Справа № 466/4198/25
Провадження № 2/466/2131/25
(заочне)
24 червня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Невойта П.С.,
секретаря с/з Пукшина А.В.
справа №466/4198/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги,
02.05.2025 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ - 05506460 звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення в розмірі 6 712,36 грн. за період з 01.12.2021 року по 31.03.2025; за послуги з гарячої води в розмірі 2 383,41грн. за період з 01.12.2024 по 31.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з теплопостачання, що підтверджується Довідкою з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації №83 від 17.03.2025 року, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником вищевказаної квартири АДРЕСА_2 .
Відповідачі є споживачами послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», перебувають на абонентському обліку та їм відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово - комунальних послуг.
Відповідно до ст.302 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, між позивачем та відповідачами встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Виконавець послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавав споживачу послуги в повному обсязі та належної якості, споживач користувався ними, але оплату не здійснював. Це свідчить про неналежне виконання відповідачами зобов'язань, наслідком чого є порушення права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відтак, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов'язок, а не як право споживача.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки мешканці будинку АДРЕСА_3 не прийняли модель організації договірних відносин, тому між споживачами та ЛМКП «Львівтеплоенерго» вважаються укладеними індивідуальні договори про надання послуг.
Відтак, з 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.
Згідно з п.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Отже, як вказує позивач, неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несплату боргу відповідачами, позивач не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.
Ухвалою від 06.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача Сапрун М.М., яка діє на підставі довіреності від 24.06.2025 в судове засідання не прибула, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилались судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачів та володіння майном, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовою повісткою, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачам судових повісток, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачам належним чином. Також повідомлений СМС повідомленням про судовий розгляд справи 15.11.2024 року. Відповідачі відзив на позов, клопотання про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали, про причини неявки в суд не повідомляли.
Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачі надавали суду докази неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, неявку відповідачів в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачів про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи зазначені факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
З довідки, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» №83 від 17.03.2025 р. вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 та відповідно користуються послугами з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійснення своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Отже, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Наведена вище правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №521/3743/17-ц (провадження №61-26462св18) та у постанові від 19.08.2020 у справі №703/2200/15-ц (провадження №61-7289св20).
Відповідачі є споживачами послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», перебувають на абонентському обліку та їм відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, проте всупереч даної норми закону, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово- комунальних послуг.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на день подання позовної заяви за квартирою АДРЕСА_2 , у відповідачів утворилась заборгованість за спожиті послуги, а саме:
- за період з 01.12.2021 і до 31.03.2025 за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення (в т.ч. абонплата) в розмірі 6712,36 грн., інфляційні втрати - 181,29 грн., 3% річних - 38,92 грн., пеня - 198,94 грн.;
- за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 за послуги з гарячої води (в т.ч. абонплата) в розмірі 2383,41 грн., інфляційні втрати - 584,95 грн., 3% річних - 136,71 грн.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022. А постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023.
Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023, які затверджують типові публічні договори приєднання про надання комунальних послуг, були опубліковані в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» № 190 від 01.10.2021.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Оскільки мешканці будинку АДРЕСА_3 не прийняли модель організації договірних відносин, тому між споживачами та ЛМКП «Львівтеплоенерго» вважаються укладеними індивідуальні договори про надання послуг.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.
Відтак, з 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.
Пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з п. 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з п. 32 вказаних договорів розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пункт 34: споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. А відповідно до підпункту 3 пункту 41 цих договорів споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Нарахування кількості та вартості послуги з теплової енергії та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 проводилися згідно показів загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, споживачі зобов'язані оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги з теплопостачання.
Однак відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконали, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість за період з 01.12.2021 по 31.03.2025 за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення (в т.ч. абонплата) в розмірі 6712,36 грн., інфляційні втрати - 181,29 грн., 3% річних - 38,92 грн., пеня - 198,94 грн.; за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 за послуги з гарячої води (в т.ч. абонплата) в розмірі 2383,41 грн., інфляційні втрати - 584,95 грн., 3% річних - 136,71 грн., згідно розрахунку боргу, який міститься матеріалах справи та який стороною відповідачів не спростований, а тому суд бере такий до уваги.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028, 00 гривень.
Керуючись ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», заборгованість за період з 01.12.2021 по 31.03.2025 за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення (в т.ч. абонплата) в розмірі 6712,36 грн., інфляційні втрати - 181,29 грн., 3% річних - 38,92 грн., пеня - 198,94 грн.; за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 за послуги з гарячої води (в т.ч. абонплата) в розмірі 2383,41 грн., інфляційні втрати - 584,95 грн., 3% річних - 136,71 грн., всього 10 236, 58 грн. (десять тисяч двісті тридцять шість гривень 58 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 3028 /три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок/ сплаченого судового збору.
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 24.06.2025.
Суддя П. С. Невойт