16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 531/1231/24
провадження № 51-1665км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Карлівський районний суд Полтавської області вироком від 03 вересня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, і призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання певних обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_7 і стягнуто з останнього на користь позивача 20 000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Полтавський апеляційний суд змінив вирок місцевого суду в частині розміру моральної школи та ухвалив стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 20 серпня 2022 року близько 03:00, перебуваючи на вул. Богдана Хмельницького в с. Мартинівка Мартинівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_9 і завдав йому одного удару правим кулаком руки в обличчя з лівої сторони, декілька ударів в ділянку тулуба, зокрема ребер, з лівої сторони, а також декілька ударів ногами в ділянку стегон.
Унаслідок неправомірних дій ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді:
а) закритих переломів 5?7, 11 ребер зліва по підкрильцевій лінії та синців шкіри грудної клітки зліва, які кваліфікуються тільки в сукупності як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я;
б) гематоми м'яких тканин та садна шкіри обличчя зліва, що кваліфікуються тільки в сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
в) гематоми м'яких тканин стегон, які кваліфікуються як у сукупності, так і кожна окремо як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
г) синців шкіри передпліччя, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 умисними діями заподіяв умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя і не призвели до наслідків, передбачених у ст. 121 КК, але спричинили тривалий розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу і заперечень на неї
У касаційній скарзі захисник посилається на те, що апеляційний суд без належних мотивів змінив вирок місцевого суду, збільшивши розмір моральної шкоди; не взяв до уваги відсутності в матеріалах кримінального провадження належних і допустимих доказів заподіяної моральної шкоди. Вважає, що збільшення розміру моральної шкоди становитиме надмірний тягар для засудженого, який не працює, доглядає дитину, є особою з інвалідністю, і призведе до безпідставного збагачення потерпілого, який ніяких витрат на лікування не поніс і тимчасово не працює.
Натомість місцевий суд, на переконання захисника, правильно визначив розмір моральної шкоди.
Потерпілий та його представник у письмових запереченнях погоджуються з рішенням апеляційного суду, просять касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначають, що засуджений під час розгляду справи в суді першої інстанції погодився з розміром моральної шкоди, однак нічого не відшкодовує, хоча відкрито виконавче провадження.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений просили задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
Прокурор, представник потерпілого та потерпілий заперечували щодо доводів касаційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, потерпілого, його представника і прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечень, матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122 КК, а також призначене засудженому покарання в касаційній скарзі не оскаржуються.
Що стосується доводів захисника про безпідставне збільшення апеляційним судом розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого, Суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди; юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1). Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5).
Як передбачено положеннями ст. 129 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Отже, суд розглядає цивільний позов у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК, і водночас застосовує норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, встановивши доведеність винуватості ОСОБА_7 в заподіянні ОСОБА_9 умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не призвели до наслідків, частково задовольнив позовні вимоги потерпілого і стягнув із засудженого заподіяну кримінальним правопорушенням моральну шкоду, розмір якої визначив у сумі 20 000 грн.
Апеляційний суд переглянув вирок за апеляційною скаргою потерпілого й, урахувавши принципи пропорційності, законності, виваженості, розумності та справедливості, а також моральні страждання, яких зазнав потерпілий від кримінального правопорушення, дійшов висновку про невідповідність розміру стягнутої на користь потерпілого моральної шкоди, а тому прийняв рішення про зміну вироку в цій частині, а саме збільшення розміру моральної шкоди до 50 000 грн.
Так, апеляційний суд зазначив про безпосередній причинний зв'язок між неправомірним діянням ОСОБА_7 та завданою моральною шкодою, конкретні обставини справи, адже потерпілий унаслідок протиправних дій засудженого отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, через що зазнав фізичного болю та страждань і лікувався тривалий час, змушений був змінити свій уклад життя у зв'язку із неможливістю вести активний спосіб життя.
З урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження, рішення апеляційного суду щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди не суперечить вимогам статей 23, 1167 ЦК, узгоджується з принципами розумності, виваженості та справедливості, розмір стягнення є доведеним, відповідає характеру і обсягу моральних і фізичних страждань потерпілого за наслідками отриманих травм.
У касаційній скарзі адвокат зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги відсутність в матеріалах кримінального провадження належних і допустимих доказів заподіяної моральної шкоди й того, що збільшення розміру моральної шкоди становитиме надмірний тягар для засудженого і призведе до безпідставного збагачення потерпілого. Однак ці відомості не дають підстав уважати необґрунтовано завищеним розмір стягнутої на користь потерпілого моральної шкоди.
Отже, рішення апеляційного суду щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому, прийнято з дотриманням вимог статей 128, 129 КПК та статей 23, 1167 ЦК.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду узгоджується з приписами статей 370, 419 КПК, і поділяє наведені в ній висновки.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для безумовного скасування судового рішення, суд касаційної інстанції не встановив.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 ? без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3