2/130/65/2025
127/33094/23
"16" липня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Грушковської Л.Ю.,
за участі секретаря Шпак А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2023 року передано дану справу за підсудністю на розгляд Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.
09.04.2025 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з звільненням з посади судді ОСОБА_2 , судді Грушковській Л.Ю. передана для розгляду вищевказана цивільна справа.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. в позовній заяві просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 84231,72 грн за кредитним договором №614954188 від 27.06.2021 року, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 27.01.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №614954188. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників. Відповідно до Реєстру прав вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №614954188. 20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників. Відповідно до Реєстру прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 84231,72 грн.
Ухвалою суду від 25.04.2025 прийнято до розгляду дану справу та призначено судове засідання.
Представник відповідача ОСОБА_1 в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутність. В поданому клопотанні зазначив, що відповідачка є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі та надав копію довідки від 10.05.2025 №590/2258 в/ч НОМЕР_1 , згідно якої ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 з 20.04.2023 по 03.10.2023 та з 25.11.2023 по теперішній час, копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 та копію посвідчення офіцера НОМЕР_4 згідно якого ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в ЗСУ.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.01.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №614954188.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників.
Відповідно до Реєстру прав вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №614954188.
20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників. Відповідно до Реєстру прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 84231,72 грн.
Суд приймає копію довідки від 10.05.2025 №590/2258 в/ч НОМЕР_1 , копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 та копію посвідчення офіцера НОМЕР_4 щодо ОСОБА_3 як належні та допустимі докази у справі, які свідчать про те, що вона має пільги, відповідно до закону.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань» під час проведення мобілізації дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього часу.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію. Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повинен був нараховувати ОСОБА_3 (Ласкорунській) заборгованість за відсотками.
При цьому, відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем надано суду документи, що підтверджують її статус військовослужбовця, суд вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яким військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Отже, зазначеним вище Законом заборонено нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору кредиту.
Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року № 6-1746цс16.
Разом з тим, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не звільняють військовослужбовців від виконання зобов'язання за кредитним договором повністю.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Доводи відповідача частково спростовують вимоги позивача.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №614954188 від 27.06.2021 в розмірі 21999,43 грн. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проте, відповідач ОСОБА_4 на підставі ст. 5 Закону України Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, а тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» за рахунок держави слід компенсувати понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1342 грн.
Керуючись ст.ст. 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №614954188 від 27.06.2021 в розмірі 2199,43 грн.
Решту позовних вимог - залишити без задоволення.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок держави понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1342 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя