вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р. Cправа № 902/612/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 5, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001)
про: стягнення 58587,99 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю товару №973 від 02.10.2023 у розмірі 58587,99 грн, з яких 42075,00 грн - сума основного боргу, 3890,49 грн - 3 % річних, 12622,50 грн- штрафу.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 10 днів з дня вручення ухвали суду.
14.05.2025 до суду надійшла заява № б/н від 14.05.2025 на виконання ухвали суду від 12.05.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/612/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
У визначений судом строк відзиву відповідач на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
02.10.2023 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (Постачальник, відповідач) укладено Договір №373 про закупівлю товару (Договір), відповідно до п.1.1. Постачальник зобов'язується протягом 2023 року поставляти замовнику бензин А-95, дизельне паливо (далі -Товар), який відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» класифікується за кодом - 09130000-9 Нафта і дистиляти, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно із п. 1.2. та 1.3 кількість, ціна за одиницю товару визначається в специфікації до Договору (Додаток 1). Кількість товару та сума договору можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника.
У додатку 1 до Договору - Специфікації товару сторони визначили найменування, кількість та ціну товару, а саме:
- Бензин а-95 - 4600 літрів по ціні 51,00 грн з ПДВ, на загальну суму 234600,00 грн;
- Дизельне пальне - 1500 літрів по ціні 51,00 грн з ПДВ, на загальну суму 76500,00 грн з ПДВ.
Замовник здійснює оплату за поставлений товар в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки Розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 банківських днів з дня поставки. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на розрахунковий рахунок. (п. 4.1. Договору)
Постачальник зобов'язується впродовж 2 (двох) робочих днів після отримання заявки Замовника здійснити поставку за адресою замовника талонів номіналом 10, 20 літрів з терміном дії не менше ніж до кінця 2023 року. Передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість товару посвідчується видатковими накладними та/або іншими документами. З моменту переходу до Замовника права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС постачальника , товар перебуває на зберіганні постачальника. Вартість зберігання включено в ціну товару. У разі неможливості отримання замовником товару за номіналом талона на АЗС постачальника (незалежно від причин) постачальник зобов'язується впродовж трьох робочих днів з дня повідомлення замовником здійснити заміну талонів на талони, за якими замовник та/або уповноважена ним особа має можливість безумовно одержати товар за найменуванням та у кількості, вказаних у талоні на АЗС постачальника (п. 5.1, 5.4-5.6 Договору).
Пунктом 6.3.1 та 6.3.2 Договору визначено обов'язок Постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Згідно п. 7.1 та 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 30% від вартості непоставленого товару або неякісного товару за кожен день прострочення. Штрафні санкції сплачуються постачальником додатково в обов'язковому порядку. П. 10.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але не менш ніж до повного виконання зобов'язань сторонами.
30.10.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зменшено суму договору на 212670,00 грн, змінено вартість Договору на 98430,00 грн та внесено зміни в специфікацію (додаток №1 до Договору), яку викладено в наступній редакції:
«бензин А-95 - 14302 літрів по ціні 51,00 грн з ПДВ, на загальну суму 72930,00 грн з ПДВ;
Дизельне паливо - 500 літрів по ціні 51,00 грн з ПДВ, на загальну суму 25500,00 грн з ПДВ».
На виконання умов Договору позивачем отримано від відповідача талони на пальне відповідно до погодженої Специфікації, що підтверджується видатковою накладною 0001/0000012 від 04.10.2024, вартість яких позивачем сплачена в повному обсязі на загальну суму 98430,00 грн з ПДВ відповідно до платіжної інструкції №3874 від 20.05.2024.
Як стверджує позивач, ним було проведено заправку своїх автомобілів (часткове отоварено талони на бензин А-95) на 1105 літрів на загальну суму 56355,00 грн.
Проте в подальшому 27.12.2024, 02.01.2025, 03.01.2025, 07.01.2025 та 09.01.2025 на АЗС відповідача уповноваженим представником позивача (водієм службового автомобіля) було надано талони на бензин А-95, проте останньому було відмовлено по причині відсутності на АЗС такого виду палива. Вказану інформацію було доведено водієм позивача до відома начальника Управління доповідними записками від 27.12.2024, 02.01.2025, 03.01.2025, 07.01.2025 та 09.01.2025.
Водночас Замовником недоотримано товару у кількості 820 літрів на загальну суму 42075,00 грн з ПДВ.
З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача та повідомляв про необхідність відвантаження товару по талонам, які залишились не отовареними. Так, до відповідача було надіслано претензії за вих. № 01-16/175 від 20.01.2025, вих. № 00116/272 від 21.03.2025 та вих. № 01-16/319 від 03.04.2025, реагування відповідача на які матеріали справи не містять.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо повної і своєчасної поставки обумовленого Договором Товару позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" 42075,00 грн - основного боргу. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3890,49 грн 3 % річних та 12622,50 грн штрафу.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір №973 від 02.10.2023.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору сплачено вартість Товару на загальну суму 98430,00 грн.
Відповідачем за видатковою накладною 0001/0000012 від 04.10.2023 відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаної видаткової накладної передано відповідні талони.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008).
Отже, факт підписання позивачем видаткової накладної №0001/0000012 від 04.10.2023 не свідчить про факт передачі Товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості Товару у майбутньому.
Матеріали справи не містять доказів фактичної передачі позивачу Товару за Договором на суму 42075,00 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Визначаючись із правовою природою здійсненого позивачем платежу за Договором відповідно до платіжних інструкцій №167 від 06.10.2023, №693 від 06.10.2023, № 895 від 06.10.2023 на загальну суму 98430,00 грн з ПДВ, суд враховує таке.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Враховуючи викладене, здійснений позивачем платіж відповідно до платіжних інструкцій на суму 42075,00 грн (непоставлений за договором товар на вказану суму) слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такі платежі не є способом виконання зобов'язання, а лише є способом платежу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 42075,00 грн, відтак і про задоволення позову в цій частині.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3890,49 грн 3 % річних та 12622,50 грн - штрафу.
Поряд з цим вказана позивачем у прохальній частині позовної заяви сума 3 % річних по змісту позовної заяви обґрунтована як пеня та відповідне нарахування здійснено саме як пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Тобто у прохальній частині очевидно має місце описка, а заявлена сума 3890,49 грн є пенею.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 7.1 та 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 30% від вартості непоставленого товару або неякісного товару за кожен день прострочення. Штрафні санкції сплачуються постачальником додатково в обов'язковому порядку. П. 10.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але не менш ніж до повного виконання зобов'язань сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Суд звертає увагу, що позивачем заявлено до стягнення 12622,50 грн штрафу відповідно до умов п. 7.2 Договору, згідно з якими штраф нараховується у розмірі 30% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення штрафу за кожен день прострочення за своєю правовою природою є вимогою про стягнення пені, однак вимоги, сформовані у позовній заяві стосуються стягнення штрафу.
Судом встановлено, що умовами Договору не передбачено нарахування пені за непоставлений товар.
Оскільки, як встановлено судом, в умовах договору № 973 про закупівлю товару від 02.10.2023 сторони не передбачили можливість сплати пені і не визначали її розмір, відсутні підстави для стягнення цієї санкції з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому Законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 908/1501/18 від 05 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, суд відмовляє в позові в частині стягнення 12622,50 грн штрафу та 3890,49 грн пені.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 5, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл, 22000, код ЄДРПОУ 04544464) 42075,00 грн основного боргу та 2175,01 грн витрат зі сплати судового збору.
У частині стягнення 3890,49 грн пені та 12622,50 грн штрафу відмовити.
Витрати зі сплати судового збору у розмірі 852,99 грн залишити за позивачем
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 21 липня 2025 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи