16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 990/2/25
провадження № 11-133заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Губської О. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської Олени Анатоліївни від участі у розгляді справи № 990/2/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними рішення та бездіяльності,
Велика Палата Верховного Суду ухвалою відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), а ухвалою від 25 червня 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) за наявними у справі матеріалами на 17 липня 2025 року.
14 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А. від участі у розгляді справи № 990/2/25.
З посиланням на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) автор заяви про відвід судді вважає, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, якій він заявив відвід. Такими підставами називає те, що суддя Губська О. А. навмисно надає перевагу Вищій раді правосуддя (далі - ВРП), оскільки щодо неї проводяться перевірки на підставі відкритих дисциплінарних скарг.
На думку позивача, така обставина зумовлює навмисне нез'ясування обставин цієї справи [не з'ясовано які матеріали є складовою об'єднаної дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та на скількох аркушах міститься зазначене дисциплінарне провадження].
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід судді Губської О. А. доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною сьомою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід судді Великої Палати Верховного Суду не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою Верховного Суду.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений і з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань - прямих чи непрямих з будь-чийого боку або з будь-якої причини.
Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) слід визначати окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Повертаючись до оцінки обґрунтованості доводів заяви про відвід судді, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сама по собі наявність дисциплінарних проваджень у ВРП, до того ж як убачається з наведеного заявником переліку скарг, за скаргами осіб, які не є учасниками справи, що розглядається, та жодним чином з нею не пов'язані, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об'єктивності при розгляді адміністративної справи. Тому з цих міркувань зазначений довід не може бути визнаний обґрунтованою підставою для відводу.
Крім того, варто звернути увагу на наявність усталеного підходу в оцінці ситуацій щодо конфлікту інтересів: ситуації, які стосуються всіх суддів, а не конкретного судді, не вважаються конфліктом інтересів. Тим більш, якщо відповідні дисциплінарні скарги безпосередньо не пов'язані зі справою, яка є предметом розгляду.
В решті наведені в обґрунтування заяви про відвід судді, доводи свідчать про фактичну незгоду позивача з процесуальними діями судді-доповідача у справі, що не може бути підставою для відводу.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Губської О. А. у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості, з доводів заяви про відвід судді не вбачається.
Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини на обґрунтування заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А. не знайшли свого підтвердження, відповідно підстави, визначені статтею 36 КАС України, для висновку про наявність передумов для відводу судді відсутні.
Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської Олени Анатоліївни від участі у розгляді справи № 990/2/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко І. А. Воробйова А. А. Ємець В. В. Король О. В. Кривенда С. Ю. Мартєв К. М. Пільков Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко