Окрема думка
суддів К. М. Пількова, О. О. Банаська, Л. Ю. Кишакевича, В. Ю. Уркевича
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025
у справі № 902/122/24 (провадження № 12-15гс25)
1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 02.07.2025 у цій справі частково задовольнила касаційну скаргу прокурора, скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала ключовий висновок про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, (а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів), належать до земель оборони щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Врахувавши наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили необґрунтований висновок про те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не підтверджує її належність до земель оборони та не впливає на її цільове призначення, помилково вказавши на відмінні визначення та правовий режим земель оборони (частина перша статті 77 Земельного кодексу України, далі - ЗК України) та земель прикордонної смуги і створених навколо військових частин захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування (частина третя статті 77 ЗК України).
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголосила, що витребування майна із чужого незаконного володіння є правомірним та ефективним способом захисту в цій справі, який, однак, не можна застосувати щодо всієї площі земельних ділянок, адже таку вимогу можна розглядати лише стосовно тієї частини земельної ділянки, що накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону. Прокурор має довести, яка саме площа земельних ділянок, в яких межах накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону. Захистити право без з'ясування повних відомостей про спірні земельні ділянки та їх ідентифікації неможливо. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, як-от: частини третьої статті 77 ЗК України внаслідок її неправильного тлумачення, а також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили належних доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236, 237, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас Велика Палата Верховного Суду загалом погодилась з висновками Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС та КГС ВС відповідно) щодо визначення та правового режиму земельних ділянок, розташованих у межах прикордонної смуги, проте вважала за необхідне конкретизувати їх відповідно до власних висновків, викладених у постанові від 02.07.2025.
3. З мотивами ухваленої постанови та результатами розгляду справи не можемо погодитись з таких підстав.
Щодо правового режиму земель оборони
4. За змістом статей 13 та 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
5. Частинами першою та другою статті 84 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спірного у цій справі наказу) передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
6. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (частини перша та друга статті 18 ЗК України).
7. Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 19 ЗК України землі оборони є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням.
8. Частинами першою та п'ятою статті 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України від 27.11.2003 № 1345-IV «Про використання земель оборони» (далі - Закон № 1345-IV).
9. Основи правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
10. Відповідне регулювання міститься також у статтях 1 і 2 Закону № 1345-IV, якими передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.
11. Таким чином, положення ЗК України та законодавства, яке визначає правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Такі землі на момент прийняття спірного у цій справі наказу могли перебувати лише в державній власності (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 7.21-7.24 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).
Щодо особливого режиму використання земель у межах прикордонної смуги
12. У разі необхідності навколо військових та інших оборонних об'єктів створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України (далі - ДПС України) для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми (частина третя статті 77 ЗК України).
13. Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах (стаття 115 ЗК України).
14. Положення щодо особливого режиму використання земель містяться також у статті 3 Закону № 1345-IV, частина перша якої визначає, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам ДПС України.
Навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону (частина третя і четверта цієї ж статті).
15. Статтею 22 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» (далі - Закон № 1777-XII) передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам ДПС України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.
Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами ДПС України.
16. Відповідно до Закону № 1777-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» (далі - Постанова № 1147), якою установив вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації ДПС України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 1). Цією постановою Кабінет Міністрів України також затвердив положення про прикордонний режим (далі - Положення; пункт 3 Постанови № 1147).
17. За термінологією, яка міститься в пункті 2 Положення, контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами ДПС України, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.
Лінія інженерних прикордонних споруджень - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам ДПС України для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів.
Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
18. Аналіз наведених вище норм в сукупності зі спеціальними положеннями земельного законодавства, викладеними у попередньому розділі цієї окремої думки, дозволяє виснувати про відмінність правового режиму земель оборони як окремої категорії земель України (частина друга статті 18, пункт «ж» частини першої статті 19, частина перша статті 77 ЗК України, статті 1 та 2 Закону № 1345-IV), що можуть перебувати тільки у власності держави (частина друга статті 77 ЗК України), та особливого режиму використання земель, що встановлюється, зокрема, у прикордонній смузі уздовж державного кордону України, та може діяти на землях усіх форм власності (частина третя статті 77, стаття 115 ЗК України, стаття 3 Закону № 1345-IV, стаття 22 Закону № 1777-XII).
19. Насамперед слід зауважити, що стаття 77 ЗК України відокремлює землі оборони (частина перша) від земель прикордонної смуги та створених навколо військових частин захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування (частина третя). Як слідує зі змісту цієї статті, законодавець не визначив належність земель у межах прикордонної смуги лише до державних земель оборони.
20. Розмежування земель оборони та земель з особливим режимом використання в оборонних цілях послідовно закріплено також у статтях 1-3 Закону № 1345-IV.
Так, статтями 1 та 2 Закону № 1345-IV визначено, які землі визнаються землями оборони (надані для розміщення і постійної діяльності військових частин у значенні цього Закону), а також окремі особливості правового режиму земель оборони.
Натоміть стаття 3 цього Закону встановлює особливий режим використання земельних ділянок, який не залежить від того, кому ці ділянки належать на праві власності, та діє, зокрема, в прикордонній смузі уздовж державного кордону України.
Слід зауважити, що ця стаття поширює свою дію не лише на землі в межах прикордонної смуги, а й на інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
21. Такими спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють питання правового режиму зон з особливим режимом використання земель є Закон № 1777-XII та Постанова № 1147.
22. За змістом статті 22 Закону № 1777-XII контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України. Тобто цей закон прямо визначає можливість встановлення контрольованих прикордонних районів у межах земель територіальних громад.
23. Водночас Постановою № 1147 передбачено, що прикордонна смуга встановлюється у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад (див. пункт 1 цієї Постанови та пункт 2 Положення).
24. За викладеного вважаємо, що встановлення прикордонної смуги, в межах якої діє особливий режим використання земель, можливе і на землях комунальної власності.
25. Це узгоджується з подальшими змінами земельного законодавства. Так, у 2023 році Законом № 2952-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту державного кордону України» (далі - Закон № 2952-IX) до Перехідних положень ЗК України внесено пункт 27-1, яким передбачено, зокрема, що військовим частинам ДПС України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надають у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог цього пункту.
26. Таким чином, законодавець передбачив можливість перебування у комунальній власності земель уздовж лінії державного кордону України, а відтак і встановлення на комунальних землях у межах прикордонної смуги особливого режиму їх використання, однак автоматичного переведення цих земель до категорії земель оборони державної власності у зв'язку з встановленням такого режиму не визначав.
Надання таких комунальних земель у постійне користування військовим частинам ДПС України здійснюють органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог наведеного вище пункту 27-1.
Щодо обмежень на використання земель у межах прикордонної смуги
27. За змістом пункту 5 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені, зокрема, законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
28. Частинами першою та другою статті 110 ЗК України передбачено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
29. Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі (далі - Кадастр) у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Кадастру (частини четверта та п'ята статті 111 ЗК Україна).
30. Користування землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша господарська діяльність на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами ДПС України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України (стаття 18 Закону № 1777-XII).
31. Згідно із частиною першою статті 23 Закону № 1777-XII у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
32. Таким чином, особливий режим використання земельних ділянок, який діє в межах прикордонної смуги, передбачає нормативно визначені обмеження на використання земельних ділянок, в тому числі комунальної власності.
33. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що 05.11.2018 Вінницька обласна державна адміністрацією (далі - Вінницька ОДА) за поданням Адміністрації ДПС України скористалась правом змінити ширину прикордонної смуги та прийняла розпорядження № 842, яким встановила її ширину до десяти кілометрів від лінії державного кордону в глиб території України, а після викладення Постанови № 1147 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 890 від 04.08.2021, прийняла розпорядження № 780 від 02.11.2021, яким установила прикордонну смугу завширшки п'ять кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим.
34. Беручи до уваги наведене, вважаємо, що розширення прикордонної смуги актами уповноважених на це органів державної влади не спричиняє автоматичного переходу відповідних земель до категорії земель оборони державної власності, а встановлює обмеження щодо порядку, форми і способів використання земель, розміщених у межах вказаної смуги.
Ці обмеження визначаються Законом № 1777-XII та іншими актами законодавства України та полягають, зокрема, у тому, що використання вказаних земель здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України, а порядок здійснення на них господарської діяльності встановлюється компетентними органами України за погодженням з органами ДПС України з урахуванням місцевих умов.
35. За протилежного розуміння розширення прикордонної смуги розпорядженнями Вінницької ОДА № 842 та № 780 змінювало б категорію та форму власності земель, розташованих у межах цієї смуги, що, в свою чергу, спричиняло б перехід комунальної власності у державну з позбавленням територіальної громади права власності на землю, яке гарантується та захищається на рівні з правами інших власників (статті 13 та 14 Конституції України, стаття 321 Цивільного кодексу України).
Щодо відступу від висновків Верховного Суду
36. В ухвалі про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія КГС ВС вказувала на те, що за подібних правовідносин касаційний суд не робив висновків щодо правової природи земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги.
37. Однак під час касаційного перегляду цієї справи була виявлена відповідна практика Верховного Суду.
Так, постановою від 12.02.2025 у справі № 902/71/24 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (далі - Адміністрація) до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Держгеокадастр, відповідач-2) про визнання недійсним наказу в частині передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельних ділянок, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, КГС ВС скасував постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позову і залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено, оскільки вважав підтвердженими доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, щодо неправильного застосування апеляційним судом статей 77, 84 ЗК України, статті 22 Закону № 1777-XII та статей 1-3 Закону № 1345-IV.
У пунктах 42, 43 зазначеної постанови КГС ВС виснував, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності. У цьому висновку касаційний суд звертався аналогічного висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, а також врахував, що цей висновок був підтриманий також у постановах КГС ВС від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23 і наразі є усталеним.
Окрім цього, відповідні висновки містяться також у постановах КГС ВС від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23 (пункт 4.8) та від 18.02.2025 у справах № 903/1333/23 (пункт 5.23) і № 902/72/24 (пункт 20).
38. Схожі висновки про те, що землі прикордонних смуг, які належать до земель оборони, не можуть передаватися у приватну власність (пункт «в» частини четвертої статті 84 ЗК України) містяться також у постанові КЦС ВС від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц за позовом заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації ДПС України та Луцького прикордонного загону до фізичної особи про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та повернення ділянки з незаконного володіння.
39. На нашу думку, Велика Палата Верховного Суду мала відступити від перелічених вище висновків КГС ВС та КЦС ВС про застосування статей 77, 84 ЗК України, статті 22 Закону № 1777-XII та статей 1-3 Закону № 1345-IV, а саме про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, оскільки вони суперечать викладеним у попередніх розділах цієї окремої думки висновкам стосовно правової природи земель оборони та значення особливого режиму використання земель усіх форм власності, що встановлюється у прикордонній смузі, які зроблені, зокрема, з урахуванням пункту 27-1 Перехідних положень ЗК України, внесеного Законом № 2952?IX, що набрав чинності 23.03.2023.
40. Необхідність такого відступу пов'язана з тим, що розвиток правового регулювання земельних відносин, зокрема, пряма вказівка законодавця у згаданому вище пункті Перехідних положень ЗК України на можливість перебування земель уздовж лінії державного кордону України у комунальній власності (тобто не лише у державній) спростовує попередній підхід, висловлений КЦС ВС у постанові від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц. В свою чергу, КГС ВС не врахував цього, формулюючи відповідні висновки у постановах від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20 (пункт 6.51), від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 і № 903/1324/23 (пункт 40), від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23 (пункт 4.8), від 12.02.2025 у справі № 902/71/24 (пункт 42) та від 18.02.2025 у справах № 903/1333/23 (пункт 5.23) і № 902/72/24 (пункт 24).
Щодо доводів касаційної скарги
41. Доводи скаржника переважно зосереджувались на необхідності відновити права держави, які були порушені внаслідок передання у комунальну власність частин земельних ділянок, що перебувають у межах прикордонної смуги, у зв'язку із чим є землями оборони, які можуть перебувати лише у державній власності, а також на твердженнях, що прокурор при зверненні з позовом обрав належний та ефективний спосіб захисту прав держави від стверджуваного порушення та довів накладення спірних частин ділянок на землі оборони.
42. Однак наведені у цій окремій думці висновки спростовують доводи скаржника про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, належать лише до державних земель оборони.
43. На наше переконання, слід виходити з того, що встановлення прикордонної смуги, в межах якої діє особливий режим використання земель, не спричиняє їх автоматичного переходу до категорії земель оборони державної власності, а передбачає нормативно визначені обмеження на використання земель усіх форм власності.
Втім прокурор та позивач під час розгляду цієї справи не стверджували, що Держгеокадастр ухвалив спірний наказ з порушенням наведених вище обмежень, а суди попередніх інстанцій встановили, що земельні ділянки у постійне користування військової частини (третьої особи у справі) не надавались та були первинно сформовані як землі сільськогосподарського призначення, якими відповідач-2 міг розпорядитись від імені держави (див. mutatis mutandis пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19).
44. Беручи до уваги викладене вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не мала досліджувати та робити висновки стосовно доводів скаржника щодо способів захисту прав держави від незаконної передачі в комунальну власність земель оборони, розташованих у межах прикордонної смуги, а також щодо того, як слід доводити перебування таких ділянок у прикордонній смузі.
Решта доводів, викладених у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про те, що прокурор у позові помилково виходив з того, що всі земельні ділянки, розміщені у межах прикордонної смуги, є землями оборони державної форми власності, а тому передання їх у комунальну власність є незаконним.
45. Підсумовуючи наведене, вважаємо, що рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову є правильними і підлягали залишенню без змін, а подану касаційну скаргу належало залишити без задоволення.
Судді К. М. Пільков
О. О. Банасько
Л. Ю. Кишакевич
В. Ю. Уркевич