Справа № 128/1218/24
22 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позовна заява обґрунтована наступним.
Позивачка та відповідач у справі перебували у шлюбі з 06.03.1982, який рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06.05.2021 розірвано. За час спільного проживання за спільні сімейні кошти ними було придбано наступне нерухоме майно: 1) незакінчений житловий будинок готовністю 55,7% в АДРЕСА_1 , що розташований на присадибній земельній ділянці, відповідно до договору купівлі-продажу від 18.01.1994 на ім'я відповідача. Відповідно до відповіді КП «ВООБТІ» від 05.03.2024 за матеріалами інвентаризаційної справи №144, житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 29.09.1999 був завершений будівництвом та на підставі акта прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку і господарських споруд індивідуального забудовника від 18.10.1999, затвердженого розпорядженням Вінницької РДА №57 від 02.11.1999, зазначений об'єкт нерухомого майна введено в експлуатацію. Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 .. На даний час будинок закінчений і в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 338,3 кв.м, житловою площею 142,1 кв.м; 2) земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0045, що розташована в АДРЕСА_1 , цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (державний акт серії ЯК №395091); 3) земельна ділянка площею 0,1506 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0044 за цією ж адресою, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (державний акт серії ЯК №395091). Проте, відомості щодо даного нерухомого майна відсутні в Державному реєстрі речових прав, оскільки відповідач не бажає їх реєструвати. Вказане нерухоме майно було придбано ними під час перебування у шлюбі, тобто є спільним сумісним майном подружжя. За час перебування у шлюбі вони за спільні кошти добудовували і облаштовували будинок, проживали у ньому. Шлюбний договір ними не укладався, згоди щодо поділу майна між ними не досягнуто, а тому вона вимушена звернутися до суду із даним позовом.
На підставі викладеного, просить поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею та відповідачем право власності по 1/2 частці житлового будинку та двох земельних ділянок.
Ухвалою суду від 30.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 66).
Ухвалою суду від 07.08.2024 задоволено клопотання позивачки про витребування доказів (а.с. 76).
Ухвалою суду від 11.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 87).
Ухвалою суду від 02.04.2025 задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Чернякової М.А. про поновлення строку для подання доказів та про долучення доказів до матеріалів справи. Поновлено представнику позивачки - адвокату Черняковій М.А. процесуальний строк для подання доказів та долучено до матеріалів справи докази: копію рішення Бохоницької сільської ради №10 від 19.11.1999 «Про порядок оформлення справа власності, що видачі та оформлення права власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_2 ; копію акта прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку від 18.10.1999 за ОСОБА_1 ; копію акта поточних змін та описи конструктивних елементів будинку після закінчення будівництва та оцінювальний акт про господарські будівлі та споруди з технічною документацією; копію договору купівлі-продажу будинку від 18.01.1994 (а.с. 119-120).
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чернякова М.А. не з'явилися, представником подано до суду заяву, в якій вона просила розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити. Окрім того, просила вирішити питання про стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, докази про які будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с. 122).
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 122, 124), в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи №144 домоволодіння в АДРЕСА_2 , та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи по суті судом було встановлено наступні обставини.
Відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06.05.2021 року у справі №128/896/21 розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 06 березня 1982 року у Відділі РАЦС Могилів-Подільського виконкому Вінницької області, актовий запис №59. Після розірвання шлюбу прізвище дружини залишено « ОСОБА_3 » (а.с. 39-40, reyestr.court.gov.ua/Review/96737967).
Відповідно до копії нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 18.01.1994 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 незакінчений будівництвом будинок готовністю 55,7%, що знаходиться в АДРЕСА_1 і розташований на присадибній земельній ділянці. На присадибній земельній ділянці розташовано: один жилий, незакінчений будівництвом будинок готовністю 55,7%. 07.10.1999 договір зареєстровано в КП «ВООБТІ» (а.с. 11-13, 99-100, а.інв.с. 23-24).
Згідно копії Акту прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку і господарських споруд індивідуального забудовника ОСОБА_1 від 18.10.1999, що затверджено Розпорядженням Вінницької РДА №576 від 02.11.1999, комісія постановила: завершений будівництвом житловий будинок, господарські споруди на земельній ділянці в АДРЕСА_2 прийняти в експлуатацію (а.с. 101, а.інв.с 28).
Рішенням виконавчого комітету Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області №10 від 19.11.1999 вирішено: згідно акта прийомки, затвердженого Розпорядженням Вінницької РДА №576 від 02.11.1999, оформити право власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 , на ім'я ОСОБА_2 . Вінницькому ООБТІ видати та зареєструвати свідоцтво про право власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями (а.с. 102, а.інв.с 29).
На а.с. 136-144 міститься копія технічного паспорта на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_2 , що виготовлений КП «Агентство адміністративних послуг» від 11.07.2025.
Відповідно до вказаного технічного паспорта, станом на 11.07.2025 на території домоволодіння розташовані: житловий будинок літ. «А» загальною площею 338,3 кв.м, в тому числі житловою площею 196,2 кв.м; погріб літ. «п/б»; погріб літ. «п-1/А»; ганок з козирком; тераса; баня літ. «Б»; навіс літ. «б»; теплиця літ. «В»; убиральні літ. «Г»; сарай літ. «Д»; вольєр літ. «д»; свердловина №1; вигрібна яма №2; мангал №3; огорожа №4; хвіртка №5; ворота №6; ворота №7; огорожа №8; огорожа №9.
Відповідно до копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №395091 від 03.11.2010, відповідачу ОСОБА_1 на підставі рішення Бохоницької сільської ради 35 сесії 5 скликання від 26.05.2010 на праві власності належить земельні ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0045, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 14, 14-зворот).
Відповідно до копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №395092 від 03.11.2010, відповідачу ОСОБА_1 на підставі рішення Бохоницької сільської ради 35 сесії 5 скликання від 26.05.2010 на праві власності належить земельні ділянка площею 0,1506 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0044, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 15, 15-зворот).
Право власності відповідача ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру (а.с. 16-29).
На а.с. 36-38 міститься копія домової книги для реєстрації громадян с. Бохоники - ОСОБА_1 , з якої вбачається, що сторони у справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії листа КП «ВООБТІ» №986/1/01.9/24 від 05.03.2024, що наданий у відповідь на адвокатський запит представник позивачки ОСОБА_1 - адвоката Чернякової М.А., згідно матеріалів інвентаризаційної справи №144, житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 29.09.1999 (дата поточної технічної інвентаризації), був завершений будівництвом. В подальшому, на підставі Акта прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку і господарських споруд індивідуального забудовника від 18.10.1999, затвердженого Розпорядженням Вінницької РДА №57 від 02.11.1999, зазначений вище об'єкт нерухомого майна введений в експлуатацію. У відповідності до матеріалів інвентаризаційної/реєстраційної справи №144, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , 13.12.1999 зареєстровано в КП «ВООБТІ» за ОСОБА_2 . Станом на 08.02.2013 (дата останньої технічної інвентаризації) до складу зазначеного вище об'єкта нерухомого майна входили самочинно збудовані господарські будівлі: сарай літ. «Д» з воьєром лід. «д», та не прийняті в експлуатацію: погреба літ. п/А», літ. П1/А», навіс літ. «б», теплиця літ. «В», убиральня літ. «Г» (а.с. 41).
На а.с. 43-49 міститься копія трудової книжки позивачки ОСОБА_1 ..
Відповідно до звіту №240110-003 про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0045, вартість земельної станом на 10.01.2024 становить 200015,00 грн. (а.с. 50-51).
Згідно звіту №250714-050 про екпертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1506 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0044, вартість земельної ділянки станом на 14.07.2025 становить 199040,00 грн. (а.с. 133-134).
Відповідно до звіту №240110-004 про оцінку майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , станом на 10.01.2024 вартість майна становить 338000,00 грн. (а.с. 52-53).
З копії рішення Бохоницької сільської ради №10 від 19.11.1999 «Про порядок оформлення справа власності, що видачі та оформлення права власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_2 ; копії акта прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку від 18.10.1999 за ОСОБА_1 ; копії акта поточних змін та описи конструктивних елементів будинку після закінчення будівництва та оцінювального акта про господарські будівлі та споруди з технічною документацією; копії договору купівлі-продажу будинку від 18.01.1994 вбачається введення в експлуатацію спірного будинку ОСОБА_1 (а.с. 119-120).
Дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи та інвентаризаційної справи докази, з'ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).
У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При оцінці обраного способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, як встановлено судом, сторонами у справі під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі було за договором купівлі-продажу від 18.01.1994 придбано незавершений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_2 , готовністю 55,7%. Даний договір було укладено на ім'я відповідача ОСОБА_1 .. Також, у цей період сторонами було придбано дві земельні ділянки, а саме: площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0045, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 ; площею 0,1506 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0044, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , право власності на які оформлено на ім'я відповідача ОСОБА_1 .. Протягом перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними було завершено будівництво спірного будинку, введено його в експлуатацію та зареєстровано право власності в КП «ВООБТІ» за відповідачем ОСОБА_1 ..
З огляду на встановлені судом обставини справи, норми матеріального права, суд доходить висновку, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_2 , а також дві земельні ділянки цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що були придбані у період перебування сторін у справі в зареєстрованому шлюбі та зареєстровані за відповідачем ОСОБА_1 , в силу приписів ст. 60 СК України, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, сторін у справі та частки кожного із них у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто по 1/2.
Суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, з визнанням за кожним з подружжя права власності по 1/2 частці у праві власності на спірне нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 8380,15 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70 СК України, ст.ст. 3, 15, 16, 181, 183, 190, 316, 317, 319, 321, 331, 365, 368, 376 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 102, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 часткужитлового будинку АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 часткужитлового будинку АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 часткуземельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0045, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 часткуземельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0045, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 часткуземельної ділянки площею 0,1506 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0044, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 часткуземельної ділянки площею 0,1506 га, кадастровий номер 0520680500:02:003:0044, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 8380,15 (вісім тисяч триста вісімдесят) гривень 15 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено 21.07.2025 року.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідовий, мешканка АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Шевчук Л.П.