16.07.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2711/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Мороза В.Ф.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Ковалишкін В.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025р.
(суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 20.02.2025р.)
у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя
про стягнення 153 098 924,79 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" 153098924,79грн.
Позов обґрунтовано невиконанням Відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025р. у справі №908/2711/24 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» на користь ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго» суму основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період 31.07.2024 - 24.09.2024 у розмірі 148 884 585 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 1 792 282 грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 422 057 грн. 22 коп. та 847 840 грн. 00 коп. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025р. у справі № 908/2711/24 у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 792 282,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 422 057,22 грн.. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на постанову від 18.03.2020 Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 , згідно з якою суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Також, у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин у суді.
Скаржник зазначає, що Відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1286, є учасником ринку електричної енергії, який виконує функцію постачальника універсальної послуги ( постачальника електричної енергії ) на території Запорізької області. ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» для виконання ліцензійних умов має по усій території Запорізької області свої структурні підрозділи, значна частина яких наразі перебуває у районах проведення воєнних (бойових) дій або у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
За доводами Апелянта, для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100% передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам. У зв'язку з систематичним порушенням учасниками ринку своїх фінансових зобов'язань перед Постачальником, а також низькою платіжною дисципліною населення, поточний рахунок Відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з Позивачем. Скаржник наголошує на тому, що відповідно до його балансу заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством зростає, а Відповідач у силу певних обмежень, введених Постановою КМУ від 05.03.2022 р. № 206, Закон України "Про виконавче провадження" не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання, у т.ч. Позивачем - ПрАТ “НЕК “Укренерго» та зазначає, що вартість чистих активів Товариства у 2024 значно зменшилась.
Враховуючи наведене, а також те що: термін прострочення Відповідачем здійснених оплат, на які нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати, становить від 1 до 11 днів; вказане порушення строків оплати не завдало Позивачу чи іншим особам будь-яких збитків, а доказів зворотного Позивачем не надано; ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» після пред'явлення позову у цій справі та до дати прийняття оскаржуваного рішення продовжує здійснювати погашення заборгованості у край складних умовах для всіх учасників ринку електричної енергії, відсутні підстави для задоволення позову.
На переконання Скаржника, специфіка взаємовідносин Позивача й Відповідача за договором передбачає можливість здійснення Позивачем корегування обсягів наданих послуг Відповідачу за будь-який період взаємовідносин у межах договору, про що у матеріалах справи є акти корегування. Крім того, Позивач надалі може провести таке корегування за спірний період через рік або навіть два, тобто виходить що певної частини заборгованості може й не бути, а 3% річних та інфляційні нарахування здійсненні на всю суму і не зменшуються.
У відповіді на відзив Відповідач, зокрема, посилається на практику Верховного Суду, якою передбачена можливість зменшення розміру 3% річних.
За твердженнями Відповідача, судом першої інстанції не у повній обсязі досліджені та враховані надані Відповідачем пояснення та докази по справі № 908/2711/24 щодо нарахування Позивачем 3% річних, розміру інфляційних втрат та можливості їх зменшення.
У відповіді також йдеться про те, що обмеження на законодавчому рівні у зв'язку з військовою агресією (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, внесення змін у Закон України «Про виконавче провадження»), об'єктивно позбавляє Відповідача, по незалежним від нього причинам, стягувати борг з більшої частини споживачів-боржників.
Відповідач зазначає, що за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором тощо.
5 . Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від ПрАТ “НЕК “Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство зазначає, що твердження Відповідача про незначний строк прострочення є необґрунтованим. Відповідно до договору на передачу електроенергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП, передбачено три види платежів: планові, фактичні та коригуючі. Борг виник у період з 31.07.2024 по 24.09.2024. Рішення у справі ухвалене 10.02.2025. За весь цей період Відповідач не здійснив жодних платежів на користь Позивача. Отже, твердження про прострочення від 1 до 11 днів не відповідає дійсності, оскільки загальний період прострочення становить понад 6 місяців
Позивач вказує, що несвоєчасна оплата значної суми боргу призвела до його фінансових втрат через інфляцію гривні. Це означає, що Позивач зазнав збитків через інфляцію і, одночасно, спростовує твердження Відповідача про відсутність збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання. При цьому зобов'язання так і залишається невиконаним.
За доводами Позивача, Відповідач не надав доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість виконання грошових зобов'язань перед Позивачем. Відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність на ринку електроенергії; справа про банкрутство щодо нього не порушена; відсутні докази того, що Відповідач постачав електроенергію на тимчасово окуповані території під час дії договору від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП.
На переконання Позивача, воєнний стан не може вважатися форс-мажором для Відповідача, оскільки він існував на момент укладення договору і одразу для двох сторін. При цьому Позивач також зазнає значних збитків через руйнування енергетичної інфраструктури, від несплати контрагентів, проте виконує свої договірні зобов'язання та забезпечує безперервну роботу системи передачі електроенергії.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2711/24.
Матеріали оскарження у справі № 908/2711/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025р. у справі № 908/2711/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 16.07.2025.
Від представників Позивача та Відповідача надійшли заяви про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), які задоволені ухвалами суду від 09.07.2025.
14.07.2025 від Відповідача надійшла заява, в якій він доводить до відома, що ним здійснено оплату основної заборгованості по рішенню від 10.02.2025 у розмірі 113053941,97грн, просить долучити до справи платіжні інструкції: №4927 від 27.06.2025, №4972, №4973 та 4974 від 30.06.2025 та одночасно, поновити строк на їх подання.
Крім того надійшло клопотання Відповідача про долучення виписки з ЄДР на підтвердження повноважень директора товариства станом на 13.08.2024.
Також, 14.07.2025 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду, у зв'язку з неможливістю його представників бути присутніми у розгляді даної справи 16.07.2025 з огляду на участь у переговорах з приводу врегулювання питання укладення мирової угоди по справі №908/3070/23, які будуть проводитися 15 - 16.07. 2025 у м.Києві.
Розглянувши клопотання Відповідача, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням наступного.
Так, у розумінні чинного законодавства України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У даному випадку, заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника у судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).
При цьому участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. Позиція Відповідача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та відповіді на відзив.
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
На думку суду, обставини даної справи свідчать про достатність матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства у частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача, за наявними матеріалами.
Отже, з метою недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст.256 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
16.07.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (Користувач) заявою про укладання Договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.
Повідомленням від 25.10.2023 № 01/55832 Позивач повідомив Відповідача про укладання Договору: дата акцептування 01.01.2024, ідентифікатор договору № 0119-02024-ПП, згідно з п.1.1. якого договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Договір та додатки до нього розміщені на офіційному сайті ПрАТ"НЕК "Укренерго". На момент укладення умови вказаного Договору були затверджені наказом ПрАТ"НЕК "Укренерго" від 03.10.2023. №549. Договір вважається укладеним з дати акцепту, зазначеного у повідомленні Позивача (ОСП) про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
У п. 2.1. Договору передбачено, що ОСП (оператор системи передачі) безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
За п. 4.1. Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua,energy/.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.(п.5.1)
Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (п.6.1 Договору).
Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно з п. 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в Акті коригування.
Відповідно до п. 6.6. Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів Користувач сплачує пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості. За прострочення Користувачем термінів розрахунку оплати фактичної вартості послуги понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі виникнення від'ємної різниці між фактичною вартістю послуги в розрахунковому періоді та сумою планових платежів, виставлених в цьому ж розрахунковому періоді, на таку різницю пеня не нараховується. Розрахунок штрафних санкцій, зокрема пені може бути проведений за результатами розрахункового періоду, тобто після формування Акта приймання-передачі послуг. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком. Рахунок підлягає оплаті протягом З робочих днів від дати отримання.
У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
Згідно з пп. 1) п. 7.1., пп. 2) п. 9.3. Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу, а Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.
Рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб. ( п. 10.3. Договору)
Пунктом 10.4. Договору визначено, що будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
За твердженнями Позивача, з січня 2024 року Відповідач порушує зобов'язання щодо строків та розміру оплати послуг з передачі електричної енергії за Договором.
За підрахунками ПрАТ"НЕК"Укренерго", за період 19.01.2024 - 24.09.2024 загальна сума несплачених зобов'язань за послуги з передачі електричної енергії становить 373 317 369,68 грн.
Разом з тим, 10.06.2024 Господарським судом Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/1612/24 за позовом ПАТ "НЕК "Укренерго" до Відповідача про стягнення заборгованості за тим же Договором, яка становить: 224 432 784,54 грн. - послуги з передачі електричної енергії, 3 096 905,86 грн. - 3 % річних, 8 314 385,02 грн. - інфляційні втрати.
Таким чином, шляхом віднімання зазначених сум, Позивач визначив розмір заборгованості Відповідача у справі № 908/2711/24 за період з 31.07.2024 - 24.09.2024:
1) 148 884 585,14 грн. (373 317 369,68 грн. - 224 432 784,54 грн.) послуг з передачі електричної енергії за Договором;
2) 1 792 282,43 грн. (4 889 188,29 грн. - 3 096 905,86 грн.) - 3 % річних;
3) 2 422 057,22 грн. (10 736 442,24 грн. - 8 314 385,02 грн.) - інфляційних втрат.
Неоплата Відповідачем вказаних суд боргу, річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яке мотивоване тим, що матеріалами справи доведена наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати наданих послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії у вказаній вище сумі. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат у визначених Позивачем розмірах. При цьому суд не знайшов підстав для зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат на 95 процентів, тому відмовив у задоволенні клопотання Відповідача, пославшись на те, що у даній справі, сторонами у Договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.
Щодо досліджуваної справи, то з урахування положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме підтверджений факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у частині повної та своєчасної оплати наданих за цим договором у спірний період послуг, що також не заперечується Відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у Позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з Відповідача, разом з сумою основного боргу, 3% річних у розмірі 1 792 282 грн. 43 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2 422 057 грн. 22 коп., враховуючи що розрахунки цих сум відповідає вимогам чинного законодавства України і є арифметично правильними.
Заперечення саме щодо розрахунків здійснених Позивачем, Відповідачем не наведені.
Вимоги скарги про звільнення Скаржника від сплати 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі відхиляються колегією суддів, оскільки Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Враховуючи врегульованість законом нарахування річних відсотків та інфляційних втрат, суд не може на власний розсуд звільняти від відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, відсутності грошових коштів у боржника, тощо, якщо звільнення від такої відповідальності прямо не визначено законодавством.
За змістом ст.625 ЦК України нарахування річних та інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
При цьому звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних втрат за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, Позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Стосовно доводів Скаржника про існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Між тим, у даній справі, судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, оскільки їх розмір відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Крім того, Відповідачем, станом на час подання позову та розгляду справи судом першої інстанції, зобов'язання з оплати у повному обсязі не виконано, не доведено існування будь-яких інших обґрунтованих обставин, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення Відповідачем зобов'язання, у такому випадку відсутні підстави для зменшення відсотків річних.
При цьому Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано таку настанову: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Таким чином, Відповідач у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, вже захищений певним чином від матеріальних витрат, пов'язаних з простроченням ним виконання, зокрема грошового зобов'язання.
Щодо інфляційних втрат, то зменшення їх розміру чинним законодавством України не передбачено.
Визначене ч.2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси і позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Також, слід зазначити, що під час воєнного стану в Україні всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права і не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Щодо клопотання Скаржника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копій платіжних інструкцій про перерахування на користь Позивача коштів після ухвалення господарським судом оскаржуваного рішення, слід зазначити таке.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме у суді першої інстанції.
За приписами ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання до суду першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.
При цьому за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2019 по справі № 922/393/18, така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування.
У даному випадку, оскаржуване рішення суду у цій справі було проголошено 10.02.2024, нові докази, які надає Скаржник, датовані 27.06.2025 та 30.06.2025, відтак додані до клопотання документи фактично на дату прийняття рішення суду не існували, у той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення, а відтак такі документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, тому колегія суддів відмовляє у їх прийнятті.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що хоча надані Апелянтом докази не можуть бути прийняті під час апеляційного перегляду справи, проте, вони підлягають врахуванню згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" і Відповідач не позбавлений права подати відповідні відомості виконавцю під час виконання рішення, або застосувати процесуальні інструменти, обумовлені ст.328 ГПК України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2025р. у справі №908/2711/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.07.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя В.Ф.Мороз