вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" липня 2025 р. Cправа № 902/534/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
за участю представників:
позивача Буликова Н.А., виписка з ЄДРЮОФОП та ГФ;
відповідач не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів" (вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000)
про: стягнення 1674783,24 грн
Хмільницька міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів" про стягнення 1674783,24 грн збитків з відповідача за договором оренди земельної ділянки від 28.08.2006.
Разом з подання позовної заяви представник позивача подав заяву № 700/01-19 від 23.04.2025 про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", а саме:- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2395621805109. Тип об'єкта: нежитлові будівлі, об'єкт житлової нерухомості. За адресою вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.05.2025 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.
Ухвалою суду від 25.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.05.2025.
Ухвалою суду від 25.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Хмільницької міської ради № 700/01-19 від 23.04.2025 про забезпечення позову.
19.05.2025 до суду від Саєнко В.В. надійшла заява про вступ у справу як третьої особи.
19.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника останнього.
Представники сторін правом участі в судовому засіданні, яке відбулось 19.05.2025, не скористались, хоча про дату, місце та час його проведення були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви про вступ у справу як третьої особи, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 30.06.2025 о 10:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання сторін, ухвалою суду від 20.05.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
30.06.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
На визначену судом дату в судове засідання, 30.06.2025, з'явився представник позивача.
У судовому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви №б/н про залучення третьої особи від 19.05.2025 за відсутності обґрунтованих на те підстав.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025 о 12:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, ухвалою суду від 30.06.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
01.07.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
На визначену судом дату в судове засідання з'явились представники позивача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовільнити їх в повному обсязі.
Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП та ГФ: вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000. Конверти з ухвалами повернуто до суду 16.05.2025, 09.06.2025, з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».
Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. №404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов'язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.
Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 16.07.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.08.2006 між Хмільницькою міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмільницький завод залізобетонних виробів» (орендодавець, відповідач) укладений договір оренди земельної ділянки (Договір), згідно з умовами якого орендодавець на підставі рішення 5 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 03.08.2006 року передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки площею 18905,00 кв.м з земель запасу міста, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме в місті Хмільнику по вул. І. Богуна, 81, для виробничих потреб - розміщення цеху по розфасовці та зберіганню цементу.
Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.
В оренду передається земельна ділянка площею 18905,00 кв. м для підприємницької діяльності в такому якісному стані - технологічно незабруднена.
Грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 11.08.2006 №306 складає 992215, 08 грн.
Треті особи не мають прав щодо вказаної земельної ділянки.
Земельна ділянка, що передається в оренду, немає таких недоліків, які можуть суттєво впливати на ефективність передбаченого договором її використання.
Земельна ділянка передається по акту прийому-передачі, який оформлюється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору.
Згідно з п. 2.2. договору договір укладається на 49 років строком до 01 вересня 2055 року, починаючи з дати його державної реєстрації.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 10914,37 грн щорічно.
Грошова плата вноситься на рахунок одержувача коштів - міського бюджету міста Хмільника: - для фізичних осіб - 13050200, код ЄДРПОУ 21727924, банк одержувача - Управління Державного казначейства у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, розрахунковий рахунок №33216812600010; (для уточнення рахунку по сплаті орендної плати орендар на початку кожного року зобов'язаний звернутися у міське фінансове управління (відділ надходжень).
Періодичність внесення орендної плати - щомісячно. У розмір орендної плати входить податок на землю. У розмір орендної плати включені капітальні затрати на поліпшення землі, тощо.
Орендар зобов'язаний, серед іншого, вносити орендну плату (п.3.2).
П.9 договору встановлено, що підписаний обома сторонами договір набуває чинності після його державної реєстрації в Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК».
Вказаний договір зареєстровано у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2007 №040700000004.
На виконання умов Договору між сторонами підписано Акт-прийому передачі земельної ділянки в натурі, що надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Хмільницький завод ЗБВ».
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0510900000:00:001:0407, площею 18905,0 кв.м. га, за адресою: м. Хмільник, вул. І.Богуна, 81, зареєстровано за Хмільницькою міською об'єднаною територіальною громадою міста Хмільника в особі Хмільницької міської ради Хмільницької міської ради. 07.02.2019 внесено запис про державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі №32-06 від 28.08.2006; орендар - ТОВ «Хмільницький завод залізобетонних виробів».
06.07.2016 між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору оренд земельної ділянки, укладеного між Хмільницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмільницький завод ЗБВ» від 28.08.2006, який зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2007 за №040700000004, відповідно до якої на підставі рішення 12 сесії міської ради 7 скликання №303 від 4 травня 2016 року та за взаємною згодою сторін, внесено зміни до Договору про оренду земельної ділянки від 28.08.2006:
« 1. Внести зміни в пункт 2.3. договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати: встановити орендну плату в розмірі 206845,28 грн (6894842,55 х3%=206845,28 грн) шорічно, яка підлягає щорічній індексації відповідно до коефіцієнту індексації, розрахованого центральним органом виконавчої влади з питань земельних відносин не є сталою, а саме, може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі, що визначається відповідним рішенням Хмільницької міської ради.
1.1. Доповнити пункт 2.3. Договору оренди земельної ділянки абзацами наступного змісту:
«Сторони погодили, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, введення в дію нової нормативної-грошової оцінки землі, внесення інших змін орендної плати чи нормативної грошової оцінки землі на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін, щодо розмірів орендної плати, прийнятих Хмільницькою міською радою, розмір щорічної орендної плати змінюється без внесення змін та доповнень до цього договору
Орендар погоджується сплачувати визначений розмір орендної плати з 01.01.2016 р.
Підписана обома сторонами угода набирає чинності після проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою».
Вказану угоду зареєстровано у Хмільницькій міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 06.07.2016 за №88-16.
15.12.2021 між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 28.09.2006 (зі змінами), укладеного між Хмільницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмільницький завод ЗБВ», право зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.022019, номер запису про інше речове право 30243401, якою зазначено, що на підставі рішення 14 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання №575 від 24.06.2021 та за взаємною згодою сторін, за взаємною згодою сторін, внести зміни до договору оренди землі від 28.ю09.2006 (зі змінами), а саме:
- в частині розрахунку орендної плати застосувати 6% від нормативно грошової оцінки;
- орендар погоджується застосовувати 6% від нормативно грошової оцінки та сплачувати відповідний розмір орендної плати з 01.01.2022.
Угода укладена та зареєстрована у Хмільницькій міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 15.12.2021 за №46021.
В матеріалах справи міститься копія претензії від 05.03.2025 №420/01-19 про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку, яка була направлена на адресу відповідача та відповідно до якої відповідачу повідомлялось про необхідність сплати заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. Реагування відповідача на вказаний лист матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, відповідно до договору оренди та додаткових угод до нього в період з 01.01.2021 по 20.02.2025 відповідач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 0510900000:00:001:0407. Відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 1 674 783,24 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
З положень статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України слідує, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Частинами 1 та 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
За змістом частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17, від 31.10.2021 у справі 910/14176/20).
Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, від 31.10.2021 у справі 910/14176/20.
За змістом частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» та статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Отже нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу, глави 1 розділу цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПК України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Вищенаведеними нормами чинного законодавства визначена індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки в порядку, визначеному Податковим кодексом та індексація орендної плати згідно із Законом України «Про оренду землі».
Як слідує з положень статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 цього Кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:001:0407 в цінах 2022 року складала 8039386,41 грн, 2023 року - 9245294,38 грн, 2024 року - 9716804,39 грн, 2025 року -10882820,92 грн.
В угоді від 15.12.2021 вказано, що орендар погоджується застосовувати 6% від нормативно грошової оцінки та сплачувати відповідний розмір орендної плати з 01.01.2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Таким чином, на підставі умов договору оренди землі відповідач повинен у повному обсязі сплачувати орендну плату у встановленому договором розмірі з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації за попередній рік за наростаючим підсумком, оскільки вона є складовою орендної плати.
У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач у період з 01.01.2022 по 20.02.2025 не сплачував орендну плату в розмірі, який відповідає встановленій у договорі оренди ставці - 6% від розміру нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як то передбачено умовами договору та положеннями ст. ст. 288-289 ПК України.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (у відкритому доступі за посиланням: https://land.gov.ua/vyznacheno-koefitsiient-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2022-rik/), https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/, https://kyivska.land.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/lyst-derzhgeokadastr-indeksacziya-za-2024.pdf , на виконання статті 289 Податкового кодексу України, повідомлено, зокрема, про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок: за 2019 та 2020 рік 1,0; за 2021 рік 1,1 (для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення); за 2022 рік 1,15 (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 рік - 1,051, за 2024 рік -1,12.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду, викладених в постановах від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
З урахуванням вищенаведеного, позивачем у позовній заяві наведений наступний розрахунок належної до сплати орендної плати за укладеним сторонами Договором оренди землі:
Розмір річної орендної плати за договором оренди землі у 2022 році дорівнює 482363,18 грн, виходячи з наступного розрахунку: 8039386,41 грн (НГО в цінах 2022 року) х 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) х 6%.
Позивачем у розрахунку вказано, що відповідачем за 2022 рік сплачено суму у розмірі 36542,69 грн. А тому сума заборгованості зі сплати орендної плати за 2022 рік складає 445820,49 грн.
Розмір річної орендної плати за договором оренди землі у 2023 році дорівнює 554717,66 грн, виходячи з наступного розрахунку: 9245294,38 грн (НГО в цінах 2023 року) х 1,15 (коефіцієнт індексації за 2022 рік) х 6%.
Розмір річної орендної плати за договором оренди землі у 2024 році дорівнює 583008,26 грн, виходячи з наступного розрахунку: 9716804,39 грн (НГО в цінах 2024 року) х 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) х 6%.
Розмір річної орендної плати за договором оренди землі з 01.01.2025 до 20.02.2025 дорівнює 91236,80 грн, виходячи з наступного розрахунку: 10882820,92 грн (НГО в цінах 2025 року) х 1,12 (коефіцієнт індексації за 2024 рік) х 6%.
Отже розмір річної орендної плати, яку орендар повинен був вносити у 2022 році складає 445820,49 грн, у 2023 році 554717,66 грн, у 2024 році 583008,26 грн, у 2025 році (01.01.2025 до 20.02.2025) 91236,80 грн.
Таким чином, загальний розмір орендної плати за період з 01.01.2022 по 20.02.2025 становить 1674783,24 грн, який заявлено позивачем до стягнення.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання договірних зобов'язань по сплаті орендної плати згідно з умовами договору оренди землі за заявлений спірний період суду не надав.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди землі №201905000100198 від 26.09.2019 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 включно у розмірі 2330930,07 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240, 326,327 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів" (вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000, код ЄДРПОУ 03575646) на користь Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000, код ЄДРПОУ 04051247) 1 674 783,24 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 25 121,75 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 22 липня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2- відповідачу (вул. Івана Богуна, буд. 81, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000)