Справа № 601/2068/25
Провадження №1-кс/601/495/2025
21 липня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці заяву судді Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 про самовідвід,-
встановив:
В провадженні судді Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025216010000158 від 02 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 390-1 КК України (справа № 601/2068/25 (пров. 1-кп/601/236/2025).
18 липня 2025 року суддя ОСОБА_3 подала заяву про самовідвід, посилаючись на те, що вона не може брати участь у розгляді вказаного кримінального провадження, оскільки 13 січня 2025 року нею винесено постанову за якою ОСОБА_4 визнанно винною у вчиненні адміністративних правпорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.173-2 КУпАП, призначено їй адміністративне стягнення та направлено ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці. Наведені обставини можуть стати підставою виникнення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_3 при розгляді даного кримінального провадження. Тому просить задовольнити її заяву про самовідвід.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява є підставною та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі № 277/599/15-к.
Керуючись ст. ст. 75-79, 80, 81 КПК України, суд,-
постановив:
Заяву судді Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 про самовідвід - задовольнити.
Кримінальне провадження за № 12025216010000158 від 02 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 390-1 КК України (справа № 601/2068/25 (пров. 1-кп/601/236/2025) передати на розгляд судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: