Справа № 206/4151/24
Провадження № 1-кп/206/65/25
22.07.2025 м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
участю:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №22024040000000046 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження №22024040000000046 по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.111 КК України.
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 без права внесення застави на строк 60 діб, оскільки існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Так вказують, що є ризик того, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або ж продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання посилаючись на те, що не надано доказів в підтвердження ризиків, та в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження вини ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_6 має захворювання, тож ні наміру ні бажання уникати судового розгляду ОСОБА_6 немає.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на обставини зазначені захисником.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, оскільки останній, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв'язки, вік та стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_6 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Наразі в країні введено військовий стан, з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. До вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст.ст.176, 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Таке не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, суд вважає за недоцільне визначення розміру застави, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.ст.176, 177, 197,182, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 19 вересня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 22 липня 2025 року о 16-30 год.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3