доказом отримання відповідачем у постачальника товару є саме видаткові накладні, які наявні в матеріалах справи.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто має інформаційний характер.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15.
При цьому, вартість товару зазначено як у Специфікації до договору, так і в видаткових накладних, водночас обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару виникає на підставі ч. 1 ст. 265 ГК України, статей 692, 712 ЦК України та не залежить від виставлення позивачем рахунків-фактур.
Окрім того, відповідач прийняв товар без жодних зауважень, зокрема щодо надання рахунків-фактур на оплату, та частково сплатив грошові кошти за поставлений товар.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково у розмірі 815 826,34 грн, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача становить 1 673 335,12 грн (2 489 161,46 грн - 815 826,34 грн).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 1 673 335,12 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 673 335,12 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 161 741,59 грн, 3% річних у розмірі 32 339,98 грн, інфляційні витрати у розмірі 130 470, 95 грн.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Судом встановлено, що договором поставки товару № 25/06/24-1 від 25.06.2024 відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати вартості поставленого товару) у вигляді пені, не передбачена.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати вартості товару не передбачена і законодавчими актами.
Оскільки, сторони укладаючи договір поставки товару № 25/06/24-1 від 25.06.2024 не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 161 741,59 грн є необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
У пункті 5.11. договору сторони встановили інший розмір процентів річних за порушення грошового зобов'язання покупцем у розмірі 0 (нуль) відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 5.12. договору сторони прийшли до взаємної згоди, що постачальник не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Згідно з ч. 3 ст. 614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Суд відзначає, що правовою нормою статті 625 ЦК України не визначено право сторін обмежувати нарахування втрат від інфляції та 3% річних, позаяк не передбачено право забороняти та не застосовувати приписи закону.
Враховуючи вищенаведене, пункти 5.11. та 5.12. договору в частині ненарахування втрат від інфляції та встановлення процентів річних у розмірі 0 (нуль) відсотків річних на суму боргу за порушення строку здійснення розрахунків за цим договором є нікчемним з огляду на приписи ч. 3 ст. 614 ЦК України та положень ст. 215 ЦК України, оскільки визначаючи в договорі таку умову, сторони наперед передбачили можливість порушення зобов'язання за договором, відтак навмисно передбачили дані пункти у договорі, скасувавши відповідальність за порушення зобов'язання, що прямо заборонено законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 21.03.2017 у справі №910/13806/15 та в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 904/9695/17.
З огляду на викладене не приймаються заперечення відповідача стосовно обмеження нарахувань інфляції та 3% річних, що встановлені п. 5.11. та п. 5.12. договору.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 130 470,95 грн, судом встановлено, що розрахунки є вірними, у зв'язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 32 339,98 грн за періоди: з 02.01.2025 до 24.04.2025; з 24.04.2025 до 08.05.2025; з 08.05.2025 до 21.05.2025; з 21.05.2025 до 30.06.2025; з 04.01.2025 до 30.06.2025; з 09.01.2025 до 30.06.2025.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, початком для нарахування 3% річних буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
За таких обставин, нарахування 3% слід здійснювати з 03.01.2025 по 24.04.2025, з 24.04.2025 по 07.08.2025, з 08.05.2025 по 20.05.2025, з 21.05.2025 по 30.06.2025, з 07.01.2025 по 30.06.2025, з 10.01.2025 по 30.06.2025.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних становить 31 993,41 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ» частково.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ» (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок, 17, ідентифікаційний код 44638778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС» (08301, Бориспільський р-н, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Бежівка, будинок, 14, інше, приміщення 107, ідентифікаційний код 36911542) заборгованість в розмірі 1 673 335,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 130 470,95 грн, 3% річних у розмірі 31 993,41 грн та судовий збір у розмірі 22 029,59 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.07.2025.
Суддя О.В. Гулевець