05 вересня 2006 р.
№ 33/223
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Муравйов О.В.
суддів :
Полянський А.Г.
Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс» Закритого акціонерного товариства “Райз»
на постанову
від 12.04.2006р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№ 33/223 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс» Закритого акціонерного товариства “Райз»
до
Колективного підприємства “Магдалинівський маслозавод»
про
стягнення 65139,59грн.
та за зустрічним позовом
Колективного підприємства “Магдалинівський маслозавод»
до
Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс» Закритого акціонерного товариства “Райз»
про
стягнення 138200,51грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
не з'явилися
від відповідача:
Шерстюк В.В. дов. від 02.02.2006р.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005р. у справі № 33/223 (суддя Разіна Т.) позов задоволено частково; стягнуто з Колективного підприємства “Магдалинівський маслозавод» на користь Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс» 57651,25грн. заборгованості, 105,29грн. -процентів за користування товарним кредитом, 300,65грн. -пені, 1519,07грн. -48% річних, 595,76грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті суми позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. (судді: Виноградник О.М., Джихур О.В., Коршун А.О.), вказане рішення місцевого господарського суду змінено; апеляційну скаргу Колективного підприємства “Магдалинівський маслозавод» - задоволено частково. Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005р. по справі № 33/223 викладено в наступній редакції: “В задоволені первісного позову -відмовити; в задоволенні зустрічного позову - відмовити».
Позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2006р. по справі № 33/223 в частині відмови в стягненні з відповідача суми боргу в розмірі 57651,25грн., залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005р. по справі № 33/223, мотивуючи касаційну скаргу тим, що при винесенні постанови апеляційним судом було порушено норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Позивач за первісним позовом не скористався наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.09.2006р., у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 33/223, призначеної до розгляду на 05.09.2006р., утворено колегію суддів у складі: головуючого -судді Муравйова О.В., суддів -Полянського А.Г., Рогач Л.І.
Заслухавши присутнього представника відповідача за первісним позовом, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.03.2005р. між Дочірнім підприємством “Райз-Агросервіс» (далі - позивач) та Колективним підприємством “Магдалинівський маслозавод» (далі - відповідач) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 10797-64/26-В, відповідно до умов якого постачальник (позивач) в терміни, визначені договором, взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до договору.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відмовляючи в задоволенні позивних вимог за первісним позовом апеляційний господарський суд виходив з того, що строк виконання зобов'язань по оплаті товару сторонами не було визначено, а тому у відповідача не виникло обов'язку по оплаті частини вартості товару саме на умовах товарного кредиту.
Проте, з такими висновками апеляційного суду, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
14.03.2006р. між сторонами було укладеного додатки до Договору №1 (частина, яка оплачується авансом) та №1 “а» (частина, що постачається на умовах відстрочення платежів), тобто в даних додатках сторони погодили назву товару, дати оплати відстрочених платежів по оплаті вартості та розрахунок суми процентів за користування товарним кредитом, загальну вартість (ціну) товару, еквівалент загальної вартості (ціни) товару, ціну договору, еквівалент ціни договору.
Так, на виконання умов Договору позивач відпустив, а відповідач отримав товар на загальну суму 144958,96грн., що підтверджується накладними на відпуск товару та довіреностями відповідача в яких вказана кількість товару (т. 1 а.с. 16-21), вказаний товар відповідач прийняв без застережень по кількості , якості та ціні.
Проте, вартість товару відповідач сплатив частково -у розмірі 82355,90грн. Решта товару на суму 57651,25 грн. відповідачем не оплачена.
Згідно із п. 2.2 Договору сума в гривнях, яку відповідач повинен сплатити позивачу за придбаний товар, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору на офіційний курс гривні до дол. США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).
Вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується покупцем чотирма платежами рівними частинами в наступний термін: першого серпня, першого вересня, першого жовтня та першого листопада року, в якому покупець отримав товар (якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатках) (п.2.5 Договору).
Так, в додатку № 1 “а» зазначено, що останньою датою оплати відстрочених платежів є 01.09.2005р.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов на вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З акту звірки та пояснень до нього (т. 2 а.с. 3-4), які надав відповідач вбачається, що станом на 05.10.2005р. останній має заборгованість в сумі 11416,09дол. США, що становить 57651,25грн.
Крім того, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 620,05грн., 1653,46грн. 48% річних та 263,02грн. процентів за користування товарним кредитом, оскільки в п. 7.3, п.7.5, п.п.2.6 -2.12, п.3.5.3 Договору за неналежне виконання зобов'язань сторони передбачили саме такий вид відповідальності.
До того ж, такий вид відповідальності не суперечить вимогам ст.ст. 547, 549, 625, 536 ЦК України.
Що ж стосується зустрічної позовної вимоги, то в ході здійснення судового провадження судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявником зустрічного позову не доведено факту поставки неякісної продукції, наявність, розмір збитків, вина “постачальника», причинно-слідчий зв'язок між неналежним виконанням “постачальником» своїх зобов'язань щодо поставки неякісної продукції та спричинення збитків, неотримання прибутку “покупцем».
З огляду на наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що господарським судом Дніпропетровської області було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення місцевого суду внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а тому відповідно до п.6 ч.1 ст.1119 ГПК України, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області має бути залишено без змін.
Враховуючи наведене, касаційна скарга Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс» Закритого акціонерного товариства “Райз» підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс» Закритого акціонерного товариства “Райз» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року по справі № 33/223 скасувати.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 року по справі № 33/223 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Рогач Л.І.