Провадження № 11-кп/821/608/25 Справа № 712/5876/25 Категорія: ч. 1 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
21 липня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка подана на вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 4.06.2025 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 307 КК України, та їй призначено покарання за:
- за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 307 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки, зобов'язавши у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 9550,80 грн.
Частково скасовано арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Соснівського райсуду м. Черкаси від 13.03.2025 р., а саме: з мобільного телефону марки «ОРРО» жовтого кольору, мобільного телефону марки «Redmi», імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , які були вилучені 6.03.2025 р. в ході санкціонованого обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є місцем проживанням ОСОБА_3 .
До речового доказу, а саме мобільного телефону марки «iPhone 11 Pro», який передано в камеру схову СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській обл., - на підставі статей 961 та 962 КК України застосовано спеціальну конфіскацію та конфісковано його у власність держави.
Вирішено питання про решту речових доказів, відповідно до вимог КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду лише в частині вирішення долі речових доказів, обвинувачена ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 4.06.2025 р. в частині застосування спеціальної конфіскації у власність держави мобільного телефону марки «iPhone 11 Pro», який належить на праві приватної власності співмешканцю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ухвалити новий вирок, яким мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro» повернути за належністю ОСОБА_4 .
Апелянт вважає, що постановляючи вирок стосовно ОСОБА_3 суд першої інстанції не врахував та не виконав вимоги, передбачені Постановою № 7 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» та ст. 65 КК України, що суперечить основній вимозі судочинства про всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх зібраних у справі доказів, чим допустив неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи в частині застосування спеціальної конфіскації у власність держави мобільного телефону «iPhone 11 Pro», який належить на праві приватної власності співмешканцю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
До відкриття апеляційного провадження за наявною в матеріалах провадження апеляційною скаргою обвинуваченої, встановлено, що вона не відповідає вимогам ч. 2 ст. 396 КПК України.
Зокрема, обвинувачена в прохальній частині апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування кримінального закону просить скасувати вирок суду, разом з цим, порушуючи питання про скасування судового рішення, просить ухвалити новий вирок, яким мобільний телефон «iPhone 11 Pro» повернути за належністю ОСОБА_4 , але така вимога не може бути предметом апеляційного розгляду з огляду на повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги, встановлені ст. ст. 420 та 421 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:
1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
2) необхідності застосування більш суворого покарання;
3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Разом з тим, ні про одну із цих перелічених підстав мова в апеляції обвинуваченої ОСОБА_3 не йде.
Крім того, зміст апеляційної скарги не відповідає тексту оскаржуваного вироку від 4.06.2025 р. в частині призначеного ОСОБА_3 покарання, оскільки в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 307 КК України, призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три), в той час коли відповідно до тексту вироку ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі; за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на 3 (три) роки, зобов'язавши у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Таким чином, в апеляційній скарзі не коректно викладені вимоги обвинуваченої про судове рішення, які не відповідають письмовим матеріалам кримінального провадження.
Наведене перешкоджає вирішенню питання про відповідність апеляційної скарги обвинуваченої вимогам ст. 396 КПК України та вирішенню питання про відкриття апеляційного провадження.
Згідно ч. 1 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати 15 днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 396, 398, 399 КПК України, суддя, -
Залишити без руху апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка подана на вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 4.06.2025 р.
Надати обвинуваченій ОСОБА_3 строк п'ятнадцять днів, з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків.
Роз'яснити, що у разі не усунення відповідних недоліків у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Копію ухвали невідкладно направити обвинуваченій ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2