Справа № 461/4461/25
Провадження № 1-кс/461/4542/25
Іменем України
22.07.2025 року. м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із клопотанням про скасування арешту, накладеного на автомобіль марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в частині користування вказаним транспортним засобом.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду Львова від 09.06.2025 року у кримінальному провадженні №12025140000000686 від 07.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, накладено арешт, автомобіль марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 .
Заявник зазначає, що органом досудового розслідування були проведені всі необхідні слідчі дії, в тому числі огляд автомобіля. Крім того, зазначає, що транспортний засіб не має відношення до вчинення кримінального правопорушення, та не може бути предметом спеціальної конфіскації як виду покарання. Заявник стверджує, що подальший арешт майна є недоцільним і підстави для його застсоування відсутні.
В судове заявник не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Скерувала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Зазначила, що транспортний засіб експертом оглянуто, судове експертизу по дослідженню автомобіля проведено, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025140000000686 від 07.06.2025 року триває, автомобіль визнаний речовим доказом, проти скасування арешту, в частині користування транспортним засобом марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 - не заперечила.
Враховуючи передбачені ч.2 ст.174 КПК України, строки розгляду зазначеної категорії клопотань, слідчий суддя, виходячи з загальних засад кримінального провадження: змагальності та розумних строків, приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності учасників процесу з урахуванням наявних у слідчого судді матеріалів.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025140000000686 від 07.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою старшого слідчий ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 09.06.2025 року транспортний засіб марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025140000000686 від 07.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2025 року накладено арешт, шляхом встановлення заборони користування, розпоряджання з транспортним засобом марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту була необхідність проведення слідчих дій та збереження майна, з метою недопущення його втрати чи знищення. Також, автомобіль марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 , відповідав критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України щодо речового доказу та був залучений для проведення експертиз.
Так, в поданому клопотанні заявник зазначає, що на теперішній час відсутні підстави для подальшого арешту автомобіля, оскільки усі необхідні експертизи та слідчі дії в межах досудового розслідування за участю транспортного засобу марки «"Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 є проведеними, а подальше перебування майна під арештом порушує його права на користування майном.
У відповідності до ч.1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею був вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
При цьому, слідчий суддя приймає до уваги та враховує ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як стороною обвинувачення не представлено слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.
У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"), має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Частиною 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що обставини, які були враховані слідчим суддею при накладені арешту на майно, на даний час частково перестали існувати, а тому в подальшій забороні користуватися майном відпала потреба.
При вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи.
За таких обставин, виходячи з засад розумності та співмірності обмеження права власності та права користування, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, в частині зняття заборони користування автомобілем марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання задоволити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 09.06.2025 року на транспортний засіб марки "Renault Clio", р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в частині заборони користування цим транспортним засобом.
Повернути зазначене майно власнику ОСОБА_3 , або уповноваженій ним особі, під розписку для зберігання.
Арешт в частині заборони відчуження транспортного засобу - залишити в силі.
Попередити ОСОБА_3 , про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт.
Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 22 липня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1