21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 229/6666/23
провадження № 61-8703ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру перерахованих (виплачених) сум державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям,
Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення надміру перерахованих (виплачених) сум державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у сумі 53 133,26 грн.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 21серпня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради суму надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розмірі 53 133,26 грн, а також судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21серпня 2024 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій 04 липня 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що до переліку малозначних справа відносяться справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі складає 53 133,26 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 028 грн = 90 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних.
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (порушення принципу належного врядування, позовної давності, недопустимість доказу, недоведеність недобросовісності), має виняткове значення для неї, оскільки стягнута сума є значною, негативно вплине на рівень життя та право мирного володіння майном (підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Колегія суддів враховує доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються оцінки доказів у справі, та вважає, що незгода заявниці з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами не свідчить про те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або має виняткове значення для учасника справи.
Заявниця не обґрунтувала належним чином у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, не посилається на існування новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для широкого кола суб'єктів правовідносин.
За результатами розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції й оцінки судами доказів було встановлено, що відповідачка свідомо приховала відомості про дохід, не задекларувавши в декларації у звітні періоди дохід від продажу транспортного засобу та інформацію про покупку іншого транспортного засобу, внаслідок чого безпідставно отримала кошти у виді державної соціальної допомоги. Незгода з встановленими судами обставинами не свідчить про те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення ще одного судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Також заявницею не доведено винятковості цієї справи для неї. ОСОБА_1 не надала відомостей про свої доходи та доходи своєї сім'ї, не підтвердила критичного значення для неї питання про повернення надміру виплачених сум державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у сумі 53 133,26 грн. Сама незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про винятковість цієї справи для заявниці.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру перерахованих (виплачених) сум державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович