ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа № 910/13669/24
за заявою Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочення виконання рішення суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне Управління №7"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення заборгованості, інфляційних витрат та трьох відсотків річних
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/13669/24 закрито провадження у справі № 910/13669/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" до Державного підприємства "Гарантований покупець" в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 1 388 065,81 грн. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" в іншій частині - задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (код ЄДРПОУ 32102126) 3 580 285 (три мільйони п'ятсот вісімдесят тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 88 коп. - заборгованість за договором №16585/01 від 22.02.2019, 260 981 (двісті шістдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн 55 коп. - 3% річних, 622 320 (шістсот двадцять дві тисячі триста двадцять) грн 59 коп. - інфляційних витрат, 53 704 (п'ятдесят три тисячі сімсот чотири) грн 29 коп. судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №7" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34 070 (тридцять чотири тисячі сімдесят) грн. 52 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції від 05.11.2024 №1476, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/13669/24.
Через систему "Електронний суд" 18.06.2025 від представника відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 розгляд заяви ДП «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення у справі № 910/13669/24 призначено на 17.07.2025.
Через систему "Електронний суд" 02.07.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення засідання без участі його представника та заперечення щодо заяви про відстрочку виконання судового рішення.
У засідання 17.07.2025 представники сторін не з'явилися. Представник заявника не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.
Розглянувши заяву ДП «Гарантований покупець», суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
В обґрунтування поданої заяви ДП «Гарантований покупець» посилається на наступне:
- часткову оплату відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу;
- відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії;
- необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;
- фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором;
- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан ДП «Гарантований покупець»;
- участь ДП «Гарантований покупець» у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;
- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, що істотно ускладнює виконання рішення суду.
Суд відзначає, що фактично всі покладені в основу даної заяви про відстрочення виконання рішення суду твердження зводяться до відсутності відповідного фінансування.
В сукупності зазначеного, Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі № 910/13669/24 строком на один рік з моменту його ухвалення.
Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частинами 1-5 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. (частину 1 статті 331 ГПК України доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024)
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд наголошує, що відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між Позивачем та Відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
Так, згідно з частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд також звертає увагу на положення частини 2 статті 617 ЦК України, яка передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника
Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку, що подана ДП «Гарантований покупець» заява є необґрунтованою та не містить відповідних доказів задля підтвердження викладених в ній обставин, а тому не підлягає задоволенню, а викладені в ній обставини не є винятковими.
Недостатність чи відсутність коштів у ДП «Гарантований покупець» не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.
Відповідно до частини 7 статті 331 ГПК України встановлено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись викладеним та статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/13669/24 на термін один рік з моменту ухвалення рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 22.07.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна