Справа № 951/160/25
Провадження №2/951/122/2025
08 липня 2025 року
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі головуючої судді Гриновець О. Б.
з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козлівської селищної ради Тернопільської області про визнання права власності на нерухоме майно
установив:
короткий зміст позовних вимог.
11.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козлівської селищної ради Тернопільської області про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме: житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345, власником якої є ОСОБА_2 .
Позивач звернувся в Козівську державну нотаріальну контору із заявою, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, оскільки відповідне розпорядження спадкодавця не зазначено в заповіті.
З метою отримання у власність земельної ділянки позивач подав клопотання до Козлівської селищної ради Тернопільської області. Проте органом місцевого самоврядування йому відмовлено у задоволенні такого й зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.
Позивач вважає, що у зв'язку із набуттям права власності на житловий будинок, до нього перейшло й право власності на земельну ділянку під ним.
Тож згідно з статтями 377, 381, 1216, 1217, 1225 ЦК України, статтями 120, 121 ЗК України просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 951/160/25 передана 11.03.2025 судді Гриновець О. Б.
Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі. Серед іншого, постановлено витребувати у Козівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 84/2024, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.04.2025 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.
Позиція учасників справи.
В судове засідання ОСОБА_1 чи його представник ОСОБА_3 не з'явилися, однак останній подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Представник Козлівської селищної ради Тернопільської області Колісник В. М. в судове засідання не з'явилася, однак 08.05.2025 подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Чим і скористалися сторони.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципу диспозитивності й змагальності.
Тож дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.03.2024 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 12/.
Із змісту заповіту від 22.03.2022, посвідченого секретарем виконкому Козлівської селищної ради й зареєстрованого в реєстрі за № 4 видно, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, за яким житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 /а. с. 13/.
Як видно з матеріалів спадкової справи № 84/2024 ОСОБА_1 11.11.2024 звернувся до Козівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 /а. с. 47/.
11.11.2024 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 й зареєстровано право власності на такий /а. с. 14, 15/.
Крім того ОСОБА_2 за життя була власницею земельної ділянки загальною площею 0,2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 126791120 від 07.06.2018, рішенням Козлівської селищної ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 та передачу даної земельної ділянки у власність» № 543 від 26.04.2018 /а. с. 16-18/.
18.12.2024 Козівською державною нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке неохоплене ним /а. с. 19, 20/.
Кінаш Михайло Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі статті 14 Конституції України, статей 116, 118, 121 ЗК України звернувся до Козлівської селищної ради Тернопільської області з клопотанням про передачу у власність останнього земельної ділянки загальною площею 0,2354 га, на якій розміщений житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 21-23/.
Згідно з відповіді Козлівської селищної ради Тернопільської області № 01-92/309 від 27.01.2025 у задоволенні такого клопотання відмолено. У відповіді зазначено, що рішенням органу місцевого самоврядування № 543 від 26.04.2018 було затверджено технічну документацію та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345 громадянці ОСОБА_2 . Рішення про передачу у приватну власність не може прийматися двічі на одну і ту ж земельну ділянку. Тож для вирішення цього питання рекомендовано звернутися до суду /а. с. 24, 25/.
Вартість вищевказаної земельної ділянки згідно з витягу № НВ-9950178632025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок становить 209 003, 81 грн /а. с. 26/.
Вказані вище обставини учасниками справи не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до статей 12, 229 ЦПК України такі докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Застосоване судом законодавство та висновки суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно з ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
У ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що у зв'язку із набуттям права власності на житловий будинок, до нього перейшло й право власності на земельну ділянку під ним.
Так судом встановлено, що ОСОБА_2 була власницею житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 й земельної ділянки загальною площею 0,2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345 для будівництва та обслуговування даного житлового будинку, господарських будівель і споруд.
За життя ОСОБА_2 розпорядилася своїм майном й склала заповіт, за яким згаданий вище житловий будинок заповіла ОСОБА_1 . Водночас відповідне розпорядження спадкодавця щодо належної їй земельної ділянки у заповіті не зазначене.
11.11.2024 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на даний житловий будинок й він зареєстрував право власності на такий.
Водночас 18.12.2024 Козівською державною нотаріальною конторою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке неохоплене таким.
Згідно з частин 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір присадибної ділянки (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), на отримання якої в селах із земель державної або комунальної власності мають право громадяни України, складає не більше 0,25 гектара (п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
У зв'язку із набуттям позивачем права власності на житловий будинок, враховуючи загальний принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд та обов'язковість переходу права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, до нього перейшло й право власності на земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування цього будинку.
Тож суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на земельну ділянку загальною площею 0,2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 є законними, обгрунтованими, а тому такі необхідно задовольнити.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати необхідно покласти на позивача за його заявою.
Керуючись ст. ст. 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України
задовольнити позов ОСОБА_1 до Козлівської селищної ради Тернопільської області про визнання права власності на нерухоме майно.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 2354 га з кадастровим номером 6123055400:03:001:0345 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18.07.2025.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дані паспорта: серія НОМЕР_3 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 30.10.1996;
відповідач - Козлівська селищна рада Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Галицька, 15, селище Козлів, Тернопільський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 04396443;
Суддя О. Б. Гриновець