21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 205/10684/24
провадження № 61-8884ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради - Мельникової Олени Леонідівни, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради (далі - Дніпровської гімназії № 88) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, позов задоволено.
Стягнено з Дніпровської гімназії № 88 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2022 року до 02 серпня 2024 року в сумі 302 310,80 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради - Мельникової О. Л., на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у справі в загальному розмірі, визначеному судами попередніх інстанцій, складає 302 310,80 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявника, суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, обґрунтовуючи вказаний довід заявник фактично наводить доводи касаційної скарги із посиланням на норми права та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що не є належним викладом обґрунтованості виняткового значення цієї справи для заявника.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, Верховний Суд відхиляє, оскільки, хоча суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, заявник не наводить належних обґрунтувань, що вказане вплинуло на розгляд справи по суті.
Верховний Суд зауважує, що винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є тим критерієм, який суд касаційної інстанції оцінює на підставі доводів та міркувань заявника, який обґрунтовує ці винятки з метою перегляду судових рішень, ухвалених у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, наведення винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, без належного їх обґрунтування, не є безумовною підставою для допуску до касаційного перегляду малозначної справи або справи з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення коштів в розмірі 302 310,80 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради - Мельникової Олени Леонідівни, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян