Справа № 552/7365/24 Номер провадження 11-кп/814/1327/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024170420001399 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 25.02.2025,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області, українця, громадянина України, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2008 та 2018 року народження, працюючого на посаді слюсаря ПП «Прогаз», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Згідно зі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки на підставі ст. 76 КК України.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання період попереднього ув?язнення з 31.08.2024 по 04.09.2024.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 1 500 000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_10 51 783 грн. 24 коп. витрат на лікування та 144 000 грн. страхових виплат у зв?язку із встановленням інвалідності.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, запобіжного заходу, арешту майна, речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
31 серпня 2024 року близько 16 год 20 хв, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем VOLKSWAGEN CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Великотирнівська у м. Полтаві, у напрямку від вулиці Зоряна до вулиці Чумацький Шлях, порушивши вимоги п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, виїхав на нерегульоване перехрестя вулиці Великотирнівська та провулку Космічний, при виконанні маневру повороту ліворуч, не переконався в безпечності виконання свого маневру, не зупиняючись змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу для руху та допустив зіткнення з мотоциклом TEKKEN MH250GY-15, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити у частині вирішення цивільного позову, зменшивши розмір моральної шкоди на користь потерпілого до 200 000 грн. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
При визначенні розміру шкоди просить врахувати, що ДТП сталося також внаслідок грубої необережності потерпілого, оскільки не мав права керувати транспортним засобом та рухався з перевищенням швидкості.
Крім того, вказав що він має хронічні хвороби, сплачує аліменти на неповнолітніх дітей, тому розмір моральної шкоди необхідно зменшити.
Представник потерпілого подав заперечення на апеляційну скаргу у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку поданої апеляційної скарги, представника потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та кваліфікацію його дій ніким із учасників не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненому кримінальному правопорушенні, безпосередній причинний зв'язок між неправомірним діянням обвинуваченого та завданою моральною шкодою, місцевий суд правильно врахував конкретні обставини справи, а саме, що потерпілий внаслідок протиправних дій обвинуваченого отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого втратив кінцівку правої ноги, шляхом ампутування гомілки. У зв?язку з чим став особою з обмеженими можливостями.
При цьому як вбачається з характеристики на особу потерпілого, ОСОБА_10 є учнем 9-В класу КЗ «Розсошенська гімназія Щербанівської сільської ради», бере активну участь у суспільному житті та навчальному процесі, позитивно характеризується, користується повагою вчителів та учнів. І хоча на теперішній час може продовжувати навчання, однак потребує продовження реабілітації, що порушує нормальний, звичний ритм його життя.
Також при визначення розміру моральної шкоди, місцевий суд правильно врахував, що потерпілий є активним спортсменом, має велику кількість відзнак та подяк, тому отримані травми спричиняють обмеження щодо його звичних занять та захоплень.
Зазначені факти впливають на психоемоційний стан неповнолітнього ОСОБА_10 , що також підтвердив у судовому засіданні його батько ОСОБА_11 , зазначивши, що після виписки з лікарні ОСОБА_10 мав тяжкий психологічний стан, майже не спав, його відвідували психологи, військові та спортсмени, які мають подібні травми та власним прикладом намагалися підтримати потерпілого. Зазначив, що звичний ритм життя родини значно змінився, адже кожного дня хтось із членів сім?ї вимушений відвідувати з ОСОБА_10 лікувальні заклади для проведення реабілітації. Крім того, у зв?язку з травмами сина будинок довелося перебудувати, пристосувавши під дитину з інвалідністю.
З урахуванням зазначених обставин, доводи обвинуваченого про зменшення розміру моральної шкоди у зв?язку з тим, що обвинувачений має хронічні хвороби, сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей та ДТП сталося також внаслідок грубої необережності потерпілого, не спростовують винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та у відповідності до ч. 4 ст. 1193 ЦК України, не є підставою для зменшення розміру моральної шкоди.
Тому, врахувавши принципи пропорційності, законності, виваженості, розумності та справедливості, врахувавши моральні страждання, які зазнав потерпілий від кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 1 500 000 грн.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 25.02.2025, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4