Ухвала
22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 521/27476/23
провадження № 61-8850ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюка Володимира Дмитровича, треті особи: юридичний департамент Одеської міської ради, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Д», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення,
ОСОБА_1 08 липня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року (повне судове рішення складено 21 квітня 2025 року).
На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 01 квітня 2025 року (повне судове рішення складено 21 квітня 2025 року). Касаційна скарга подана до Верховного Суду 08 липня 2025 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 21 травня 2025 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що 29 квітня 2025 року під розписку в суді отримала повний текст постанови апеляційного суду. Окрім цього, ОСОБА_1 вказує, що хворіє на гіпертонію ІІ ступеня, у зв'язку з атаками «шахедів» викликала швидку. Пропуск строків на звернення з касаційною скаргою відбувся з поважних причин. До клопотання додано: довідку лікаря КНП «Міська клінічна лікарня № 2» від 01 липня 2025 року № 141 про те, що ОСОБА_1 з 24 червня 2025 року по теперішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні; копії виписок з медичної карти за 2011 рік та 2004 рік.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Однак, вказані у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави, не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не надає належних доказів отримання постанови апеляційного суду 29 квітня 2025 року.
Окрім цього, аналіз судових рішень у справі № 521/27476/23, які оприлюднено у ЄДРСР, свідчить, що ОСОБА_1 17 травня 2025 року вже подавала касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2025 року повернуто на підставі пункту 2 частини четвертої статті 393 ЦПК України у зв'язку з поданням скарги в інший спосіб, ніж до Верховного Суду, а саме: до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Надана ОСОБА_1 медична довідка підтверджує лише її стаціонарне лікування з 24 червня 2025 року по 01 липня 2025 року.
ОСОБА_1 не обґрунтовує: чому першу касаційну скаргу нею було подано в інший спосіб, ніж до Верховного Суду; коли отримала ухвалу Верховного Суду від 23 травня 2025 року; чому звернулась з повторною скаргою лише 08 липня 2025 року.
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.
Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення не вказано.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вказанощодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі слід послатися на конкретний пункт (пункти) частини першої та/або третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині за кожним пунктом.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат