Справа № 216/5322/24
провадження 3/216/39/25
іменем України
16 липня 2025 року місто Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області: Цимбалістенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Радочини Д.С.,
адвоката Бражника Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, що надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
16 липня 2024 року о 23 год.50 хв. у м. Кривий Ріг по вул. 17-ї танкової бригади, біля буд. 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголя з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушння мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законодавсом порядку водій відмовився.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання 16 липня 2025 року о 11 год. 20 хв. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Тому суд вважає за можливим провести розгляд справи згідно ст. 268 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.
В судовому засіданні адвокат Бражник Денис Сергійович, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав своє клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, яке було подано 26 лютого 2025 року.
Клопотання про закриття провадження у справі № 216/5322/24 обґрнтував наступним:
- зупинення автомобіля було безпідставним. При цьому, до матеріалів справи не долучено жодних доказів порушення водієм т/з вимог ПДР України чи інших норм законодавства, які б могли стати законною підставою для зупинки автомобіля. Отже, обставини, визначені законом, які б давали поліцейському право зупинити транспортний засіб та вимагати від водія пройти огляд на стан сп'яніння були відсутніми;
- із переглянутого відеозапису вбачається, що факт руху автомобіля зафіксований більш за все на мобільний телефон працівника поліції, що ставить під сумнів допустимість доказу факту руху авто;
- ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а направлення працівниками поліції не вручалось;
- рапорт поліцейського не є самостійним та достатнім доказом на підтвердження певних обставин, так як носить інформативний характер і є службовим документом, а тому не може слугувати однозначним доказом винуваності особи у вчиненні адміністративного правопорушення;
- під час перегляду відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що відеозапис міститься на DVD диску складається окремих файлів, і має кілька окремих коригованих частин, тобто вівся не безперервно і міститься на диску не в повному обсязі, як того вимагає Інструкція.
ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог пункту 2.9.А Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ІV. Оцінка суду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 17 липня 2024 року серії ААД № 736691, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.07.2024;
- відеозаписом працівників поліції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Долучені до матеріалів справи працівниками патрульної поліції відеозаписи відповідають критеріям визначеним ст. 251 КУпАП, отже суд визнає вказані докази належними та допустимими.
Щодо доказів керування транспортним засобом.
З дослідженого відеозапису «IMG_0898.MOV» вбачається рух транспортного засобу «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Суд не приймає до уваги твердження адвоката про те, що рух транспортного засоба можливо був зафіксований на телефон співробітника поліції, оскільки заперечень, щодо керування траспортним засобом ОСОБА_1 не висловлював жодного разу, протягом перегляду інших відеозаписів, які містяться на диску. Враховуючи вищевикладено відеозапис, який долучено співробітниками поліції відповідає вимогам ст. 251 КУпАП та є належним та допутимим доказом.
Щодо посилань адвоката на те, що ОСОБА_1 не порушував правил ПДР, підстави для зупинки т/з не було, а подальші дії співробітників були незаконними суд зазначає наступне.
Посилання сторони захисту на відсутність порушень Правил Дорожнього Руху з боку ОСОБА_1 та як наслідок відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу під її керуванням суд вважає безпідставними та до уваги не приймає з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, згідно з якими незгода водія з причинами зупинки, або його необізнаність про це, не нівелює його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння.
Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Водночас керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного, алкогольного чи іншого сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
До того ж, наявність або відсутність інших порушень Правил Дорожнього Руху не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.
Крім цього відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону відноситься, зокрема перевірка документів та зупинка транспортного засобу, особливо під час дії комендатської години та встановлення спеціального режиму, Національна поліція,СБУ, ДФС, ДСНС, продовжують виконання свої завдань відповідно до призначення та специфіки своїх завдань.
Водій ОСОБА_1 рухався в м. Кривому Розі о 23 год. 50 хв., тобто в період дії комендантської години, що є юридичною підставою для перевірки документів та зупинки автомобіля.
Щодо наявності підстав для пред'явлення вимоги поліцейським про проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану, зокрема, алкогольного сп'ягніння запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак алкогольного сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп'яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з дослідженого відеозапису працівником поліції виявлені ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 а саме: запах алкоголя з порожнини рота (відеозапис «Clip 0» о 23 год 54 хв. 02 сек.) та запропоновано пройти огляд з метою встановлення ознак алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі (відеозапис «Clip 0» о 23 год 53хв. 50 сек.; 23 год. 54 хв. 16 сек.; 23 год. 55 хв. 47 сек.; 23 год. 56 хв.01 сек.; 23 год. 56 хв. 04 сек; 23 год 56 хв 56 сек.; 23 год. 57 сек. 48 сек.).
Крім цього після чергової пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 цікавився у спіробітників поліції, яка допустима норма вмісту алкоголю в крові (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 58 хв. 38 сек.) на, що співробіник відповідає «0,2» (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 58 хв. 39 сек.), а ОСОБА_1 говорить «це ж банка пива, вона не покаже?» (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 58 хв. 41 сек.).
Таким чином, провівши зовнішній огляд ОСОБА_1 та виявивши у нього ознаки алкогольного сп'яніння поліцейські правомірно запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці та в закладі охорони здоров'я (відеозапис «Clip 0» о 23 год 53хв. 50 сек.; 23 год. 54 хв. 16 сек.; 23 год. 55 хв. 47 сек.; 23 год. 56 хв.01 сек.; 23 год. 56 хв. 04 сек; 23 год 56 хв 56 сек.; 23 год. 57 сек. 48 сек.). Що спростовує твердження адвоката про те, що ОСОБА_1 не пропонувався огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
На неодноразову пропозицію співробітників поліції пройти огляд на місці та в медичному закладі ОСОБА_1 ухилявся від прямої відповіді та повідомляв наступне: «проходити огляд не хочу» (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 54 хв. 00 сек.); «я не хочу огляд» (відеозапис «Clip 0/2» о 23 год. 54 хв. 21 сек.); «як би нам розійтись» (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 57 хв. 39 сек.); «я йду пішки додому» (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 58 хв. 00 сек.), що суд сприймає як відмову від проходження огляду.
Щодо посилань сторони захисту на невручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду.
Відповідно до розділу 2 п. 9 "Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Як було зазначено вище, у працівників поліції були підстави для направлення водія на огляд до медичного закладу. Згідно дослідженого відеозапису ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у встановленому законом порядку, тобто в медичному закладі та повідомлено, що відповідно до вимог закону, останній має пройти такий огляд в присутності працівника поліції. Таким чином суд не бере до уваги долучений до матеріалів справи висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 17 липня 2024 року, оскільки огляд проводився за відсутності співробітників поліції та після спливу двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
В подальшому водію транспортного засобу «Renault Trafic», було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду (відеозапис «Clip 0» 23 год. 54 хв. 49 сек.; 23 год. 58 хв. 38 сек.). ОСОБА_1 в свою чергу відмовився від будь якого проходження огляду (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 54 хв. 00 сек.); (відеозапис «Clip 0/2» о 23 год. 54 хв. 21 сек.); (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 57 хв. 39 сек.); (відеозапис «Clip 0» о 23 год. 58 хв. 00 сек.).
Відповідно до розділу 2 п.17 вищезазначеної інструкції зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
З огляду на те, що направлення, форма якого є додатком № 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, складається з метою доставки особи, яка керувала транспортним засобом, до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння та проведення у ньому такого огляду, а ОСОБА_1 відмовлявся від проходження будь-якого огляду, у зв'язку з чим у працівників поліції не було підстав для вручення ОСОБА_1 такого направлення, а самостійне проходження огляду не допустиме з огляду на вищевикладене. Крім того під час перегляду відеозапису бажанння щодо такого огляду на місці та в медичному закладі водій не виявив.
Щодо твердження сторони захисту стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт - диск, на якому міститься лише фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, що на думку ОСОБА_2 свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання матеріалу про адміністративне правопорушення порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано.
Також, розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Також, даний відеозапис повністю узгоджується з іншими зібраними у справі доказами.
При цьому, відповідно до приписівст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так й у долучених до нього доказах.
Щодо твердження ОСОБА_2 про те, що рапорт поліцейського не є самостійним та достатнім доказом на підтвердження певних обставин, так як носить інформативний характер і є службовим документом, а тому не може слугувати однозначним доказом винуваності особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд звертає адвоката на те, що вказаний рапорт не є єдиним та вирішальним доказом у справі і узгоджується з іншими доказами наявними в матеріалах справи
Щодо дотримання порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, оголошення та роз'яснення прав та обов'язків.
Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
На дослідженому відеозаписі чітко та послідовно зафіксовано складання адміністративного протоколу, роз'яснення гр. ОСОБА_1 його прав та обов'язків (відеозапис «Сlip 0» 23 год. 55 хв. 04 сек.) та оголошення протоколу (відеозапис «Сlip 1/3» 00 год. 33 хв. 16 сек.).
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки було зафіксовано рух транспортного засобу, факт руху ОСОБА_1 не заперечувався, працівником поліції виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у водія, запропоновано пройти огляд на місці та медичний огляд в закладі, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Вимоги ст. ст. 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було. Внаслідок цього, у суду відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
З огляду на викладене суд вважає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідомим ігноруванням ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, під час розгляду справи судом не встановлено об'єктивних причин відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння та обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно нього та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів, які б ставили під сумнів її вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, керуючись вимогами ст. ст. 33-35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з одночасним позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО