Справа № 554/13352/24 Номер провадження 11-кп/814/1186/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024170420001578 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 20.01.2025,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Войнівка Чутівського району Полтавської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 10.11.2023 вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 10.11.2023 до покарання, призначеного за цим вироком, визначити покарання у виді 1 року 10 днів позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна, речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
06.10.2024, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , використовуючи можливості власного мобільного терміналу марки «REDMI 6», через мобільний застосунок у месенджері «Telegram» в чат-боті «ІНФОРМАЦІЯ_2» пристав на пропозицію отримати безкоштовно за підписку на новостворений вищевказаний канал особливо небезпечну психотропну речовину - PVP у кількості 0,2 г, без мети збуту, та отримав зображення на якому висвітлено координати, тобто інформацію про місце розташування придбаної особливо небезпечної психотропної речовини в Шевченківському районі міста Полтави, а саме неподалік будинку №15 по вулиці Навроцького.
Надалі, 07.10.2024 близько 15 год. обвинувачений, орієнтуючись на координати та фотографію, яку отримав від чат-боту «ІНФОРМАЦІЯ_2», прийшов до вказаного місця, де в лісовому масиві, а саме під шаром ґрунту, викопав полімерний згорток синього кольору, в якому знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, масою 0,170 г, яку в подальшому поклав до своєї нагрудної сумки, тобто незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити вирок суду, у зв?язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 та ст. 75 КК України.
Просить при призначенні покарання врахувати обставини, що пом?якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, що його обтяжують.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 у судове засідання до апеляційної інстанції повторно не з?явився, про дату та час апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, поважність підстав неявки у судове засідання, суду не повідомив та те, що прокурор не заперечувала проти апеляційного розгляду провадження за відсутності обвинуваченого, колегія суддів вирішила за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідача, прокурора, яка просила вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, та кваліфікацію його дій ніким із учасників не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до ст. 12 КК України; конкретні обставини їх вчинення; особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває; обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень; відсутність обставин, що його обтяжують.
Таким чином, місцевий суд при призначені покарання врахував усі обставини, зазначені обвинуваченим у апеляційній скарзі.
Крім того, у апеляційній скарзі не наведено обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, під час перегляду вироку учасниками провадження такі обставини не зазначені та колегією суддів не встановлені, а тому підстави для застосування положень ст. 69 КК України відсутні.
Окрім цього, місцевий суд правомірно врахував, що кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив під час іспитового строку за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 10.11.2023, яким його було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Як зазначено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ч. 2 ст. 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і
призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не відповідають вимогам закону.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, відсутні. Тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 20.01.2025, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4