печерський районний суд міста києва
757/30845/25-к
1-кс-27009/25
30 червня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025100130001938 від 02.04.2025,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025100130001938 від 02.04.2025, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100130001938 від 02.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що на підставі ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17.07.2025 № 941/869 ОСОБА_4 на підставі ст. 81-1 КК України звільнено умовно-достроково від відбування покарання у Державній установі «Петрівська виправна колонія (№49)» для проходження для проходження військової служби за контрактом.
02.08.2025 ОСОБА_4 укладено контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянином України військової служби у Збройних силах України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2024 № 222/ДСК (по стройовій частині) солдат ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця 10 відділення зазначеної військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 № 364ДСК (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_4 призначений на посаду командира відділення десятого відділення вказаної військової частини.
Наказом Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 № 10ДСК (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_4 відряджено до п'ятнадцятого управління військової частини НОМЕР_2 .
Як зазначає слідчий у клопотанні, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, молодший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, 29.01.2025, близько 08:00 год. військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_4 , перебуваючи у службовому відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), в умовах воєнного стану, після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення на військову службу.
Надалі, близько 10 год. 00 хв. 28.06.2025 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві по вул. Олени Теліги, 8, у м. Києві.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані ризики слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 засуджено вироком Київського районного суду міста Одеси від 29.12.2019 за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна і на підставі ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17.07.2025 № 941/869 ОСОБА_4 на підставі ст. 81-1 КК України звільнено умовно-достроково від відбування покарання у Державній установі «Петрівська виправна колонія (№49)» для проходження для проходження військової служби за контрактом. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на на військовій службі у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , здобув знайомства та має тісні зв'язки з військовослужбовцями вказаної військової частини, а також у разі повернення до місця служби згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України має цілодобово мешкати у спальному приміщенні разом із свідками у цьому ж кримінальному провадженні, при цьому знаходячись з ними на одній території, яку останні не можуть покинути в силу своїх службових обов'язків, перебуває у задовільному стані здоров'я, володіє озброєнням та з метою уникнення кримінальної відповідальності має можливість та може впливати на свідків, схиляти їх до дачі неправдивих показань, а також з цією метою вчинити щодо них інше кримінальне правопорушення. Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 , розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Також існує висока вірогідність ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, а саме не з'явлення на службу, в умовах воєнного стану або дезертирства.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку сторони обвинувачення, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, суспільний інтерес, високий рівень суспільної небезпечності інкримінованого кримінального правопорушення, а також з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, орган досудового розслідування дійшов висновку, що для досягнення цілей, визначених статтею 177 КПК України, щодо підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник підозрюваного заперечувала щодо задоволення клопотання, зазначивши, що ризики не доведені, підозра необґрунтована, підозрюваний був у лавах ЗСУ п'ять місяців, тому просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
28.06.2025 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві по вул. Олени Теліги, 8, у м. Києві.
28.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень частини п'ятої статті 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- повідомленням військової частини НОМЕР_2 про самовільне залишення військової частини;
- матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_2 ;
- ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17.07.2025 № 941/869 ОСОБА_4 на підставі ст. 81-1 КК України звільнено умовно-достроково від відбування покарання у Державній установі «Петрівська виправна колонія (№49)» для проходження для проходження військової служби за контрактом;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2024 № 222/ДСК (по стройовій частині), яким молодший сержант ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця 10 відділення зазначеної військової частини;
- командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 № 10ДСК (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_4 відряджено до п'ятнадцятого управління військової частини НОМЕР_2 ;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 № 364ДСК (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_4 призначений на посаду командира відділення десятого відділення вказаної військової частини;
- протоколами допиту свідків кримінального правопорушення;
- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України;
- повідомленням про підозру ОСОБА_4
- іншими зібраними матеріалами у ході досудового розслідування.
З огляду на викладене, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Відтак, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного, а саме те, що останній може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених статтею 2 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують особу останнього, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, сімейний стан, характер діяння, високий рівень суспільної небезпечності інкримінованого кримінального правопорушення, а також суспільний інтерес викликаний інкримінованим йому злочином.
Крім того, враховує й те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити дії передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні та заявлених у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, вивченням даних про особу підозрюваного, встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Крім того, відповідно до положень частини четвертої статті 183, частини четвертої статті 199 КПК України слідчий суддя, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує фактичні обставини кримінального провадження, суспільний інтерес інкримінованого діяння, вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Питання доведення винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Керуючись статтею 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 26.08.2025 включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025100130001938 від 02.04.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1