Справа № 298/997/25
Номер провадження 1-кс/298/143/25
18 липня 2025 року с-ще Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання слідчого СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Солочин Свалявського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №42025072030000069 від 27 травня 2025 року,
18.07.2025 слідчий СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025072030000062 від 13 травня 2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відповідно доУказу Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час досудового розслідування з'ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
ОСОБА_4 разом з невстановленими органом досудового розслідуванням особами розробили злочинну схему, відповідно до якої вони підводять до встановленого місця, неподалік державного кордону України з Угорщиною або Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон та за обумовлену грошову винагороду, надає поради та вказівки, зокрема вказує точний напрямок руху через державний кордон України по за межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають їм грошову винагороду.
Встановлено, що наприкінці травня місяця 2025 року у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник умисел на незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску, у зв'язку з чим він почав підшукувати можливості, спрямовані на виконання своєї мети та осіб, які можуть йому допомогти в незаконному перетині кордону. Отже, на виконання свого умислу, спрямованого на незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску, в кінці травня місяця 2025 року, ОСОБА_7 знайшов на даний час невстановлених органом досудового розслідування осіб, з якими домовився за грошову винагороду у сумі 5500 доларів США щодо незаконного перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску, після чого почав отримувати вказівки та інструктажі, спрямовані на незаконний перетин кордону.
Так, 20.05.2025 року громадянин ОСОБА_7 , отримавши вказівки від невідомої особи на ім'я ОСОБА_8 прибути до м.Свалява. Виконуючи зазначені вказівки, ОСОБА_7 25.05.2025 приїхав потягом сполученням «Київ - Ужгород» з міста Київ до м. Сваляви Закарпатської області, де на залізничному вокзалі його зустріла невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, яка здійснила його доставку до готелю «Гостинний Двір» в с.Голубине, буд.№735 та наказала поселитися, однак у зв'язку із відсутністю вільних номерів, ОСОБА_7 не поселився, а чекав на вулиці та в телефонному режимі від особи на ім'я ОСОБА_8 отримував вказівки щодо передачі завдатку у сумі 500 Доларів США, та подальшого перетину державного кордону України поза пунктами пропуску. Після чого, ОСОБА_7 передав невідомій особі в чорному шоломі на мотоциклі чорного кольору без номерних знаків грошові кошти у сумі 500 Доларів США та вирішив поселитися у готелі «ЖК Сонячний квартал», що також розташований в селі Голубине, в урочищі Ягниди, буд. №2.
Надалі, 25.05.2025 близько 22 год. 50 хв., реалізовуючи свій злочинний план, невстановлена на даний час особа на ім'я ОСОБА_8 в телефонному режимі надала вказівки ОСОБА_7 готуватися та виходити, після чого на вулиці на транспортному засобі «Renault», виконуючи роль довізника у незаконному переправленні через державний кордон України, невстановлена на даний час особа надала вказівку ОСОБА_7 слідувати до його машини, та вже через 40 хвилин після початку руху у вказаний транспортний засіб підсів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який разом із водієм продовжили інструктувати ОСОБА_7 щодо перетину державного кордону України.
В подальшому, проїхавши невстановлену відстань, ОСОБА_4 разом із невстановленою особою, яка перебувала за кермом автомобіля, отримали від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 5500 доларів США, як винагороду за незаконне переправлення через кордон.
На виконання заздалегідь обумовленої схеми, після передачі грошових коштів вищевказані особи зупинились у невстановленому місці, після чого ОСОБА_7 , за вказівкою ОСОБА_4 вийшов із вищевказаного транспортного засобу, залишив грошові кошти водієві та продовжив рухатись за ОСОБА_4 лісистою місцевістю в бік кордону, через 4 години руху гірсько-лісистою місцевістю, в обхід стаціонарних блокпостів ДПСУ, ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_7 потрібно буде перелізти загороджувальний паркан, за яким починається територія Словацької Республіки, а сам повернувся у зворотному напрямку. Однак, ОСОБА_7 свого умислу, спрямованого на незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску, не реалізував, оскільки 26.05.2025 о 08 год. 20 хв. був виявлений та затриманий представниками ДПСУ.
Крім цього, 16.07.2025 невстановлена досудовим розслідуванням особа вийшла на зв'язок із громадянином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 27.05.2025 залучений органом досудового розслідування до конфіденційного співробітництва та через застосунок «Телеграм» з нікнеймом « ОСОБА_10 » стали обговорювати реалізацію незаконного перетину державного кордону ОСОБА_9 за обумовлену грошову винагороду в сумі 6000 доларів США, дійшовши згоди, останній отримав вказівку прибути до м. Свалява Закарпатської області.
Виконуючи зазначені вказівки, ОСОБА_9 17.07.2025 близько 02 год. 00 хв. вирушив з залізно-дорожнього вокзалу м.Львів до м.Свалява, потягом сполучення Запоріжжя-Мукачево, та під час руху у телефонному режимі надалі отримував вказівки щодо подальшого перетину державного кордону України. Прибувши до м. Свалява, перебуваючи на залізничному вокзалі, громадянина ОСОБА_9 зустріла невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа на ім'я « ОСОБА_11 », та, користуючись транспортним засобом марки «Опель» червоного кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , довіз останнього до готелю «У Газди», який знаходиться за адресою с. Сусково вул. Головна, 61. Покинувши транспортний засіб, «ОСОБА_11» наказав ОСОБА_9 винайняти номер в згаданому готелі терміном на одну добу та передати йому грошові кошти в розмірі 500 доларів США, після чого очікувати на подальші вказівки від « ОСОБА_10 » через застосунок «Телеграм». Отримавши зазначені грошові кошти, « ОСОБА_11 » покинув території готелю на зазначеному автомобілі.
Близько 22 год. 00 хв. гр. ОСОБА_9 через застосунок «Телеграм» отримав вказівку від особи « ОСОБА_10 » про те, що зараз прибуде особа, якій необхідно передати решту грошових коштів у розмірі 5500 доларів США. Через деякий час в застосунку «Телеграм» особа підписана як « ОСОБА_12 », наказала надіслати геолокацію та надала вказівку готуватися через годину вирушати до державного кордону.
Близько 23.20 год. 17.07.2025 невідома особа підписана як « ОСОБА_12 », наказала виходити на вулицю. Вийшовши, ОСОБА_9 зустрів ОСОБА_4 , який представився як « ОСОБА_13 » та наказав сісти в автомобіль марки «БМВ» сірого кольору, із номерним знаком НОМЕР_2 , в якому вже перебували за кермом ОСОБА_14 та на передньому сидінні ОСОБА_15 .
Під час руху тривалістю 2 год. в сторону кордону ОСОБА_4 надавав вказівки та поради, проводив інструктаж щодо незаконного перетину кордону, повідомив про порядок поведінки у разі виявлення представників ДПСУ на державному кордоні, повідомив як буде проходити передача грошових коштів розмірі 5500 доларів США. Прибувши до с Дийда, Берегівського району, перебуваючи на вулиці Арпада біля будинку №95, автомобіль зупинився, а ОСОБА_4 в свою чергу наказав ОСОБА_9 залишити грошові кошти в сумі 5500 доларів США в автомобілі, оскільки вони ( ОСОБА_4 і ОСОБА_9 ) зараз покинуть транспортний засіб та направляться в бік кордону з Угорщиною, що останній і виконав. Реалізуючи умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 почали виходити з автомобіля, однак були затримані працівниками ДПСУ.
18 липня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
18 липня 2025 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків та інших на даний час невстановлених осіб у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що у підозрюваного є постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, та запобіжний захід у виді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків. Вказала на тому, що він проживає разом з дядьком та сестрою, яка має інвалідність. Зазначила, що додані до клопотання докази не доводять обгрунтованості підозри.
У судовому підозрюваний ОСОБА_4 просив застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту з посиланням на те, що у нього є сестра з інвалідністю, за якою потрібно доглядати, а їхні батьки померли. Зазначив, що жодних грошових коштів він не отримував.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025072030000069 від 27 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
18.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 2 год. 38 хв. 18.07.2025) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
18.07.2025 ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України, порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому групою осіб, з корисливих мотивів.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072030000069 від 27 травня 2025 року; повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 26.05.2025 №05.7/291; рапорт заступника начальника ВП - начальника СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_16 від 29.05.2025; доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України); інформація 94 прикордонного загону про виконання доручення; протокол про адміністративне затримання гр. ОСОБА_7 від 26 травня 2025 року; протокол про адміністративне правопорушення складений відносно гр. ОСОБА_7 за ст. 204-1 КУпАП, від 26 травня 2025 року; протокол про адміністративне правопорушення складений відносно гр. ОСОБА_7 за ст. 185-10 КУпАП, від 26 травня 2025 року; доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України); протокол допиту свідка ОСОБА_17 від28 травня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 28 травня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 28 травня 2025 року; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 травня 2025 року, фото-таблиця та довідка до нього; протокол пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 28 травня 2025 року, фото-таблиця та довідка до нього; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 травня 2025 року, фото-таблиця та довідка до нього; постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 27 травня 2025 року; протокол роз'яснення свідку права на забезпечення безпеки від 27 травня 2025 року; постанова про зміну анкетних даних від 27 травня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 27 травня 2025 року; заява гр. ОСОБА_14 від 18.07.2025; протокол огляду місця події від 18 липня 2025 року; фото-таблиця до протоколу огляду місця події від 18.07.2025; постанова про визнання речовими доказами від 18 липня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 18 липня 2025 року; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 липня 2025 року, фото-таблиця та довідка до нього; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 185 липня 2025 року, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено основне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Поряд з цим слідчий суддя вважає недоведеним зазначений у клопотанні слідчим ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними.
Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об'єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.
За таких обставин, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого п. п.4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.
Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на молодий вік та соціальні зв'язки ОСОБА_4 , втім, за наявності прямо передбачених ст.177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст.178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів, який має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, зазначених цим кодексом не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, з урахуванням суспільної небезпеки злочину, що пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України під час уведення в Україні воєнного стану, відтак і злочину, що пов'язаний із ослабленням обороноздатності держави, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вважає, що наведене дає підстави вважати вказаний випадок виключним, застава у зазначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, відтак вважає за необхідне вийти за межі граничного розміру.
Слідчий суддя звертає увагу, що прокурор не обґрунтував розмір застави розрахунками чи міркуваннями, достатніми, щоб вони могли бути повністю враховані, однак погоджується, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 2 год. 38 хв. 15 вересня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/997/25; провадження №1-кс/298/143/25 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15 вересня 2025 року (включно).
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1