Справа № 450/1471/25 Провадження № 2/450/1421/25
"05" червня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Коломийський ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про (предмет позову):
зменшити розмір аліментів про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , з 1/4 розміру на 1/6 розміру частини заробітку (доходу) платника аліментів,
зменшити розмір аліментів про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , з 1/4 розміру на 1/6 розміру частини заробітку (доходу) платника аліментів,
стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , у розмірі по 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття,
стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_4 , у розмірі по 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років,
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): судовим наказом Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.12.2024 р. у справі № 450/5562/24, суд ухвалив стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою с. Шоломинь, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/ 4 (однієї четвертої) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи 28.11.2024 року (дня подачі заяви до суду) та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2025 по справі № 450/5571/24 прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.11.2024 і до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років.
Окремо позивач звертає увагу, що він неодноразово здійснював зі своєї карти переказ коштів на карткові рахунки своїх дітей не чекаючи призначення аліментів на їх утримання, що підтверджується виписками по рахунках. Окрім того, позивача стан здоров'я позивача є незадовільним, що підтверджується рядом доказів, які додаються, та не могли бути дослідженні судом при прийнятті рішень про призначення аліментів. Вказані медичні документи підтверджують незадовільний стан здоров'я платника аліментів та враховуючи наявність двох дітей є усі підстави для зміни рішень про призначення аліментів в розмірі 1/ 6 на кожну дитину. Зазначає, що матеріальний стан його родини погіршився, витрати значно збільшились, матеріальне забезпечення його сім'ї покладено лише на позивача, що в свою чергу унеможливлює його сплачувати визначений судом розмір аліментів. Вказані обставини змусили позивача звернутися за захистом своїх майнових прав до суду.
Позиція відповідача: у судове засідання не з'явилася, адвокат Дячук С.І. подала відзив на позовну заяву, з якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки при подачі позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки позивачка надавала копію рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами, де чітко вказано, що вони є батьками двох дітей. При виборі розміру аліментів на молодшого сина, який розглядались судом у порядку наказного провадження, позивачка діяла відповідно до ч. 5 ст. 183 ЦПК Україні, згідно з якою той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів. Син сторін є їх однією "дитиною" в розумінні закону, оскільки ще не досяг 18-ти років. Водночас, позивач наголошує, що його матеріальний стан через наявність на утриманні сина та доньки погіршився. При цьому позивач не надав жодних доказів його матеріального стану: ні актуального, ні минулого - до моменту стягнення з нього аліментів. Таким чином, посилання на важкий матеріальний стан є голослівним та не відповідає вимогам ст. 80 ЦПК України, яка покладає обов'язок доказування на особу, яка заявляє відповідні обставини.
Одночасна наявність у позивача на частковому утриманні повнолітньої доньки та неповнолітнього сина, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Вказані підстави не свідчать про суттєве погіршення матеріального стану позивача та не звільняють позивача від обов'язку належним чином утримувати дітей, а також не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
14.04.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 12 вищезгаданого закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу.
Судом встановлено, що судовим наказом Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.12.2024 р. у справі № 450/5562/24, суд ухвалив стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою с. Шоломинь, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/ 4 (однієї четвертої) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи 28.11.2024 року (дня подачі заяви до суду) та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2025 по справі № 450/5571/24 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.11.2024 і до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років.
У відповідності до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У цій справі позивач не надав жодного доказу, який би доводив істотне зниження доходу або погіршення фінансового стану, що унеможливлює сплату встановленого судом розміру аліментів.
У матеріалах справи відсутня будь-яка довідка про доходи, офіційне працевлаштування або довідка з податкових органів про відсутність доходу. Позивач не подав жодного розрахунку витрат чи балансу доходів і обов'язкових витрат, який би дозволив суду оцінити реальний фінансовий стан Позивача. Не підтверджено документально факт утримання інших осіб (батька чи дружини) у вигляді регулярної допомоги, догляду, витрат на лікування чи проживання. Відсутні банківські виписки, квитанції про оплату медичних послуг, придбання ліків, соціальних виплат або будь-які інші фінансові документи, що свідчили б про фінансове навантаження, яке унеможливлює сплату аліментів у попередньо встановленому розмірі.
Твердження позивача про те, що стягнення відбувається у надмірному розмірі, не підтверджені належними доказами.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 301/2160/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 та від 08 червня 2022 року по справі № 565/1069/21.
Як вбачається з виписки № 3185 з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 - головним діагнозом вказано - гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 3 ступінь, серцево судинний ризик, складний короткозорий астигматизм правого ока.
Відповідно до довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 16.10.2024 року, ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, начальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Отже, суд звертає увагу, що розмір аліментів на малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та суперечитиме його інтересам.
Відповідно до частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів погіршення його майнового стану, не доведено суду, що його матеріальний стан змінився настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів визначених судовим наказом Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.12.2024 року.
Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Щодо зазначення позивачем як підстави для зменшення розміру аліментів - погіршення стану здоров'я позивача, суд зазначає наступне. Як вбачається з наданих позивачем медичних даних, в нього наявний діагноз тривожно-депресивний розлад з інсомнією та проявами вираженої емоційно-вольової нестійкості, асоційований з перенесенням бойовим стресом з виходом в медикаментозну компенсацію.
Відтак, надані позивачем медичні документи - зокрема, довідка ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 16.10.2024 року - свідчать про тимчасове порушення стану здоров'я, що потребувало лише короткострокового лікування у вигляді відпустки. Ні зміст зазначеної довідки, ні інші медичні документи не підтверджують наявності у позивача будь-якого серйозного, довготривалого чи непоправного погіршення стану здоров'я, яке б істотно обмежувало його працездатність або фінансові можливості. Станом на дату розгляду справи, позивач перебував у задовільному стані здоров'я і мав усі можливості для виконання своїх батьківських обов'язків /іншого матеріали справи не містять/.
В той же час, посилання ОСОБА_1 на незначні проблеми зі здоров'ям, які вже усунуті, не можуть розглядатися як належна причина для зменшення аліментних зобов'язань. Вказане розцінюється судом як спроба маніпулювати тимчасовим погіршенням самопочуття задля уникнення фінансової відповідальності перед власними дітьми, а також як зловживання процесуальними правами задля ухилення від очевидного обов'язку - забезпечувати належне утримання своєї дитини.
Вказані підстави не свідчать про суттєве погіршення матеріального стану позивача та не звільняють позивача від обов'язку належним чином утримувати дітей, а також не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, відтак, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 274 - 279, 352-354 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 192 СК України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Коломийський ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про (предмет позову):
зменшити розмір аліментів про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , з 1/4 розміру на 1/6 розміру частини заробітку (доходу) платника аліментів,
зменшити розмір аліментів про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , з 1/4 розміру на 1/6 розміру частини заробітку (доходу) платника аліментів,
стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , у розмірі по 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття,
стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_4 , у розмірі по 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 05.06.2025 року.
Учасники справи: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ; особа Коломийський ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 38367905, М. Коломия, вул. Шевченка, 23.
СуддяЄ. О. Данилів