Справа № 346/5971/24 Провадження № 2/450/883/25
"03" лютого 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про (предмет позову):
зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з розміру 1/ 4 частки заробітку (доходу) але не більше 10 прожиткових мінімумів на дтину відповідного віку на 1/ 6 розмір частини заробітку (доходу) але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку,
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2020 у справі № 346/6055/19, суд ухвалив стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, шляхом їх виплати в інтересах дитини на ім'я стягувача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 .і, борг.
21.04.2022 року позивач зареєстрував шлюб вдруге. Від шлюбу у нього народилася дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В даний час позивач не працює.
Вищезазначені обставини справи свідчать про те, що у зв'язку із народженням дитини у новому шлюбі він зобов'язаний забезпечувати належне матеріальне становище обох дітей, а відповідно сплата аліментів у встановленому судом розмірі є неможливою. Зазначає, що матеріальний стан його родини погіршився, витрати значно збільшились, матеріальне забезпечення його сім'ї покладено лише на позивача, що в свою чергу унеможливлює його сплачувати визначений судом розмір аліментів. Вказані обставини змусили позивача звернутися за захистом своїх майнових прав до суду.
Позиція відповідача: у судове засідання не з'явилася.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
13.12.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 12 вищезгаданого закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу.
Судом встановлено, що судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2020 у справі № 346/6055/19, суд ухвалив стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, шляхом їх виплати в інтересах дитини на ім'я стягувача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 .і, борг.
У відповідності до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Також судом встановлено, що 21.04.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрований шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 21.04.2022 року виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис 15.
З свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 05.05.2021 року, вбачається, що у позивача та ОСОБА_5 народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний стан, від іншого шлюбу в нього народився син тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, що призвело до погіршення його матеріального стану.
Однак, жодних доказів щодо суттєвого погіршення його матеріального стану позивачем суду не представлено.
Суд критично оцінює зазначене твердження позивача, оскільки зміна сімейного стану та народження дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Так, факт народження у платника аліментів інших дітей не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей від попереднього шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Позивач, як на підставу зменшення розміру аліментів, посилався на те, що він не працює.
Однак суд зазначає, що вказані підстави не свідчать про суттєве погіршення матеріального стану позивача та не звільняють позивача від обов'язку належним чином утримувати дітей, а також не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У цій справі позивач не надав жодного доказу, який би доводив істотне зниження доходу або погіршення фінансового стану, що унеможливлює сплату встановленого судом розміру аліментів.
У матеріалах справи відсутня будь-яка довідка про доходи, офіційне працевлаштування або довідка з податкових органів про відсутність доходу. Позивач не подав жодного розрахунку витрат чи балансу доходів і обов'язкових витрат, який би дозволив суду оцінити реальний фінансовий стан Позивача. Не підтверджено документально факт утримання інших осіб (батька чи дружини) у вигляді регулярної допомоги, догляду, витрат на лікування чи проживання. Відсутні банківські виписки, квитанції про оплату медичних послуг, придбання ліків, соціальних виплат або будь-які інші фінансові документи, що свідчили б про фінансове навантаження, яке унеможливлює сплату аліментів у попередньо встановленому розмірі.
Суд бере до уваги те, що укладення позивачем нового шлюбу жодним чином не звільняє його від обов'язку повноцінного утримання своїх інших дітей, народжених у попередньому шлюбі. Це прямо підтверджується практикою Верховного Суду України, зокрема у постанові від 13.11.2019 у справі № 761/36455/16-ц, у якій суд зазначив, що новий шлюб не є безумовною підставою для зменшення аліментів, оскільки інтереси дитини не можуть бути знехтувані у зв'язку з новими сімейними обставинами платника аліментів.
Судом встановлено, що зміна сімейного стану позивача, а саме народженнясина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його матеріального стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Викладене підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19, згідно якого зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, позивач має підтверджувати належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №760/9783/18-ц та від 28.05.2021 року по справі №715/2073/20.
Твердження позивача про те, що стягнення відбувається у надмірному розмірі, не підтверджені належними доказами.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 301/2160/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 та від 08 червня 2022 року по справі № 565/1069/21.
Як вбачається з виписки №9732 з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 - головним діагнозом вказано - тривожно-депресивний розлад з інсомнією та проявами вираженої емоційно-вольової нестійкості, асоційований з перенесенням бойовим стресом з виходом в медикаментозну компенсацію.
Відповідно до довідки ВЛК Військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь від 28.08.2024 року, ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою 30 календарних дні.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Отже, суд звертає увагу, що розмір аліментів на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки ОСОБА_3 та суперечитиме його інтересам.
Відповідно до частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів погіршення його майнового стану, не доведено суду, що його матеріальний стан змінився настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів визначених судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2020 року, а зміна його сімейного стану, народження в нього дитини в іншому шлюбі не є підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів, та не спростовує його обов'язку щодо утримання дітей від попереднього шлюбу.
Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Щодо зазначення позивачем як підстави для зменшення розміру аліментів - погіршення стану здоров'я позивача, суд зазначає наступне. Як вбачається з наданих позивачем медичних даних, в нього наявний діагноз тривожно-депресивний розлад з інсомнією та проявами вираженої емоційно-вольової нестійкості, асоційований з перенесенням бойовим стресом з виходом в медикаментозну компенсацію.
Відповідно до довідки ВЛК Військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь від 28.08.2024 року, ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою 30 календарних дні.
Відтак, надані позивачем медичні документи - зокрема довідка ВЛК Військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь від 28.08.2024 року - свідчать про тимчасове порушення стану здоров'я, що потребувало лише короткострокового, 30-денного лікування у вигляді відпустки. Ні зміст зазначеної довідки, ні інші медичні документи не підтверджують наявності у позивача будь-якого серйозного, довготривалого чи непоправного погіршення стану здоров'я, яке б істотно обмежувало його працездатність або фінансові можливості. Більше того, така відпустка завершилася ще 28.09.2024 року, отже, станом на дату розгляду справи, позивач перебував у задовільному стані здоров'я і мав усі можливості для виконання своїх батьківських обов'язків /іншого матеріали справи не містять/.
В той же час, посилання ОСОБА_1 на незначні проблеми зі здоров'ям, які вже усунуті, не можуть розглядатися як належна причина для зменшення аліментних зобов'язань. Вказане розцінюється судом як спроба маніпулювати тимчасовим погіршенням самопочуття задля уникнення фінансової відповідальності перед власною дитиною, а також як зловживання процесуальними правами задля ухилення від очевидного обов'язку - забезпечувати належне утримання своєї дитини.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, відтак, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 274 - 279, 352-354 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 192 СК України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (предмет позову):
зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з розміру 1/ 4 частки заробітку (доходу) але не більше 10 прожиткових мінімумів на дтину відповідного віку на 1/ 6 розмір частини заробітку (доходу) але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 03.02.2025 року.
Учасники справи: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
СуддяЄ. О. Данилів