Іменем України
15 липня 2025 року
м. Харків
справа № 635/6588/21
провадження № 22-ц/818/2582/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Смелянець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської громади в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року, постановлене під головуванням судді Даниленко Т.П., -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Височанської громади в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, суд першої інстанції не дослідив і не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з наданих позивачем доказів, наявність родинних відносин та ступінь родинних зв'язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з цим позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 недоведені та необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають. Інші вимоги позивача є похідними від встановлення факту родинних відносин, задоволенню не підлягають, а отже, підстави для визнання за позивачем права власності на житловий будинок відсутні.
Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_1 , виданого 22.04.1953 року, вбачається, що матір'ю позивачки є ОСОБА_3 .
У свідоцтві про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначені: прізвище, ім'я та по-батькові ОСОБА_4 (російською мовою), її батьками записані мати - ОСОБА_5 (російською мовою), батько - ОСОБА_6 (російською мовою), місце народження - с.Кобзаревка Валковского района Харьковской области (російською мовою).
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 11.12.1953 року вбачається, що ОСОБА_7 (російською мовою) народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьками записані: мати - ОСОБА_8 (російською мовою), батько - ОСОБА_9 (російською мовою), актовий запис №132 від 22.12.1913 року, місце народження - с.Кобзаривка Валковского района Харьковской области (російською мовою).
11.04.1937 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_11 .
Згідно повідомлення від 19.06.1945 року №1/1906 ОСОБА_10 загинув на війні ІНФОРМАЦІЯ_8 .
06.08.1957 року ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_14 .
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_13 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
08.06.1967 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Сапожніковою Р.А. за реєстровим №704, набула права власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Право власності на 2/3 зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 1 за №246.
08.12.1969 року ОСОБА_2 подарувала 9/25 частин будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Пилипенко Т.Г. за реєстром №3606.
Право власності на 9/25 часин зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 18 за №2383.
Рішенням виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області №498 від 26.10.1972 року на підставі заяви співвласників будинку АДРЕСА_1 дозволено перебудувати будинок в новому місці.
Після перебудови домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначається у технічній документації як будинок літ А-1, загальною площею 61,0 кв.м, житловою площею 38,2 кв.м., що складається з приміщень 1-1 веранда площею 9,0 кв.м., 1-2 кухня площею 5,4 кв.м., 1-3 жила кімната площею 11,7 кв.м., 1-4 жила кімната площею 10,4 кв.м., 1-5 жила кімната площею 16,10 кв.м., 1-6 коридор площею 8,4 кв.м.), веранда літ а площею 2,8 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами (літ В - сарай, літ. вп -погріб, літ Г - сарай, літ Д вбиральня, №1-огорожа, літ К -інші споруди), що підтверджується технічним паспортом.
Рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області №1331 від 18.10.1983 року було дозволено прийняти в експлуатацію самовільно побудований житловий будинок АДРЕСА_2 , жилою площею 38,2 кв.м розміром 7,55*10,9 м. та оформити право особистої власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ім'я співвласників.
30.07.1985 року було затверджено Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7
Як на підставу позовних вимог позивачка посилалась на те, що ОСОБА_15 та її мати ОСОБА_3 є рідними сестрами. Проте у свідоцтві про народження ОСОБА_7 батьками зазначені: мати ОСОБА_8 (російською мовою) батько - ОСОБА_9 (російською мовою). А у ОСОБА_3 у свідоцтві про народженні батьками зазначені мати ОСОБА_5 (російською мовою) та батьком ОСОБА_6 . ОСОБА_7 після укладання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_11 , а в подальшому після укладання шлюбу з ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка ОСОБА_2 переїхала з Казахської РСР до Української РСР. 08.06.1967 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Сапожніковою Р.А. за реєстровим №704, набула право власності на 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1 . Даний будинок складався в цілому з дерев'яного будинку (2 кімнати, 2 кухні), загальною житловою площею 38.70 кв.м. Право власності на 2/3 зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 1 за №246, про що на договорі від 08.06.1967 р. проставлено відповідний штамп. 08.12.1969 року ОСОБА_2 подарувала 9/25 частин у належні їй на праві власності частині будинку АДРЕСА_1 матері позивачки - ОСОБА_3 на підставі договору дарування, який посвідчено нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Пилипенко Т.Г. за реєстром №3606. Право власності на 9/25 частин зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 18 за №2383, про що на договорі від 08.12.1969 року проставлено відповідний штамп. Будинок АДРЕСА_1 був побудований з дерева та на момент набуття права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знаходився в незадовільному стані. За заявою співвласників зазначеного будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_4 їм було дозволено перебудувати будинок у новому місці на підставі рішення №498 від 26.10.1972 року виконавчого комітету Височанської селищної ради депутатів трудящих Харківського району Харківської області. Пізніше співвласник будинку ОСОБА_16 відмовилась від спільної участі у будівництві будинку на новому місці, про що складена заява. І надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будували спільний будинок окремо від ОСОБА_16 , а земельна ділянка була поділена між домоволодіннями ОСОБА_16 з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з другого. Після перебудови домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначається у технічній документації як будинок літ. А-1, загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м. (складається з: приміщень 1-1 веранда площею 9,0 кв.м, 1-2 кухня площею 5,4 кв.м, 1-3 жила кімната площею 11,7 кв.м, 1-4 жила кімната площею 10,4 кв.м, 1-5 жила кімната площею 16,10 кв.м, 1-6 коридор площею 8,4 кв.м.), веранда літ. а площею 2,8 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами (літ.В-сарай, літ.вп - погріб, літ. Г - сарай, літ.Д вбиральня, №1-огорожа, літ.К - інші споруди). Сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не замовляли технічну документацію для будівництва будинку, тому будівлю приймали до експлуатації як самовільну будову. Рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області №1331 від 18.10.1983 року було дозволено прийняти в експлуатацію самовільно побудований ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жилий будинок АДРЕСА_1 літ. "А-1", жилою площею 38,2 кв.м,. розміром 7,55х10,9 м, та вирішено оформити право особистої власності співвласників на зазначений жилий будинок. 30.07.1985 р. було затверджено Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння (садиби) АДРЕСА_1 . В зв'язку з наданням дозволу на експлуатацію самочинно збудованого домоволодіння спірний будинок вже не вважався самочинно побудованим. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивачки, ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 - російською мовою), актовий запис про смерть №215, місце смерті - сел. Високий Харківського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 . Після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався до нотаріальної контори для прийняття спадщини. ОСОБА_3 , продовжувала проживати у спірному будинку та користуватись усіма предметами домашнього вжитку, якими користувались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно до цього, продовжувала оплачувати земельний податок, здійснювала оплату за надані послуги за газ, воду та спожиту електроенергію. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 . Позивач звернулась до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але їй усно відмовили у зв'язку з тим, що майно не було зареєстровано та не було підтверджено родинні відносини між матір'ю позивачки - ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_2 . Зазначає, що її мати та тітка вважали, що виконали усі вимоги щодо реєстрації права власності, так як отримали рішення виконкому та Акт про дозвіл експлуатувати спірний будинок. На даний час право власності на спірний будинок з надвірними будівлями не зареєстровано, у позивача та у її рідних відсутні документи, що підтверджують реєстрацію права власності на спірне домоволодіння. Так як спірне домоволодіння її мати та тітка будували спільно, а після надання дозволу на експлуатацію будинку не визначали частки у праві власності і користувались домоволодінням спільно, то вважає, що кожна з них мала право у спільному сумісному майні (спірному будинку) на 1/2 частину кожна. Окрім того, її мати та тітка ОСОБА_2 є рідними сестрами, що народжені однією матір'ю, але різними батьками, однак прізвище матері зазначено в їх свідоцтвах про народження по-різному - ОСОБА_17 у свідоцтві про народження її матері, та ОСОБА_18 у свідоцтві про народження тітки. В зв'язку з вищевикладеними обставинами вона не має можливості прийняти спірне домоволодіння у спадок після смерті матері та зареєструвати майно належним чином. З цих підстав вона вимушена звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Так, згідно зі ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.
Згідно ст.254 ЦПК УРСР (1963 р.) суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються гл. 6 розд. IV ЦПК.
У п.7 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 №5 судам роз'яснено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.273 ЦПК (п.1 ч.1 ст.315 діючого ЦПК) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 22.04.1953.
У свідоцтві про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначені: прізвище, ім'я та по-батькові матері - ОСОБА_5 (російською мовою), місце народження - с.Кобзаревка Валковского района Харьковской области (російською мовою).
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 11.12.1953 року вбачається, що « ОСОБА_7 » (російською мовою) народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір'ю ОСОБА_19 є ОСОБА_8 (російською мовою), актовий запис №132 від 22.12.1913 року, місце народження - с.Кобзаривка Валковского района Харьковской области (російською мовою).
З вищевказаних свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_19 народились у с.Кобзарівка Валківського району Харківської області та мати у свідоцтві зазначена ОСОБА_20 .
ОСОБА_19 (після шлюбу ОСОБА_14 ) та ОСОБА_3 протягом тривалого часу (з 1969 року) разом проживали за адресою по АДРЕСА_1 , що належав їм на праві власності.
Крім того з Будинкової книги по вказаному домоволодінню убачається, що ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,були зареєстровані та проживали за адресою у будинку АДРЕСА_1 , починаючи з 1967 -1969 р. до смерті.
Колегія суддів вважає, що з поданих позивачкою доказів убачається доведення факту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними сестрами та мають спільну матір.
Після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався до нотаріальної контори для прийняття спадщини. ОСОБА_3 продовжувала проживати у будинку та користуватись усіма предметами домашнього вжитку, якими вони користувались спільно до цього, продовжувала оплачувати земельний податок, здійснювала оплату за надані комунальні послуги.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті
ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не
закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати
і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку
батька, так і з боку матері (друга черга). статті 530 ЦК УРСР).
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Частиною другою статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.
Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Зазначене кореспондується з пунктами 3.3, 3.4 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, якими визначено, що ЦК УРСР передбачав фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців правовстановлюючих документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
У абзаці другому пункту першого Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення N 5 від 31 березня 1995 року зазначено, що наведений у ст.273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.
За змістом абзацу другого пункту 16 наведеної Постанови при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 з моменту будівництва будинку та після смерті ОСОБА_2 постійно проживала за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується будинковою книгою, а тому фактично прийняла спадщину смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент набуття права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку не було.
Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що 08.06.1967 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Сапожніковою Р.А. за реєстровим №704, набула права власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Право власності на 2/3 зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 1 за №246.
08.12.1969 року ОСОБА_2 подарувала 9/25 частин будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Пилипенко Т.Г. за реєстром №3606.
Право власності на 9/25 частин зазначеного будинку зареєстровано в Харківському міжміському БТІ в книзі 18 за №2383.
Будинок АДРЕСА_1 був побудований з дерева та на момент набуття права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходився у незадовільному стані.
Рішенням виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області №498 від 26.10.1972 року на підставі заяви співвласників будинку АДРЕСА_1 дозволено перебудувати будинок в новому місці.
Співвласник будинку ОСОБА_16 відмовилась від спільної участі у будівництві будинку на новому місці, а тому ОСОБА_2 будували спільний будинок окремо від ОСОБА_16 , а земельна ділянка була поділена між домоволодіннями ОСОБА_16 з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншого боку.
Після перебудови домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначається у технічній документації як будинок літ А-1, загальною площею 61,0 кв.м, житловою площею 38,2 кв.м., що складається з приміщень 1-1 веранда площею 9,0 кв.м., 1-2 кухня площею 5,4 кв.м., 1-3 жила кімната площею 11,7 кв.м., 1-4 жила кімната площею 10,4 кв.м., 1-5 жила кімната площею 16,10 кв.м., 1-6 коридор площею 8,4 кв.м.), веранда літ а площею 2,8 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами (літ В - сарай, літ. вп -погріб, літ Г - сарай, літ Д вбиральня, №1-огорожа, літ К -інші споруди), що підтверджується технічним паспортом.
Рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області №1331 від 18.10.1983 року було дозволено прийняти в експлуатацію самовілно побудований житловий будинок АДРЕСА_2 , жилою площею 38,2 кв.м розміром 7,55*10,9 м. та оформити право особистої власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ім'я співвласників.
30.07.1985 року було затверджено Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно ст.112 ЦК УРСР 1963 р. вбачається, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським
організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим
кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи
кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток
(часткова власність) або без визначення часток (сумісна
власність).
Враховуючи, що рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області №1331 від 18.10.1983 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано дозвіл прийняти в експлуатацію самовільно побудований житловий будинок АДРЕСА_2 , жилою площею 38,2 кв.м розміром 7,55*10,9 м. та оформити право особистої власності на ім'я співвласників, тому на момент прийняття будинку в експлуатацію ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 належало по частики у спільній власності на вказаний будинок.
Таким чином ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті рідної сестри ОСОБА_2 , що складається із належної останній частки будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .
Позивачка ОСОБА_1 - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично прийняла спадщину і проживаючи на час смерті спадкодавця разом з ним у будинку та у подальшому після його смерті. Проте не може отримати спадщину після смерті матері, оскільки не було підтверджено родинні зв'язки матері та її сестри та відсутні документи, що підтверджують реєстрацію права власності на будинок.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявні у справі докази та фактичні обставини підтверджують, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними сестрами по матері ОСОБА_21 , народились у селі с.Кобзарівка Валківського району Харківської області та згідно будинкової книги були зареєстровані та проживали за однією адресою по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті сестри ОСОБА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 .
Тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини в порядку спадкування за законом та визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Задоволення зазначених вимог призведе до поновлення прав позивачки.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини по справі та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У зв'язку з вищезазначеним апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук
Повний текст судового рішення виготовлено 21.07.2025 року.