Справа № 451/1022/25
Провадження № 2/451/369/25
іменем України
21 липня 2025 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,
секретаря судового засідання Сологуб М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
установив:
Стислий виклад позиції сторін
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (позивач), адвокатом - А. Тараненком подано на розгляд суду позов до ОСОБА_1 (відповідача), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 430789737 від 14.03.2023 у розмірі 35 896,50 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Просить суд проводити розгляд справи без його участі, позов повністю підтримує та просить його задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, зокрема, що 14.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 430789737у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6EF58.
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідачка заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідачки, та платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.
Отже, саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
Звертає увагу суду, що 28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. 27.05.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») укладено Договір факторингу № 27/0524-01. 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 35 896,50 грн, яка складається з: 7 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28 396,50 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 120,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
15.07.2025 представником відповідача на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, провадження у справі закрити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження сплати новим кредиторам грошових коштів первісним кредиторам за передачу грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх. Звертає увагу суду, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору та позивачем не надано розрахункового документа або виписки з банківського рахунку на підтвердження перерахування йому коштів за кредитним договором.
Заяви та клопотання, подані учасниками справи
04.07.2025 представником відповідача надіслано на розгляд суду клопотання про ознайомлення із матеріалами справи(а.с.192).
09.07.2025 АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали надіслано письмові докази (а.с.195).
15.07.2025 представник відповідача надіслав на розгляд суду відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заяву про розгляд справи без його участі(а.с.198-202, 203, 204-205).
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 19.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та витребувано у «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю(а.с.187-188).
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що 14.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Договір кредитного ліміту № 430789737. Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 7500,00 грн строком на 30 днів(а.с.54-69).
Згідно паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №430789737 від 14.03.2023 встановлено основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 500 - 25 000 грн, строк кредитування: до 1826 днів, (дисконтний період 1-65 днів з можливістю продовження строку), мета кредиту на споживчі цілі(а.с.51-53).
Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 14.03.2023, В. Мороз погодив персональні дані(а.с.40).
Згідно із платіжним дорученням № 76с77bdc-f7ba-4778-984a-4001356476d3 від 14.03.2023, кошти у сумі 7500 грн переказано згідно договору №430789737 від 14.03.2023 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну карту № НОМЕР_2, без ПДВ(а.с.16).
Згідно наданого розрахунку заборгованості, відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, розмір якої становить 35 896,50 грн, з яких: 7 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28 396,50 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 120,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи)(а.с.72-74, 75-77).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату (а. с.112-118). Строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 закінчувався 28 листопада 2019 року (п.8.2. Договору факторингу № 28/1118-01).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін(а.с.123). Також строк був продовжений додатковими угодами № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 (а. с. 124-130, 134,135).
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №27/0524-01 щодо набуття ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до кредитора за кредитним договором № 430789737 від 14.03.2023(а.с.100-106).
29.05.2025 між ТОВ «ФК ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 29/05/24-Е, строк дії якого закінчувався 31 грудня 2026 року (п. 9.3 Договору) (а.с.87-93). Предметом даного Договору факторингу № 29/05/24-Е є відступлення прав вимог, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Згідно із випискою про рух коштів по картці від 04.07.2025, вбачається, що 14.03.2023 В. Морозу зараховано кошти у розмірі 7500 грн(а.с.196).
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно із частини 1 статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору вимог закону.
Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із пунктом 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтями 7 та 8 цього Закону України передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом. Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов'язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.
Положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що з підписанням зазначеного кредитного договору між сторонами виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення коштів, тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за вказаним договором. Позивач взяті на себе за цим договором зобов'язання виконав у повному обсязі, надав кредитні кошти відповідачу. Однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, чим допустив заборгованість перед позивачем.
Всупереч положень частини 1 статті 81 ЦПК України, відповідачем не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені ним строки кредит не погашений.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують факт відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за договором про споживчий кредит 430789737 від 14.03.2023. Враховуючи це, доводи представника відповідача про відсутність у справі належних та достовірних доказів передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому є безпідставними.
Отже беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку із чим вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено:
-договір про надання правової допомоги №29/05/25-01 від 30.05.2025 укладений між Адвокатським бюром «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс»(а.с.157-156);
-протокол погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги 29/05/25-01 від 30.05.2025, згідно якого встановлено та погоджено вартість адвокатських послуг, зокрема: усна консультація 500 грн, підготовка адвокатського запиту 500 грн, складання позовної заяви 2500 грн, участь у судовому засіданні 1200 грн, підготовка та подача клопотань/ заяв до суду 500 грн(а.с.157);
-додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №29/05/25-01 від 30.05.2025, згідно якого клієнт доручає адвокатському бюро надати йому юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 (а.с.153);
-акт прийому-передачі наданих послуг (а.с.152);
-свідоцтво Тараненка А.І. про право на зайняття адвокатською діяльністю(а.с.141).
Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000 гривень.
З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з урахування частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0, 8 у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню у сумі 3000 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 8, 141, 263-265, 273, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Радехівський районний суд Львівської області, ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»(02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 430789737 від 14.03.2023 у розмірі 35 896,50 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька