22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 461/260/17
провадження № 61-8650ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду
м. Львова від 14 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2025 року
у справі за позовом співзасновника і бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство «Піцца-Пронто» ОСОБА_1 до Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки управління житлово-комунального господарства, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівської міської ради, державного реєстратора Наумець Анастасії Глєбівни, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське підприємство «Піцца-Пронто», про скасування реєстрації права власності та витребування нежитлового приміщення,
02 липня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада
2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2025 року у справі № 461/260/17.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої
статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення. Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається, зокрема, як на підставу касаційного оскарження на положення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України і вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах:
- Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5;
- статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127;
- Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;
- рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів від 100 березня 1987 року № 109;
- постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» від 05 листопада 1991 року № 311.
Водночас заявниця, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», наказу Міністерства юстиції України, постанов Кабінету Міністрів України у подібних правовідносинах, не вказує конкретні норми цих нормативно-правових актів, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, ОСОБА_1 подане клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини п'ятої статті 136 ЦПК України особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
ОСОБА_1 1956 року народження, в обґрунтування клопотання посилається на відсутність доходів у 2023 та 2024 роках, водночас не зазначає відомості про розмір отримуваної пенсії.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:
1) подання уточненої касаційної скарги із зазначенням у ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених в цій ухвалі.
У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв'язку, копії скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
2) надання документа про розмір отриманої за 2024 рік пенсії.
Такий документ можна отримати онлайн на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua), або на вебпорталі «Дія» (https://diia.gov.ua/services/dovidka-pro-dohodi-pencionera).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду
м. Львова від 14 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2025 року у справі № 461/260/17 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович