Справа № 526/315/25 Номер провадження 33/814/728/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.
21 липня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем - Плаксюк І.Ю.,
за участі:
захисника - адвоката Гусаренка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гусаренка А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, працююча кухарем ТОВ «Олександр", проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн. в дохід держави.
Постановою судді ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 26.01.2025 року, о 01.01 год., по вул.Лохвицька, 22, в м.Гадяч Миргородського району Полтавської області, будучи власником автомобіля «Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_1 , передала керування транспортним засобом водію ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.9(г) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності ОСОБА_1 , яка про місце, дату та час складення, належним чином повідомлена не була. В зв'язку з чим, поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 положення ст.63 КК України та передбачені ст.268 КпАП України права. Крім того, ОСОБА_1 не було вручено копії протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказує, що ОСОБА_1 про перебування її чоловіка ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння обізнана не була, оскільки безпосередньо не бачила факт вживання ним спиртних напоїв, а його поведінка не вказувала про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час слухання ,в судове засідання не з'явилась. Просила розгляд провадження провести за її відсутності.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши захисника Гусаренка О.М. , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об'єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 (г) Правил дорожнього руху водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , будучи власником автомобіля, передала керування транспортним засобом своєму чоловіку, який перебував у стані алкогольного сп'яніння
На наявному в матеріалах справи відеозаписі відображається момент, коли працівники поліції зупинили транспортний засіб «Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_1 , та виявили у водія ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп'яніння. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, ОСОБА_2 виявив бажання пройти даний огляд на місці. Результат проходження огляду виявився позитивний.
Під час зупинки авто, на передньому пасажирському сидінні перебувала дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , яка зазначила, що вони разом із чоловіком подолали значну відстань на автомобілі. При цьому вказала, що більшість часу за кермом перебувала саме ОСОБА_1 , але у зв'язку із втомленістю її чоловік був вимушений сісти за кермо транспортного засобу та доїхати додому. Під час спілкування, ОСОБА_1 постійно наголошувала, що вона являється власником транспортного засобу, а факт вживання чоловіком алкоголю заперечувала.
Постановою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 24.02.2025 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та притягнено до адміністративної відповідальності.
Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , являючись власником транспортного засобу та будучи водієм, повинна була усвідомлювати, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КпАП України, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Так, водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху - водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Однак, ОСОБА_1 вказаних обставин не врахувала та, завідомо знаючи про перебування свого чоловіка у стані алкогольного сп'яніння, умисно передала йому керування транспортним засобом, тим самим порушила п.2.9 (г) ПДР України.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, є повністю доведеною.
Пояснення ОСОБА_1 про те, що вона не була обізнаною про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки безпосередньо не бачила факт вживання ним спиртних напоїв, а його поведінка не вказувала про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, є неспроможними.
Виявлені у ОСОБА_2 працівниками поліції ознаки алкогольного сп'яніння та встановлений під час огляду рівень етилового спирту у видихуваному повітрі в кількості 1,11%, що у 5,5 разів перевищує допустимий рівень, неможливо було не помітити за умови спільного знаходження в салоні автомобіля.
Більше того, як вбачається із відеозапису, працівники поліції одразу ж на початку спілкування з ОСОБА_2 вказали про те, що від останнього чути характерний запах алкоголю з ротової порожнини.
З огляду на викладене, суд критично оцінює такі доводи апелянта та вважає їх способом захисту з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності.
Непереконливими є і доводи ОСОБА_1 щодо порушення її прав, передбачених ст.268 КпАП України. Своїми правами у відповідності до вимог ст.ст. 268, 271 КпАП України ОСОБА_1 могла скористатися під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, де був присутній запрошений нею захисник Гусаренко О.М.
Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України уповноваженими на те особами. Фактичні обставини правопорушень конкретизовано, викладено вірно і в правильній формі, вказано всю необхідну інформацію. Під час складання протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було.
Тому посилання апелянта щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , а також допущення порушень в ході складання протоколу та під час розгляду справи у місцевому суді є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу захисника Гусаренка А.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л.В. Нізельковська